Україна
06 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/20896/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-05
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області (м. Дзержинськ)
до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області (м. Дзержинськ)
про
стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, сум державної адресної допомоги та на їх доставку в розмірі 436 572,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю
Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, сум державної адресної допомоги та на їх доставку в розмірі 436 572,12 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову в яких посилаючись на ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначив, що Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника з цих причин, при настанні страхового випадку. Зазначеним встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із вищеназваним страховими випадками, а тому і не повинна відшкодовуватися Фондом.
Враховуючи вищевикладене, для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою інвалідам внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання щомісячної адресної допомоги, доплат, надбавок, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.08 №265, підстав не вбачається.
Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи, суд, -
3 листопада 2011 року Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, сум державної адресної допомоги та на їх доставку в розмірі 436 572,12 грн.
Позов вмотивовано тим, що у період з 01.04.11р. по 30.09.11р. позивачем до 10 числа місяця, наступного за звітним на адресу відповідача направлялися акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які у подальшому підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Правовою підставою позовних вимог позивач вважає норми спільної постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
До вищезазначених актів щомісячної звірки по особливим справам потерпілих, окрім інших, були включені витрати на виплату та доставку пенсій, виплачених за різні періоди по сто десяти громадянам (т.1 а.с. 13-39).
Відповідно до розрахунку виплачених та не прийнятих до заліку пенсій Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області за період з 01.04.11р. по 30.09.11р. позивачем фактично виплачено вказаним особам пенсію у загальному розмірі 93 086,64 грн., державну адресну допомогу в сумі 341 757,24 грн., також позивач включає до заліку витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії - 342,29 грн. та витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги в розмірі 1 385,95 грн.
Усім вищезазначеним особам призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, згідно ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.91р. або ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03р. Загальна сума пенсії заборгованості за період з 01.04.11р. по 30.09.11р., яку відповідач відмовився відшкодувати становить 436 572,12 грн.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області відповідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 (далі -Закон України №1105) визначено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Згідно ч.1,2,5 ст. 18 Закону України №1105 встановлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Судом встановлено, що за період з 01.04.11р. по 30.09.11р., між позивачем та відповідачем, з розбіжностями було підписано акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно зі ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 81 цього закону визначено, що призначення та виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Ст. 33 Закону передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Крім цього, згідно п. 9 ст. 34 Закону причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
З наведеного вбачається, що виплата пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється за наявності причинного зв'язку між нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та смертю особи. Крім цього, необхідно встановити наявність того факту, що на час смерті особи - годувальника особа, яка отримала пенсію - утриманець вже була непрацездатною, їй було 55 років та вона знаходилася на його утриманні або утриманець втратив джерело засобів до існування.
З матеріалів справи вбачається, що право на отримання пенсій у зв'язку із втратою годувальника підтверджено: свідоцтвами про смерть, свідоцтвами про укладання шлюбу, актами про нещасний випадок на виробництві.
За призначенням вказаних пенсій звернулися дружини осіб, які померли, але на час смерті своїх чоловіків особи були працездатними та їм не виповнилось 55 років. При цьому, дружини звернулись за призначенням цієї пенсії забагато пізніше смерті своїх чоловіків, тобто на момент смерті вони навіть не втрачали джерело засобів до існування.
Наведені докази не підтверджують, по-перше, причинний зв'язок між смертю та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, оскільки законодавством передбачений відповідний документ, який підтверджує цей зв'язок; по-друге, на момент смерті потерпілих осіб, особи, які звернулися за пенсією не були непрацездатними та не втратили джерело засобів до існування.
З огляду на зазначене, позивач не має права на відшкодування сум пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які були ним сплачені, оскільки відсутні правові підстави для їх відшкодування, відповідно позовні вимоги в частині стягнення розміру пенсії за період з 01.04.11р. по 31.09.11р. в сумі 93 428,93 грн., з яких основний розмірі пенсій - 93 086,64 грн., витрати на виплату та доставку пенсій - 342,29 грн. відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині виплати позивачем за період з 01.04.11р. по 31.09.11р. державної адресної допомоги на загальну суму 341 757,24 грн., а також виставлення до відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги в розмірі 1 385,95 грн., суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. N 265 запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Як вже зазначалось в статті 25 Основ перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом визначено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
У зазначеному переліку також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресною допомоги.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат щомісячної адресної допомоги в сумі 341 757,24 грн. не є обґрунтованими, а тому також не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат щомісячної адресної допомоги у сумі 341 757,24 грн. не підлягають задоволенню, задоволенню також не підлягають і заявлені відповідні витрати щодо доставки цієї допомоги у сумі 1 385,95 грн.
Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати відшкодування не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР, Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року N 2272-III, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року N 1788-XII , Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 436 572,12 грн. - залишити без задоволення.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 6 грудня 2011 року.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.