Україна
14 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/14718/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Коханова Ю.І.
за участю представника позивача Чебаненка Є.О., представника відповідача Пазій О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені,
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом «позивач» або «Фонд») звернулося до суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (далі за текстом «відповідач» або «Підприємство») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно звіту форми №10-ПІ за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 1269 осіб. Таким чином, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів має становити 51 особу, але фактично за даними звіту на Підприємстві працювало 50 інвалідів, тобто менше ніж встановлено нормативом. Сума адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік становить 21141,61 гривень. Оскільки Підприємство самостійно не сплатило вказані адміністративно-господарські санкції, відповідачу за порушення термінів сплати була нарахована пеня, розмір якої станом на 8 серпня 2011 року, становив 729,10 гривень. Підставами позову зазначені ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Просили стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 21870 гривні 71 копійка.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Вказував на те, що згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми №10-ПІ», який був поданий Підприємством, та зареєстрований Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 25 лютого 2011 року за вхідним №1/1054, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становить 50 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, також становить 50 (осіб). Після перевірки «Звіту форми №10-ПІ» було встановлено, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», має становити 51. Оскільки відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, сума яких визначена в розмірі середньої річної заробітної плати на Підприємстві, була нарахована пеня, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, на повну суму недоїмки. Пояснив, що на виконання вимог ухвали суду від 23 листопада 2011 року посадовими особами позивача та відповідача було здійснено звірення розрахунку виконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. В ході звірки було встановлено, що на Підприємстві у 2010 році дійсно було створено 51 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично працювало 50 інвалідів, тому відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню саме за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Вказувала на те, що в «Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми №10-ПІ» була допущена механічна описка в рядку 03: замість числа «51» було проставлено «50», вірним слід вважати «51». Після з'ясування цієї помилки відповідач направив позивачу копію акту самоперевірки. Пояснила, що на виконання вимог ухвали суду від 23 листопада 2011 року посадові особи позивача та відповідача проводили звірення розрахунку виконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. В ході звірки було встановлено, що на Підприємстві у 2010 році дійсно було створено 51 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично працювало 50 інвалідів. Не зважаючи на отриману під час звірки інформацію, наполягала на тому, що Підприємство не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції і пеню, оскільки норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів виконаний.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та внесено до ЄДРПОУ за кодом 05393725.
25 лютого 2010 року Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за вхідним №1/1054 зареєстрований «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми №10-ПІ», який був поданий Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (далі за текстом «Звіт №10-ПІ») (том 1, а.с. 6).
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Підприємства за даними Звіту №10-ПІ становить 1269 осіб.
Середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, за даними Звіту №10-ПІ становить 50 осіб.
Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за даними Звіту №10-ПІ становить 50.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника згідно «Звіту №10-ПІ» - 21142,00 гривень.
25 липня 2011 року відповідачем була направлена позивачу копія акту самоперевірки Звіту №10-ПІ (том 1, а.с. 58-61).
У судовому засіданні сторонами були визнані наступні обставини:
- у 2010 році відповідач мав створити та фактично створив 51 робоче місце для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
- у 2010 році кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, розрахована відповідно до «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, становила 50 осіб.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII, в редакції Закону України від 8 липня 2010 року №2457-VI, (далі за текстом - Закон №№875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону №№875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 1 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 року (далі за текстом - Положення) встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління і здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до п. 4 Положення Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Суд, перевіривши розрахунок сум адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені за порушення термінів сплати цієї санкції, приходить до висновку про те, що вказані суми розраховані позивачем правильно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню саме за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2010 році.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд не враховує посилання відповідача на те, що Підприємство не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції і пеню, оскільки норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів виконаний.
У постанові від 22 грудня 2009 року у справі №21-2151во09 Верховним Судом України висловлена правова позиція щодо застосування норм права при розгляді спорів про застосування до підприємства санкцій, у зв'язку з невиконанням останнім нормативу щодо працевлаштування інвалідів: нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому ці заходи не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому підприємство вжило всіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх.
На протязі 2010 року відповідач тільки тричі інформував Жовтневу міжрайонну філію Маріупольського міського центру зайнятості про наявні вакансії робочих місць для інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках формою №3-ПН за січень, лютий та травень місяці (том 1, а.с. 106-111).
У травні та вересні 2010 року Маріупольський міський центр зайнятості спрямовував відповідачу запрошення для участі у ярмарках вакансій, разом з тим, останнім не надано доказів участі в цих заходах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив всіх, передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування інвалідів.
Питання розподілу судових витрат, вирішити відповідно до ч.4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ніколаївська, 92, код ЄДРПОУ 05393725) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 834016, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році, у сумі 21141 (двадцять одна тисяча сто сорок одна) гривня 61 копійка та пеню у сумі 729 (сімсот двадцять дев'ять) гривень 10 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні в присутності представників сторін 14 грудня 2011 року.
Постанова в повному обсязі складена 19 грудня 2011 року.
Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.