Україна
13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22251/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12год. 25хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Заднепровської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український Бекон» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною податкової консультації Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, викладену у листі №8073/10/15-313 від 10.10.2011 року «щодо надання консультації» надану Приватному акціонерному товариству «Український Бекон»
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 22.11.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 29.08.2011 року
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Український Бекон», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною податкової консультації Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, викладену у листі №8073/10/15-313 від 10.10.2011 року «щодо надання консультації» надану Приватному акціонерному товариству «Український Бекон».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він самостійно не розміщує відходи господарської діяльності у спеціально відведених місцях, таке зберіганні здійснюється відповідними організаціями, що мають спеціальні дозволи та з якими ПрАТ «Український Бекон» укладено цивільно-правові договори на вивіз та розміщення відходів. Тобто, Приватне акціонерне товариство «Український Бекон» з огляду на викладене вище не є платником екологічного податку.
Позивачем до Костянтинівської ОДПІ направлено лист-звернення з приводу екологічного податку.
Позивач вважає, що Костянтинівською ОДПІ надана податкова консультація щодо сплати екологічного податку, яка суперечить нормам діючого законодавства, нормам та змісту зазначеного податку. На думку позивача, платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Тобто, ПрАТ «Український Бекон» не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць чи об'єктів. Отже, ПрАТ «Український Бекон» не є платником екологічного податку, платниками екологічного податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів ПрАТ «Український Бекон» на спеціально відведених місцях у відповідності з укладеними цивільно-правовими договорами.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що надане позивачу роз'яснення з приводу екологічного податку вважає таким, що не суперечить чинному законодавству, та посилається на норми п.п.14.1.223 п.14.1 ст.14, п.240.1, 240.5 ст.240, п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.250.1 ст.250 Податкового кодексу України і п.4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року №2034. Також зазначив, обов'язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збиранням і заготівлі таких відходів в умовах, визначених п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242 кодексу.
Таким чином, наведені в адміністративному позові норми податкового законодавства, які визначають суб'єктів та порядок сплати екологічного податку, співпадають з нормами податкового законодавства, наведених у листі №8073/10/15-313 від 10.10.2011 року Костянтинівської ОДПІ.
На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Український Бекон» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 33380539, про що свідчить Статут (а.с.37), перебуває на податковому обліку у Костянтинівській ОДПІ з 19.12.2008 року №683/08, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 29.04.2011 року №132/10/29-012-8 (а.с.29).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Судом встановлено, що в 04.11.2011 року листом №4016 (а.с.6) позивач звернувся до Костянтинівської ОДПІ про надання роз'яснення.
В листі позивач зазначив, що відповідно до вимог п.п.240.1.3 п.240.1 ст.240 розділу VІІІ «Екологічний податок» та п.п.14.1.223 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України підприємство Приватне акціонерне товариство «Український Бекон» уклало договори з спеціалізованими підприємствами на вивіз та розміщення твердих побутових відходів, люмінецетних ламп. Спеціально відведених місць для зберігання відходів на підприємстві немає.
Крім того, зазначив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1010 від 26.06.2006 року тариф на вивіз твердих побутових відходів складає всі обов'язкові податки і збори і при сплаті екологічного податку нашим підприємством, виникає подвійне оподаткування.
Листом від 10.10.2011 року №8073/10/15-313 (а.с.7) Костянтинівською ОДПІ позивачу надана відповідь у порядку ст. 52 Податкового кодексу України.
Зокрема, в листі зазначено, що відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»:
розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Тобто трактування поняття «розміщення відходів» у Податковому кодексі України відрізняється від трактування у Законі України «Про відходи». Якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, то згідно до статті 5 Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення вказаного Кодексу. На цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання відходів на майданчиках для відходів, тому, що статтею 23 Закону України «Про відходи» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища не віднесено питання надання вказаних дозволів.
Згідно до Класифікатору відходів люмінесцентні лампи відносяться, до надзвичайно небезпечних відходів, за які повинен стягуватися екологічний податок по ставці, встановленій пп.246.1.2 п.246.1 ст.246 Податкового кодексу України в тому числі за тимчасове розміщення.
Тимчасове розміщення відходів не має конкретно встановленого законодавством часу, тому зберігання від часу утворення будь-яких відходів до їх видалення з території підприємства і буде тимчасовим розміщенням відходів, обсяги яких підлягають оподаткуванню екологічним податком.
Відповідно до пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України не є об'єктом та базою оподаткування обсяги та види окремих відходів як вторинної сировини, що розміщується на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на збирання та заготівлю вторинної сировини.
Враховуючи вищевикладене, якщо списані матеріальні цінності або відходи виробництва в обліку не відображаються як сировина, то вони вважаються як відходи, обсяги та види яких є об'єктом оподаткування екологічним податком згідно до пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, під податковою консультацією (пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України) розуміється допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Позивач просить визнати недійсною податкову консультацію, оскільки на його думку висновок консультації порушує принцип рівності усіх платників податків, визначені пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, а також порушує норми п.240.1 ст.240 цього Кодексу.
Позивач у своєму зверненні ставить питання про те, чи є Приватне акціонерне товариство «Український Бекон» платником екологічного податку.
Відповідно до п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних належать податки та збори, зокрема, екологічний податок.
Згідно із п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 кодексу, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;
В пункті 240.1 статті 240 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Відповідно до п.240.2 цієї ж статті, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
В п.242.1 ст.242 кодексу визначені об'єкти та база оподаткування, а саме:
обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;
обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів;
обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім:
обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;
мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії;
обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;
обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).
Тобто, норма ст.240 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, хто саме є платниками екологічного податку.
Цей пункт як об'єкт оподаткування визначає діяльність щодо розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Важливим для з'ясування об'єкта оподаткування екологічним податком у цьому пункті є з'ясування понять "розміщення відходів" та "окремі види відходів як вторинна сировина".
Визначення "розміщення відходів" міститься у п.п.14.1.223 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким розміщення відходів становить собою "зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами".
Термін відходи, наведений в ст.1 «Про відходи», а саме - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).
Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Законодавець в Податковому кодексі встановив наступний порядок, зокрема, об'єктом оподаткування за п.п.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України є діяльність щодо розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. При чому визначення розміщення відходів, наведене у п.п.14.1.223 ст.14 ПКУ, об'єднує як розміщення, так і тимчасове зберігання. Буквальне тлумачення положень п.п.14.1.223 п.14.1 ст.14 та п.п.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України дозволяє стверджувати про те, що об'єктом оподаткування є як зберігання, так і розміщення.
Особа, яка утворила відходи, повинна сплатити екологічний податок.
Стаття 5 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення вказаного Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (Замовник) для здійснення своєї діяльності уклав договір №Л-512 з ТОВ «Микитртуть» (Підрядник) про утилізацію люмінецетних ламп та ртутьмістимих відходів від 05 травня 2009 року. (а.с.9). Предметом договору є, Підрядник зобов'язується прийняти у Замовника відходи, які містять ртуть і здійснити їх утилізацію. Замовник зобов'язаний здійснити збір і поставку Підряднику відходів, які містять ртуть. Дійсний договір передбачає поставку на утилізацію відходів наступні номенклатури: відпрацьовані люміницентні лампи з ртутним наповнювачем - 400 шт. в рік. Приймання відходів Підрядником у Замовника здійснюється на об'єкті зберігання і утилізації відходів Підрядника за адресою: Донецька обл., м. Горлівка, вул. Вознесенського, буд.20. Термін дії договору з 05 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
До матеріалів справи позивачем надана копія ліцензії серія АВ №361301, видана Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю «Микитртуть», вид господарської діяльності - операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, утилізація), від 14.08.2007 року та строком дії до 16.08.2012 року. (а.с.12).
Крім того, між позивачем (Замовник) та Міським комунальним підприємством «Комунтранс» (Виконавець) укладено договір №282 від 29.12.2010 року про надання послуг по вивозу і розміщенню твердих побутових відходів та рідких нечистот. (а.с.13)
Предмет договору: Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги, по вивозу і розміщенню твердих побутових відходів та рідких нечистот, накоплених у Споживача, на умовах цього договору. Договір діє з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Також, між позивачем (Продавець) та ТОВ «Ростек» (Покупець) укладено договір №Тр-00019-09 від 01.02.2009 року за яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець, як спеціалізоване підприємство по збору і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини, прийняти та оплатити макулатуру, відходи полімерні. Термін дії договору до 31.12.2009 року. Термін дії продовжений до 31.12.2011 року на підставі додаткової угоди №06/11 від 01.06.2011 року.
Матеріали справи містять копію ліцензії серія АВ №361475, видана Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростек», на вид господарської діяльності - збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних), від 16.11.2007 року та строком дії 16.11.2012 року (а.с.24).
Отже, як слідує із системного аналізу вищевикладених норм, суд зазначає, що об'єктом оподаткування буде вважатися діяльність щодо розміщення відходів, в тому числі і тимчасове розміщення відходів.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач здійснює тимчасове розміщення відходів до вивозу для утилізації, він є платником екологічного податку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно надано позивачу роз'яснення в частині практичного застосування п.п.14.1.223 п.14.1 ст.14 та п.п.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України.
З урахуванням наведених доводів та доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість спірної податкової консультації.
За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Український Бекон» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною податкової консультації Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, викладену у листі №8073/10/15-313 від 10.10.2011 року «щодо надання консультації» надану Приватному акціонерному товариству «Український Бекон» - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 грудня 2011 року.
Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.