Україна
06 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/16765/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії, -
Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно з абз. 1-5 п.п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 - IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам зазначеним вище (абзац 1), пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до абз. 3 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 для осіб, зазначеним в абз. 1 п. 2 зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, законодавець конкретно і однозначно, зокрема, по категорії осіб, які за законодавством, що діяло до набуття чинності Закону № 1058 мали право на призначення пенсії (список №1), передбачив збереження порядку покриття витрат з боку установ, організацій та підприємств, яке діяло раніше. А до 01.01.2004 року у Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону не виникало обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1. В іншому випадку, не зрозуміло, у чому різниця в порядку покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій для категорії осіб, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років і осіб, які не мали таке право, а також з якою метою законодавець в Прикінцевих положеннях Закону № 1058 ув'язав зміст абз. 3 п.п. 1 п. 2 із абз. 1 п. 2.
У долучених до справи розрахунках фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, 1 особа - колишній працівник Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону (ОСОБА_2 при терміну роботи в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні 10 років 11 місяців та 03 дні (з 01.07.1986 року по 04.06.1997 року) на посаді за списком № 1 та набуттям їм повних 51 років на 01.01.2004 року - мав право на призначення пільгової пенсії за списком № 1, тому законні підстави для включення його у цей розрахунок відсутні.
Згідно з п.16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років.
Позивач вважає, що у наданих відповідачем розрахунках не повинні були фігурувати працівники, які отримували пільгову пенсію до 01.01.2004 року - часу початку дії Закону № 1058, так як закон зворотної сили не має. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 закони та інші нормативно-правові акти за загальновизнаним принципом права не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та іншими нормативними документами, які регламентували відносини між Пенсійним Фондом України та організаціями, підприємствами та установами до 01.01.2004 року не було передбачено обов'язку відшкодування підприємствами, організаціями або установами органам УПФУ фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1. З боку органів УПФУ на адресу Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону не надходило ніяких вимог про відшкодування їм будь-якого нарахованого збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в суді першої інстанції за розглядом аналогічних справ на пропозицію суду та позивача не було надано в якості доказів будь-які розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №1) за період до 01.01.2004 року, які б направлялися до О ВГРЗ.
Такий обов'язок не виникав до 01.01.2004 року у Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону на підставі «Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.10.2001 року № 16-6 (зареєстрована Міністерством юстиції України 29.11.2011 року № 998/1689), «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнодержавне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 року № 21-1, а також у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року.
Згідно з розділом 7 Інструкції від 19.10.2001 року № 16-6 був передбачений Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку підвищеного розміру пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та фактичних витрат на виплату підвищеного розміру пенсій науковим працівникам державних не бюджетних підприємств. Жодного нарахування вищезазначеного збору відносно покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 за списком № 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не було передбачено. Крім того, Додатком 10 до Інструкції від 19.10.2001 року була передбачена форма розрахунку про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не про які додатки, які б відносились до пункту «а» ст. 13 взагалі не йдеться.
Що до Інструкції від 19.12.2003 року № 21-1, позивач зазначає, що вона була зареєстрована Міністерством юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663. В загальних положеннях цієї Інструкції зазначено, що Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». На думку позивача, ніякого відношення зазначена Інструкція до правового поля, що визначалося Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року не має, тим більш, що в прикінцевих положеннях голова ПФУ надав доручення керівникам юридичного департаменту та ін. після реєстрації в Мін'юсті України Інструкції № 21-1 надіслати її для роботи в Управління ПФУ. Таким чином, ні в якому разі органи ПФУ не могли до 01.01.2004 року використовувати в своїй роботі «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнодержавне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 року № 21-1.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2011 року № 20-1 «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 16/173» унесено до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 таку зміну: Абзац перший пункту 6.2 глави 6 після слів «пропорційно стажу роботи» доповнити словами та цифрами «з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням 1058-15.
Крім того, як зазначає позивач, навіть у тому вигляді, в якому була затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 в п. 6.1. розділу 6 відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена диференціація і прямо вказано на обов'язок платників відшкодовувати витрати Пенсійному фонду на виплату та доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, в той час як такі витрати за списком № 1 стосуються тільки працівників, зайнятих повний робочий день, без виділення категорії тих, які працювали. Тобто, йдеться про тих, хто працює, або працював вже після набуття чинності Закону № 1058.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких, просить суд зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя виключити з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1 за період з 01.12.2010 року по 25.03.2011 року наступні грошові суми як незаконно збільшені по нарахуванням ОСОБА_2:
- 1475, 27 грн. - з розрахунку без вих. та дати з грудня 2010 року - нарахування за грудень 2010 року;
- 1661, 27 грн. - з розрахунку без вих. та дати з 2011 року - нарахування за січень 2011 року;
- 1661, 27 грн. - з розрахунку без вих. та дати з 2011 року - нарахування за лютий 2011 року;
- 1661,27 грн. - з розрахунку без вих. та дати з 2011 року - нарахування за березень 2011 року;
А всього з розрахунків за грудень 2010 року - березень 2011 року виключити 6 459,08 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. На адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
На думку представника відповідача, позивач невірно трактує положення ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, виходячи з назви статті «Порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону», ця стаття поширюється на тих осіб, які на день введення в дію цього Закону мали право на пенсію на пільгових умовах, і законодавство не передбачає відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку саме цих пенсій.
Відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». І саме до цієї категорії належить ОСОБА_2. Згідно наданих документів ОСОБА_2 було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058.
Для призначення пенсії за ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначена стаття встановлює, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Вимоги позивача щодо завищення сум на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій представник відповідача вважає безпідставними, тому що позивач виключає з розрахунків ОСОБА_2, який, на думку позивача, має право на пенсію за ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що було спростовано вище.
Крім того, як зазначає представник відповідача, п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, передбачає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
На підставі викладеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Позивач - Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.01.2003 року у якості юридичної особи, ідентифікаційний код - 00159441, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 1 266 120 0000 014410, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 311758 (а.с. 53).
Суд не приймає доводи позивача про неправомірність включення в розрахунків працівників, яким призначено пенсію до 01.01.2004 року, а саме ОСОБА_2, з наступних підстав.
В силу п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Для уникнення погіршення становища майбутніх пенсіонерів, та враховуючи, те що не запроваджені професійні та корпоративні фонди, пенсії в перехідний період повинні бути призначені за нормами цього Закону і при виконанні положень Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 визначений в абз. 6 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 % розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, у підприємств, які мають шкідливі умови праці за Списком № 1, виникає обов'язок по відшкодуванню достроково призначених пільгових пенсій та витрат на їх доставку з дня набрання чинності закону, а саме з 01.01.2004 р. і до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього закону.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ набрав чинності 01.01.1992 року, і саме на його умовах та з цієї дати і розпочалось призначення пільгових пенсій.
Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ було збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1788-ХІІ пільгові пенсії призначалися у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року.
Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до 01.04.2004 року підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств, оскільки у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов'язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.
Саме на виконання закону була видана Інструкція, пунктом 6.1 якої передбачено відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Отже, необхідність відшкодування позивачем Управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату і доставку пенсій передбачена чинним законодавством, оскільки пенсія працівникам відповідача призначена до 01.04.2004 року на пільгових умовах за списком № 1.
Враховуючи вищевикладене, суду дійшов висновку щодо необґрунтованості позову та відсутності підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06 грудня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 11 грудня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.