Справа № 22а-6043/08 Головуючий суддя у суді
категорія статобліку - 50 1-ої інстанції - Петушков С.А.
(справа № 2а-236/08)
26 червня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Мартиненка О.В. (доповідач)
суддів - Поплавського В.Ю., Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання - Фірсік Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2008 року по справі № 2а-236/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення коштів на оздоровлення,-
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради кіровоградської області на його користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення в період з 2000 року по 2007 рік в сумі 7.478,50 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в квітні-травні 1986 року 1 категорії і є інвалідом 3 групи, а тому, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (надалі Закон № 796-ХІІ), він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що згідно з ч.7 вищезазначеного Закону визначається на момент її виплати. Відповідач з 2000 року по грудень 2004 року виплату вказаної допомоги здійснював у розмірі 21,50 грн., а з жовтня 2005 року - у розмірі 90 грн.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2008 року позовні вимоги задоволенні частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1.590,00 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що є безпідставним застосування судом Закону № 796-ХІІ замість постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, оскільки згідно ст. 62 вказаного закону його застосування провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а також став інвалідом ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому згідно частин 5 та 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів ІІI групи встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі - 2150 тис. крб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів ІІІ групи встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі - 90 гривень.
У відповідності зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 62 Закону № 796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже вказаними нормами Закону № 796-ХІІ Кабінету Міністрів України надано право лише визначати порядок надання роз'яснень порядку застосування цього закону.
При цьому Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України змінювати конкретні суми компенсацій і допомоги, у тому числі змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.
За таких обставин застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу є законним та обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 7.741,50 грн., є результатом поєднання декількох окремих позовних вимог щодо відновлення права позивача, порушення якого відповідач припустився у різний час.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вимога про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV було зупинено на 2006 рік дію абзацу 2 частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При цьому колегія суддів зазначає, що, оскільки законом не встановлено інше, суд за внутрішнім переконанням оцінює причини пропущення строку звернення до суду за кожною з заявлених позовних вимог і, дійшовши висновку, що певні причини пропущення строку звернення до суду не є поважними, може відмовити у задоволенні частини позовних вимог або позову в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позову, зокрема, з підстави пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що перерахування позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення слід провести у межах річного строку звернення до адміністративного суду, так як позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень матеріального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування не вбачається.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2008 року по справі № 2а-236/08 залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст ухвали виготовлено 27.06.2008 року.
Головуючий суддя:
Судді: