19 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління економіки Житомирської обласної державної адміністрації про зміну дати звільнення, виплату допомоги у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2004 року,
У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до головного управління економіки Житомирської обласної державної адміністрації про зміну дати звільнення, виплату допомоги у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю та відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві вказував, що 30 вересня 2002 року він подав відповідачу письмову заяву про звільнення із займаної посади за ст. 38 ч. 3 КЗпП України з 30 вересня 2002 року. Цього ж дня з ним стався гіпертонічний криз і з 01 жовтня по 25 жовтня 2002 року він перебував на лікуванні в НОМЕР_1 м. Житомира на денному стаціонарі. Оскільки до 03 жовтня 2002 року наказ про його звільнення виданий не був, трудова книжка йому не видавалася і повний розрахунок не проводився то 3 жовтня 2002 року він подав письмову заяву про звільнення його з роботи по закінченню лікування в день здачі лікарняного листа. 04 жовтня 2002 року відповідач видав йому трудову книжку із записом про звільнення його з роботи з 30 вересня 2002 року і цього ж числа провів з ним повний розрахунок.
Вважав, що відповідачем порушено щодо нього трудове законодавство, а тому просив суд задовольнити його позов.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2003 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2004 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено за безпідставнісю позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.І. Охрімчук
Л.М. Лихута Ю.Л. Сенін