Україна
12 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/19742/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Новіковій А.В.
представника позивача Артюхової О.Б.
представника відповідача Захарчук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340, мотивуючи свої вимоги тим, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставах, визначених в акті перевірки від 10.08.2011 року № 1010/23-2/31906543 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.09.2011 року № 0002852340 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 2636,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 659,00 грн.
Актом перевірки було встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», при чому податковий орган виходив з того, що ТОВ «Агротех» безпідставно віднесено до податкового кредиту 2636,34 за податковими накладними контрагента - ТОВ «Текфорум», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2010 року по справі 2а-10363/09/0570 недійсними.
Позивач із зазначеними висновками не погоджується, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року по справі 2н/0570/31/2011 про перегляд постанови суду по справі 2а-10363/09/0570 були встановлені обставини, на підставі яких будо скасовано постанову, на яку посилається відповідач та рішення 08.09.2011 року набрало законної сили.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.03.2002 року за № 1 266 120 0000 002760 зареєстровано у якості юридичної особи за номером ЄДРПОУ 35420709 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, свою діяльність здійснює на підставі статуту.
Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджує свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 07298832 НБ № 321420 від 03.08.2004 року.
01.08.2008року ТОВ «Агротех» (продавець) уклав договір купівлі-продажу б/н із ТОВ «Текфорум» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити будівельні матеріали, асортимент, найменування, ціна та кількість яких вказується у товарних накладних. Загальна сума договору складала 2050000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 341666,67 грн.
Зазначений договір зі сторони покупця було підписано директором ОСОБА_3, зі сторони продавця - директором ОСОБА_4
На виконання умов зазначеного договору продавцем товару - позивачем були видані видаткова накладна від 01.08.2008 року за № А-00000525 та податкова накладна від 01.08.2008 року № 368 на суму 15818,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2636,35 грн.
Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній були включені позивачем до податкового кредиту у вересні 2008 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним Декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились шляхом взаємозаліку, відповідно до Договору про залік взаємних вимог від 30.08.2008 року на суму 15818,10 грн. (видаткові накладні від 01.08.2008 року за № А-00000525, від 13.08.2008 року № 3/13-08, від 13.08.2008 року № 2/13-08).
Відповідно до Наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 914 від 08.08.2011 року, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агротех» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ «Текфорум» за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року.
У відомостях вказаного акту перевірки було зазначено те, що документ, який має назву договір купівлі продажу б/н від 01.08.2008 року не має таких істотних умов, як асортимент та кількість товару, не визначені умови постачання, що є порушенням Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс». Крім того, податковим органом в ході проведених заходів по збору доказової бази, було встановлено, що Донецьким окружним адміністративним судом постановою від 03.07.2009 року по справі № 2а/10363/09/0570 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можливо усунути з моменту реєстрації, тобто з 15.05.2007 року. Крім того, даною постановою було визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ «Текфорум» податковим органом (ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) з 22.05.2007 року на підставі чого правочини відповідно до пп. 1,2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
За наслідками перевірки працівниками податкового органу був складений акт від 10.08.2011 року № 1010/23-2/31906543 та встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями частині завищення ТОВ «Агротех» податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 263,34 грн., внаслідок вчинених нікчемних правочинів з ТОВ «Текфорум», що призвело до заниження ТОВ «Агротех» податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 2636,34 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення за 0002852340 від 26.08.2011 року, яким згідно пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 розділу 2 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Агротех» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 2636,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 659,00 грн.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржував його в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 26.09.2011 року № 17633/10/25-113-1 та Державної податкової служби України від 20.10.2011 року № 3921/6/10-2115 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, як вже зазначалось, податковий орган в акті перевірки визнаючи вчинений правочин нікчемним, посилається на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2а/10363/09/0570, якою було задоволено позов Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_4 та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум». Зазаначеним рішенням були вставнолені обставини, на підставі яких установчі документи ТОВ "Текфорум" було визнано недійсними з моменту реєстрації, тобто з 15 травня 2007 року та у порушення статті 80 Цивільного кодексу України, зроблено висновок, що підприємство ТОВ «Текфорум» було зареєстровано не встановленим законом порядком, допущеного при створенні юридичної особи, які не можна усунути. На підставі викладеного, запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Текфорум” було визнано недійсним, як і свідоцтво платника податку на додану вартість №100042020, видане ТОВ «Текфорум» Державною податковою інспенкцією у Калінінському районі м. Донецька з 22 травня 2007 року.
Проте, під час розгляду справи стало відомо, що зазначена постанова була скасована рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року по справі 2н/0570/31/2011 за заявою Приватного підприємства «КІР» про перегляд постанови суду від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» за нововиявленими обставинами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління Державної реєстрації Донецької міської ради.
В ході розгляду зазначеної заяви було спростовано обставини, встановлені судовим рішенням від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 у зв'язку із чим у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100042020, видане ТОВ «Текфорум» ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року було відмовлено повністю та зобов'язано Управління Державної реєстрації Донецької міської ради скасувати реєстраційну дію щодо внесення судового рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а-10363/09 щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум», що не пов'язано з її банкрутством.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року по справі №2а-10363/09 (2н/0570/31/2011) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року було залишено без змін, тобто в розумінні ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набрала законної сили.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема, частиною першою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При чому частиною другою ст. 255 Кодексу визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача в спірному акті перевірки на той факт, що ТОВ «Текфорум» було зареєстровано особою, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність та займатися цією діяльністю, а також, що відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України на думку відповідача стало безумовною підставою для визнання правочину нікчемним, спростувалось обставинами, встановленими у справі 2н/0570/31/2011 за заявою Приватного підприємства «КІР» про перегляд постанови суду від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 та не підлягають доказуванню.
Щодо посилань відповідача відносно відсутності істотних умов (асортименту та кількості товару) у договорі, що є порушенням вимог ст. 180, ст.. 265, ст.. 266 Господарського кодексу України та не встановлення факту передачі товарів (виконання робіт/послуг) від ТОВ «Текфорум» до ТОВ «Агротех», що в свою чергу вказує на те, що правочини між зазначеними підприємствам здійснені без мети настання реальних наслідків та відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд зазначає наступне.
Частиною 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Частиною 4 ст. 265 Господарського кодексу України, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 2 договору б/н від 01.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Агротех» та ТОВ «Текфорум» асортимент, найменування, ціна ті кількість товару визначається у товарних накладних.
Отже, дійсно у змісті зазначеного договору купівлі - продажу не визначено таких істотних умов як асортимент та загальна кількість товару, проте пунктом 2 самого договору дається посилання на існування та погодженість таких істотних умов у видаткових накладних, які відповідно до п. 16 договору є його невід'ємною частиною, тобто між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Частина перша, п'ята ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та відповідно до частини першої вказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договор не віднесений законом до нікчемного, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладений між позивачем та його контрагентом договір порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.
Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного між ТОВ «Агротех» та ТОВ «Текфорум» правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договору, що є недопустимим. Його позиція про те, що зазначений договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.
Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який кореспондується із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
В підтвердження виконання умов договору та в підтвердження факту отримання товару позивачем була надана податкова накладна від 01.08.2008 року № 368 на суму 15818,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2636,35 грн.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, проте доказом щодо господарських відносини між ТОВ «Агротех» та ТОВ «Текфором» з ознаками товарного характеру, окрім того є надана видаткова накладна № А-00000492 від 29.08.2008 року, згідно якої, товар, отриманий від ТОВ «Текфорум», а саме ящики для мяса, мусат круглий 250, 300 та ножі № 5, № 44, № 24 був проданий ТОВ «Агротех» іншому підприємству - ТОВ «Українська промислова компанія «Артем-Агро», а залишок товару використовується ТОВ «Агротех» у своєму виробництві на свинокомплексі у с. Моспіно, про що свідчать карки рахунку 22.
Таким чином, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочин з контрагентом ТОВ «Текфорум» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340 - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.09.2011 року за № 0002852340 Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 2636,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 659,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 12 грудня 2011 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складений 16 грудня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кірієнко В.О.