Україна
06 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/15342/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Вознюка Є.В.,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними рішень № 460, № 461 від 06 квітня 2011 року, -
Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулося до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними рішень № 460, № 461 від 06 квітня 2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області 06.04.2011 року застосувало відносно позивача вищенаведені штрафні санкції за порушення граничного строку сплати внесків за листопад - грудень 2010 року.
На думку позивача, застосування санкцій на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року є безпідставним, оскільки з 01 січня 2011 року дана норма права втратила чинність у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року.
З 01.01.2011 року втратила чинність також і ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує вчинене правопорушення та обов'язки страхувальника.
Відповідно до ст.ст. 19, 58 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, як зазначає позивач, згідно з п. 7 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01.01.2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року. Заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафу) виникла на наступний день після закінчення граничного строку сплати внесків, тобто за листопад 2010 року -21.12.2010 року, а за грудень 2010 року - 21.01.2011 року відповідно.
На думку позивача, це підтверджується і позицією Пенсійного фонду України, викладеній в рішенні про результати розгляду скарги № 16832/09.10 від 12.08.2011 року, в якому вказано, що порушення строків сплати страхових внесків є закінченим з першого дня прострочення сплати узгодженої суми страхових внесків.
Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені були винесені 06.04.2011 року, але фактично заборгованість виникла у 2010 році і це повинно було бути враховано при прийнятті рішення щодо розстрочення та надання самого розстрочення. В самих рішеннях період вказується з 20.12.2010 року до 31.01.2011 року, що підтверджує, що борг виник не 06.04.2011 року. Тому позивач просить суд визнати недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 460, № 461 від 06 квітня 2011 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
На адресу суду представник відповідача надіслав заперечення на позовну заяву, в яких зазначено наступне. Відносини, які виникають в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1058 даний закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.
Відповідно до ч. 2 ст.106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Таким чином, як зазначає представник відповідача, Законом № 1058 встановлено, що у разі ненадходження від страхувальника, або несвоєчасного надходження внесків, до нього застосовуються фінансові санкції.
Представник відповідача вказує, що як свідчать дані картки особового рахунку страхувальника Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них», станом на 20.12.2010 року загальна недоїмка по внесках склала 86 518, 99 грн. Заборгованість підприємства зі сплати страхових внесків за листопад 2010 року (по терміну сплати до 20.12.2010 року) була сплачена у повному обсязі тільки 31.01.2011 року. З цього часу у управління виникло право застосовувати фінансові санкції, які нараховуються на загальну суму недоїмки відповідно до кількості днів прострочення платежу.
Тому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Позивач - Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 31.01.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 13489818, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 289768 (а.с. 13).
У судовому засіданні встановлено, що страхові внески, строком сплати до 20.12.2010 року, остаточно були сплачені позивачем 31.01.2011 року, що підтверджується розрахунком сум фінансової санкції та пені (а.с.28). Тому відповідачем 06.04.2011 року винесено відносно позивача рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 460 про застосування штрафу у розмірі 474, 66 грн. та пені у розмірі 55, 34 грн., а всього 530, 00 грн. та рішення № 461 про застосування штрафу у розмірі 8 177, 25 грн. та пені у розмірі 1 088, 19 грн., а всього 9 265, 44 грн. (а.с.9-10).
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин законодавство в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України № 2464 від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 6 ч. 7 Прикінцевих положень Закону № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оскільки штрафні санкції нараховані за період, строк сплати якого настав 20 грудня 2010 року, тобто до 01 січня 2011 року, відповідач мав право застосовувати п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058.
Посилання позивача на те, що сума оскаржуваних нарахованих фінансових санкцій мала бути включена до рішення відповідача про розстрочення боргу згідно з п. 7 розд. VІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2464 є безпідставним, оскільки розстроченню за даною нормою закону підлягала сума фінансових санкцій та пені, що виникла станом на 01.01.2011 року. У даному випадку заборгованість підприємства зі сплати страхових внесків за листопад 2010 року (по терміну сплати до 20.12.2010 року) була сплачена у повному обсязі 31.01.2011 року. Тому відповідачем правомірно не включені фінансові санкції та пеня, застосовані відносно позивача у рішеннях № 460, № 461 від 06.04.201 року, до рішення про розстрочення боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позову та відсутності підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними рішень № 460, № 461 від 06 квітня 2011 року, - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06 грудня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 11 грудня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.