Україна
13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21953/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Буряк І. В.
при секретарі Телешові В.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 24.03.2011р. №69/11-Д)
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті»
до Східної митниці м. Донецька
Головного управління Державного казначейства в Донецькій області
про визнання протиправними дій, визнання недійсним рішень та карток відмови,
стягнення надмірно сплаченого податку
Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» (надалі - позивач, ЗАТ «ВО «Конті») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі - відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (надалі - відповідач-2) про визнання протиправними дій Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, №700000006/0/20567 від 23.07.2010 року; визнання недійсними зазначених карток відмови, визнання недійсними рішень про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та №700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 48 056,12 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок № 26009015110459 в АТ “Укрексімбанк”, МФО 334817.
Заявою про зміну позовних вимог від 22.03.2011 року позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача-1 щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, №700000006/0/20567 від 23.07.2010 року; визнати недійсними зазначені картки відмови, визнати недійсними рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та №700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року та стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 48056,12 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок №26009015110459 в АТ “Укрексімбанк”, МФО 334817.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 15.06.2010 року та 20.07.2010 року позивачем до Східної митниці були надані декларації митної вартості з метою оформлення отриманого імпортного товару. Для цілей декларування ним у повному обсязі були надані усі необхідні документи, у тому числі і більша частина тих, що були додатково витребувані митницею, але позивачеві було відмовлено у митному декларуванні товарів у зв'язку із заниженням митної вартості товарів та видані відповідні картки відмови і рішення. Позивач посилається на наказ Державної митної служби України від 19.10.2010 року № 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», яким затверджені методичні рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, зокрема п. 11. Згідно цих рекомендацій Східна митниця не може вимагати від декларанта надання договорів з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця.
Позивач наголошує, що митна вартість товару була визначена за методом № 2,3, що є порушенням Митного кодексу України, оскільки ці методи можливо застосовувати тільки після чергового застосування попередніх методів.
У зв'язку із специфікою господарської діяльності, позивач був вимушений здійснити митне оформлення товарів за ціною, яка була визначена митницею та надмірно сплатити податок на додану вартість, яким підлягає поверненню. Позивач посилається на позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 20.04.2010 року по справі № 21-2479во09. Позивач також зазначає, що згідно роз'яснень до ст. 267 Митного кодексу України методичних рекомендацій, при визначенні митної вартості товару мають використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця. Східною митницею не було проведено з позивачем ніяких консультації з приводу застосування митної вартості, дані комерційного обліку покупця не розглядались. Відповідачем-1 також не було зроблено обчислення прямих витрат на виробництво товару.
Східна митниця проти позову заперечує та посилається на наступне. Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення вартості імпортних товарів, який здійснюється у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 339 від 09.04.1998 року. З цією ціллю нею було проведене порівняння заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення, яких вже здійснено та з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Згідно вказаного Порядку декларант повинен надати митному органу додаткові документи, які б підтверджували митну вартість товару. Для здійснення митного оформлення товарів митниця використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (надалі ЄАІС ДМСУ) та електронного або паперового бюлетеня “Огляд цін українського та світового товарних ринків”, біржову інформацію про ціни, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів. Відповідачем-1 було виявлено заниження позивачем митної вартості товару та запропоновано надання додаткових документів, які позивач надав не у повному обсязі. При цьому, позивачем не було наведено жодного належного обґрунтування ненадання додаткових документів у повному обсязі. Враховуючи відсутність таких документів, Східною митницею було здійснено коригування митної вартості товарів за другим та третім методами і прийняті відповідні рішення. Обрання цих методів свідчить про послідовне застосування митницею методів під час прийняття рішення про визначення митної вартості.
Східна митниця зазначає, що тільки вона має право визначати достатність відомостей для визначення митної вартості товарів. Відповідач-1 також посилається на оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 року № 720/100/13-08.
Крім цього, відповідач-1 звертає увагу на рішення Вищого адміністративного суду України, які також підтверджують право митниці користуватися інформацією цінової бази даних ЄАІС ДМСУ.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. позов ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій, недійсними карток відмови та рішення задоволено повністю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2011р. апеляційну скаргу Східної митниці залишено без задоволення, а зазначену постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2011р. касаційна скарга Східної митниці задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2011р. скасувано, а справи направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
У вказаному судовому рішенні суд касаційної інстанції, зокрема зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що у митного органу були об'єктивні підстави вбачати наявність інших договірних стосунків між продавцем товару та третіми особами під час доставки товару покупцю - позивачеві, та, відповідно, вимагати надання зазначених митним органом документів. Встановлення даної обставини, що була недосліджена належним чином у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, стало підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні від 13.12.2011р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позивні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання №23/955 від 12.12.2011р. про відкладення розгляду справи. Суд розглянувши вказане клопотання, керуючись номативно-правовим приписом ст. 128 КАС України, дійшов висновку, про відсутність підстав для його задоволення та можливість розгляду справи по суті без представника відповідача-1.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, взявши до уваги висновку суду касаційної інстанції, дійшов наступних висновків.
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» серія А00 №315851 видане виконавчим комітетом Донецької міської ради, дата проведення державної реєстрації 22.10.1997 р. Зазначене свідоцтво було змінено 22.03.2011 року на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 715432. Згідно довідки з ЄДРПОУ та свідоцтва державну реєстрацію юридичної особи від 22.03.2011 року назва позивача змінилася на Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті».
Для здійснення оформлення в режимі «Імпорт - 40» товару - «какао-порошок без додавання цукру, інших підсоложувальних речовин для кондитерської промисловості POWDER 10-12% GHN»(надалі какао), поставленого за укладеними між позивачем (Покупець) та Компанією «GRACOMAR S.L.» Іспанія (Продавець) контрактом № ТР-97 від 26.03.2010року та № СР-2010/5 від 05.07.2010 року декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» до митниці 15.06.2010 року та 20.07.2010 року були надані наступні декларації митної вартості: № 700000012/2010/007688, митна вартість товару - 28300 доларів США; № 700000012/2010/9342, митна вартість товару -23630,50 доларів США, в яких митну вартість товару було розраховано відповідно до ціни товару -2830 дол. США за 1000 кг какао.
За результатами розгляду наданих декларацій митної вартості, поданих позивачем, товаросупровідних та інших документів, митницею були витребувані додаткові документи.
Так на декларацію митної вартості № 700000012/2010/007688 відповідачем-1 було зазначено про необхідність надання -договору з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, що імпортуються; рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляції фірми -виробника товару; каталогів, прайс-листів фірми -виробника товару; копії ВМД країни відправлення; інформації біржових організацій про вартість товару; висновків про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно законодавством.
На декларацію митної вартості № 700000012/2010/9342 відповідачем-1 було зазначено про необхідність надання, крім наведених документів, також рахунків про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; відповідної бухгалтерської документації; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; відомостей про якісні характеристики товару.
На зазначену вимогу Східної митниці позивачем були надані необхідні документи, окрім договорів з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів; калькуляції фірми -виробника товару; каталогів, прайс-листів фірми -виробника товару.
До матеріалів справи позивачем надане листування зі своїм контрагентом Компанією «GRACOMAR S.L.» щодо надання документів, які були витребувані митницею. Компанія «GRACOMAR S.L.» повідомила позивача про неможливість надання документів, оскільки вони містять конфіденціальну інформацію. Крім цього, Компанія «GRACOMAR S.L.» не є виробником какао, тому не може надати позивачеві документи виробника товару.
Східною митницею було відмовлено позивачеві в прийнятті декларацій митної вартості та видані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: № 700000006/0/20501 від 21.06.2010 року за декларацією митної вартості № 700000012/2010/007688 та № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року за декларацією митної вартості № 700000012/2010/9342.
В картках відмови в прийнятті митних декларацій відповідачем-1 вказано, що митні декларації не можуть бути прийняті, товари не підлягають митному оформленню з причини того, що на вимогу митного органу позивачем не в повному обсязі надані додаткові документи, а в наданих документах відсутні необхідні відомості на підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім цього, митницею було зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно митної оцінки визначеної відповідними рішеннями.
Рішеннями про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року митну вартість какао скориговано відповідачем-1 у бік збільшення та визначено у розмірі 3780 доларів США та 3970 доларів США за 1000 кг, у зв'язку з чим митна вартість товару за декларацією митної вартості № 700000012/2010/007688 склала 37800 доларів США, за № 700000012/2010/9342 -33149,50 доларів США, загальна вартість товару склала -70949,50 доларів США.
У вказаних рішеннях зазначено, що для розрахунку митної вартості товару митним органом були застосовані 2, 3 методи та використана інформація рівня митної вартості раніше оформлених подібних (аналогічних) товарів, ст. 269 Митного кодексу України та рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
За таких обставин та враховуючи безперервність виробничого процесу по виробленню кондитерських виробів, позивач змушений був збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати митниці наступні декларації про визначення митної вартості товару: №700000012/2010/007946 від 21.06.2010 року на суму 299 069,82 грн.; №700000012/2010/009537 від 23.07.2010 року на суму 261 781,60 грн. та №700000012/2010/010720 від 18.08.2010 року на суму 313233,00 грн.
Як в запереченнях на позов так і в апеляційній та касаційній скаргах заявник зазначає, що у митного органу були об'єктивні підстави вбачати наявність інших договірних стосунків між продавцем товару та третіми особами під час доставки товару покупцю - позивачеві, та вимагати надання відповідних документів, проте декларантом на вимогу Східної митниці не надано достатньо документів в підтвердження митної вартості, а тому відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості за ціною аналогічних товарів та за ціною на ідентичні товари.
Обґрунтовуючи свої доводи Східна митниця посилається на те, що після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення декларацій митної вартості за №700000012/2010/9342 від 20.07.2010р. та №700000012/2010/007688 від 15.06.2010р. Східною митницею встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару в порівнянні з вартістю ідентичних та аналогічних товарів, що ввозяться на Україну, значно нижча. В підтвердження даного факту відповідач-1 надав до суду витяг з ціновою інформації бази даних єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби. Задекларована митна вартість товару заявленого за декларацією митної вартості №700000012/2010/007688 від 15.06.2010р. «какао порошок Cocoa Powder 10-12 GHN» складала 2,83 долари США/кг, в той час коли згідно цінової інформації ЄДІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) рівень митної вартості аналогічного товару складав 3,78-3,97 дол.США/кг. Також, відповідач-1 наголошує, що задекларована митна вартість товару заявленого за декларацією митної вартості №700000012/2010/009342 від 20.07.2010р. «какао порошок Cocoa Powder GHN» складала 2,83 дол.США/кг, в той час коли згідно цінової інформації ЄДІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) рівень митної вартості аналогічного товару складав 3,19-3,97 дол.США/кг.
Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.
Відносно визнання такими, що є протиправними, дій Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року; визнання недійсними зазначених карток відмови, визнання недійсними рішень про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 48 056,12 грн., Суд дійшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
При цьому, згідно п. п. 1, 6 зазначеної статті митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.
Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Разом з тим 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
На підставі наведеного, Суд приходить до висновку, що відповідач-1 мав право перевірити достовірність та точність зазначених у документах, що були подані позивачем для підтвердження митної вартості товару та їх достатність для визначення митної вартості товару.
Пунктом 2 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:
1) проведення:
перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417);
усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
При цьому зазначено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім того, п. 11 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
- відповідна бухгалтерська документація;
- ліцензійний чи авторський договір (контракт);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
- калькуляція фірми - виробника товару;
- копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- сертифікат про походження товару;
- відомості про якісні характеристики товару;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Також, декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Згідно п.13 зазначеного Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
- сплатити податки і збори.
Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.
Таким чином, Суд вважає, що відповідач-1 діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України норм при перевірці правильності визначення позивачем митної вартості товару за декларацією митної вартості № 700000012/2010/007688 від 21.06.2010 року, № 700000012/2010/9342 від 23.07.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів Східна митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.
Слід зазначити, що згідно п. 1.2 контракту № TP-97 від 26.03.2010 року та специфікації до контракту №СР-2010/5 від 05.07.2010р. відвантаження товару проводиться зі складу АО «САНКОТРАНС», Хойдла 4, Маару, Естонія, за дорученням компанії Cargill B.V. Cargill Cocoa, що діє за дорученням продавця.
Із інвойсу від 26.03.2010р. № 20100326/ТР/97 вбачається, що країною походження товару - какао-порошку «COCOA POWDER 10-12% GHN» є Гана, а какао-порошку «Gerkens/Ivory Coast RS75» є Кот д'Івуар.
Із інвойсу від 09.07.2010р. №20100709/СР/2/1 вбачається, що країною походження товару - какао-порошку «COCOA POWDER 10-12% GHN» є Гана.
Згідно п.2.3 розділу 2 контракту №ТР-97 (п.2.2. Контракту №СР-2010/5) передбачають, що в ціну спірного товару входить вартість доставки, пакування, маркування, тари. Відповідно до п.6.1 розділу 6 цих контрактів товар поставляється на умовах DDU (м.Макіївка). Тобто відповідно до правил Інкотермс витрати на транспортування товару в данному випадку несе саме продавець. Інформації щодо включення цих витрат до ціни товару позивачем не надано.
Відповідно до матеріалів справи продавцем товару згідно зовнішньоекономічних контрактів є іноземний контрагент - фірма «GRACOMAR S.L.» (Іспанія), виробником цього товару є фірма «CARGILL GHANA LIMITED» (Гана), поставка в Україну здійснюється компанією «CARGILL B.V.CARGILL COCOA» (Нідерланди).
Проаналізувавши надані документи Суд дійшов висновку, що у відповідача-1 були об'єктивні підстави вбачати наявність інших договірних стосунків між продавцем товару та третіми особами під час доставки товару покупцю, тобто позивачу
Суд зазначає, що витребувані Східною митницею для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару - какао-порошок «COCOA POWDER 10-12% GHN» документи, які зазначені на деклараціях митної вартості №700000012/2010/007688 та №700000012/2010/9342, є обов'язкові для надання декларантом на вимогу митного органу в силу нормативних приписів п.11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
Декларант зазначив, що надання вказаних документів він вважає «недоцільним».
Декларант не інформував відповідача-1 про неможливість надання вказаних документів, та не навів відповідного обґрунтування.
Тобто, декларант не повідомив митний орган про об'єктивну можливість або неможливість надання витребуваних документів, а лише зазначив, що вважає їх надання «недоцільним», що не дало митному органу можливості підтвердити митну вартість товару, заявлену позивачем.
Суд зазначає, що позивачем не надано документів із зазначенням всієї інформації, передбаченої ст.267 Митного кодексу України, необхідної для визначення митної вартості товару за першим методом.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема
Таким чином, Судом встановлено, що позивач не виконав правомірні вимоги Східної Митниці та не надав документи для підтвердження задекларованої позивачем вартості товару.
У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що зазначено у п. 2 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842.
Таким чином, відповідач-1 правомірно видав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року.
Щодо визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до п.14. «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Пунктом 16 зазначеного Положення встановлено, що на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну визначені ст. 266. Митного кодексу України, відповідно до якої визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
При цьому встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Як вбачається із пояснень відповідача-1, після розгляду наданого пакету документів, здійснення порівняльного аналізу заявленої ціни з ціною з цінової бази ЄАІС ДМСУ та витребування додаткових документів, Східна митниця дійшла висновку, що заявлена позивачем ціна значно занижена та прийняла рішення про визначення митної вартості імпортного товару за ціною 3780 доларів США та 3970 доларів США із застосуванням другого та третього методів визначення вартості товару.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність консультацій між митним органом та декларантом, оскільки, сам позивач у своїй позовний заяві зазначає, що відповідач-1 наводив лише одну обставину, яка призвала до виникнення у нього сумнівів щодо обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару - наявність у ЄАІС ДМСУ інформації про здійснення митних оформлень за цінами, відмінними від заявлених позивачем.
Крім того, відповідачу-1 був надані листи позивача вих. № 1798/11/919 від 21.06.2010р., №2049/11/1024 від 23.07.2010р., згідно якого позивач наполягає на достатності наданих до декларацій митної вартості №700000012/2010/007688, №700000012/2010/9342 документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Із зазначених листів та пояснень представника Східної митниці вбачається, що відповідачем-1 дотримана процедура консультацій між митним органом та декларантом, передбачена ст. 266 Митного кодексу України.
Таким чином, при визначенні митної вартості товару, відповідач-1 діяв у відповідності до положень Митного кодексу України.
На підставі наведеного, Суд вважає вимоги позивача щодо визнання недійсним рішень митного органу про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року - необґрунтованими.
Відносно стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 48 056,12 грн., Суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Частиною першою статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Разом із тим підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III встановлено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
За визначенням, наведеним у підпункті 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація або розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Водночас документом, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, є вантажна митна декларація.
«Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття вантажно-митної декларації - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
З огляду на викладене митні органи є органами, що здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація - документом, на підставі якого визначаються зобов'язання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вантажна митна декларація є податковою декларацією.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не скористався зазначеним правом звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.
Таким чином, податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за вантажно-митними деклараціями №700000012/2010/007946 від 21.06.2010 року, №700000012/2010/9342 від 23.07.2010 року є узгодженими та не можуть бути оскаржені.
На підставі наведеного та враховуючи вищевикладені висновки, підстав для стягнення з Державного бюджету України частки сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 48 056,12 грн. - не має.
Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення позову ЗАТ «ВО «Конті».
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволені позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області відмовити повністю.
2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 13 грудня 2011 року, повний текст виготовлено 19 грудня 2011 року.
3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Буряк І. В.