Справа № 2-812/11
23 грудня 2011 року Сумський районний суд Сумської області у складі:
Головуючого - судді Моісеєнко О.М.,
При секретарі Сердюк Л.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом
ОСОБА_1
До ОСОБА_2
ОСОБА_3
3-я особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора
про визнання правочину недійсним,
Встановив:
Позивач звернулась до суду з тих підстав, що вона з 1988 року стала проживати однією сім»єю з ОСОБА_5 у громадянському шлюбі до часу його смерті -до 14 листопада 2009 року. За час проживання мали спільний бюджет, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги та їздили на відпочинок, за спільні кошти облаштовували будинок. За життя ОСОБА_5 вирішив укласти заповіт на належне йому майно на її користь та користь своїх синів -ОСОБА_5 Вол.І., ОСОБА_3, ОСОБА_3 Вікт.І. Такий заповіт був складений 7 листопада 2005 року та посвідчений Другою ОСОБА_4 держнотконторою. Відповідачі, користуючись похилим віком батька, незадовільним станом його здоров»я, здійснювали на останнього психологічний тиск та вмовляли змінити заповіт на свою користь. Позивач вмовила змінити заповіт на користь своїх дітей, оскільки бачила переживання чоловіка. 11 жовтня 2007 року ОСОБА_5 уклав новий заповіт, яким поклав на синів обов»язок довічного користування житловим будинком з надвірними господарчими будівлями та земельною ділянкою, розташованою в мСуми, вул..Єрмака,15. У вказаному домоволодінні вона була зареєстрована з 22 грудня 1999 року до 19 вересня 2010 року, коли знялась з реєстрації взамін на обіцянку відповідачів передати їй ? частину від суми грошей, вирученої внаслідок продажу будинку для придбання нею окремого житла, про що ОСОБА_5 Вол.І. написав їй розписку. Однак ніяких грошей вона не отримала. З цього приводу зверталась до правоохоронних органів, оскільки відносно неї був допущений обман. Після чого звернулась до Ковпаківського районного суду м.Суми з позовом про вселення. 1 червня 2011 року в приміщенні Ковпаківського районного суду вона від відповідача ОСОБА_3 дізналась, що 16 квітня 2009 року ОСОБА_5 уклав новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом. У вказаному заповіті умови про надання їй права довічного користування будинком не було зазначено з тієї причини, що відповідачі з квітня 2009 року у її відсутність приїжджали до батька, психологічно тиснули на нього з метою отримати спадщину лише на свою користь. Оскільки укладений заповіт від 16 квітня 2009 року не відповідав дійсній волі заповідача через здійснення на нього психологічного тиску, просила визнати вказаний заповіт недійсним.
Під час розгляду справи уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним заповіт від 16 червня 2009 року.
У судовому засіданні позов підтримала повністю і суду пояснила, що до смерті ОСОБА_5, з яким вона проживала однією сім»єю, їй було відомо про один заповіт, за яким вона у випадку його смерті мала право довічно проживати у будинку. Навесні 2009 року відповідачі почали часто приїжджати до батька, після чого він був схвильований. Після смерті батька їй пообіцяли, що вона отримає частку грошей від продажу будинку, за що вона погодилась знятись з реєстрації. Однак, ніяких обіцянок виконано не було. Вважає, що батько змінив заповіт через тиск на нього з боку відповідачів. Просила визнати заповіт недійсним, щоб вона отримала частку від суми, вирученої від продажу будинку.
Представник позивача позов підтримав повністю і суду пояснив, що позивач та спадкодавець проживали однією сім»єю, у них були нормальні відносини. Однак, його сини через корисливі мотиви здійснили психологічний тиск на батька, пригрозили, що не будуть з ним спілкуватись, внаслідок чого заповіт було змінено. Оскільки волевиявлення заповідача не було вільним, просив скасувати заповіт від 16 червня 2009 року.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав повністю і суду пояснив, що про зміст останнього заповіту батька йому не було відомо. Від своєї тітки ОСОБА_6 йому було відомо, що на їх користь з початку 2000-х років існує заповіт, про що тій повідомив свого часу батько. Після смерті батька він пропонував позивачу звернутись до нотаріальної контори для оформлення своїх прав. На волю батька він ніяким чином не тиснув. З травня 2009 року батько скаржився на ОСОБА_1 та просив її залишити його та піти з будинку. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав повністю і суду пояснив, що за складом характеру на батька здійснити тиск було неможливо. Заповіти він складав самостійно, позивач останнім часом до смерті батька вела такий спосіб життя, який спонукав заповідача змінити свою волю. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник 3-ї особи Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори для розгляду справи до суду не з»явився, просив справу слухати без його участі.
Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 листопада 2009 року помер ОСОБА_5 (а.с.42), після смерті якого відкрилась спадщина на належне померлому майно. За життя померлому належали грошові вклади на рахунках ВАТ «Державний ощадний банк України»(а.с.105,108). Крім того, за рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 липня 2010 року по справі №2-5644/10 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, 3-і особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про встановлення факту належності домоволодіння на праві власності, визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, встановлений факт належності ОСОБА_5 за життя житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого в м.Суми, вул..Єрмака,15 (а.с.43-44).
Спадкова справа після померлого заведена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 23 листопада 2009 року за заявами ОСОБА_5 Вол.І., ОСОБА_3, ОСОБА_3 Вікт.І. (а.с.91-92). Спадкоємець ОСОБА_3 Вікт.І. подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 Вол.І. У передбачений ст..1270 ЦК України строк спадкоємець ОСОБА_3 відкликав свою заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 Вол.І. і заявив про своє бажання прийняти спадщину (а.с.101-102). Підставою для спадкування спадкоємцями вказаний заповіт від імені спадкодавця ОСОБА_5 від 16 червня 2009 року., посвідчений державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори (а.с.105), чинність якого нотаріусом ОСОБА_7 перевірена (а.с.106). Приватним нотаріусом на ім.»я відповідачів видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом: від 28 травня 2010 року -на грошові вкладі на особових рахунках у відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України»(а.с.108); від 7 липня 2010 року -на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в м.Суми, вул..Єрмака,15 (а.с.114-115).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, від імені ОСОБА_5 були посвідчені заповіти: 18 грудня 2003 року, посвідчений Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, який у подальшому був скасований заповітом від 7 листопада 2005 року; заповіт від 7 листопада 2005 року, посвідчений Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, скасований заповітом від 11 жовтня 2007 року; заповіт від 11 жовтня 2007 року, посвідчений Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, скасований заповітом від 16 червня 2009 року, посвідченим Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою (а.с.74-75).
У судовому засіданні встановлено, що заповіти укладені ОСОБА_5 за час проживання з позивачем. Дослідженням змісту укладених заповітів від 7 листопада 2005 року, 11 жовтня 207 року, 16 червня 2009 року встановлено наступне. 7 листопада 2005 року заповідач розпорядився усім своїм майном на користь синів ОСОБА_5 Вол.І., ОСОБА_3, ОСОБА_3 Вікт.І. в рівних частках (а.с.28). 11 жовтня 2007 року заповів все своє майно на користь тих же осіб в рівних частках. При цьому поклав на них обов»язок надати позивачу право довічного користування житловим будинком та земельною ділянкою по вул..Єрмака,15, в м.Суми, тобто (а.с.5). 16 червня 2009 року ОСОБА_5 заповів все своє майно на користь знову ж своїх синів в рівних частках кожному, при цьому розпорядження щодо надання ОСОБА_1 права користування будинком у заповіті відсутнє (а.с.18).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що на час укладання ОСОБА_5М заповіту від 16 червня 2009 року працювала державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори і вчиняла нотаріальну дію по посвідченню вказаного заповіту. Нотаріальна дія була вчинена в приміщенні державної нотаріальної контори, куди заповідач прибув самостійно. Відносно того, чи його хто-небудь супроводжував точно засвідчити не може, однак з заповідачем вона спілкувалась наодинці. Відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій перевірила особу та дієздатність ОСОБА_5, пересвідчилась у дійсності його волі. Сумнівів у волевиявленні заповідача не виникло, він правильно розумів значення дій та бажав розпорядитись майном у той спосіб, який викладений у заповіті. При цьому на її питання про доцільність посвідчення заповіту на користь тих же осіб, які і були вказані раніше, повідомив, що бажає укласти саме такий заповіт. Заповіт ОСОБА_5 прочитаний вголос і підписаний особисто.
Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснили, що за життя ОСОБА_5 складав декілька заповітів, про зміст яких їм не відомо. Про те, що на нього тиснули діти та спонукали до зміни заповітів, їм не відомо. Сам заповідач був людиною з власною думкою. Вказаним свідкам та свідкам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 зі слів ОСОБА_5 відомо, що його діти «ОСОБА_12 не образять».
Відповідно до ст.ст.1233,1234 ЦК України, заповіт -це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, на яке має право кожна фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Ст.1247 ЦК України передбачає складання заповіту у письмовій формі з нотаріальним посвідченням або посвідченням визначеними законом посадовими особами. Відповідно до ст..1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт, який скасовує попередній.
Відповідно до ст..44 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при посвідченні заповіту до його складання з»ясовує дійсні наміри заповідача шляхом розуміння стороною правочину його значення та наслідків.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою для визнання правочину недійним є недодержання вимог, встановлених ст..203 ЦК України. Серед таких підстав може бути наступне: волевиявлення учасника не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Статтею 231 ЦК України, на яку як на підставу для задоволення позову вказує позивач, передбачено, що недійсним може бути визнаний судом проточин, вчинений проти справжньої волі внаслідок застосування фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.
Посилання позивача на здійснення на ОСОБА_5 тиску з боку відповідачів при посвідченні ним заповіту від 16 червня 2009 року у судовому засіданні доказами не підтверджено. Це спростовується, крім наведених вище свідчень свідків, поясненнями позивача та відповідачів про те, що про зміст оспорюваного заповіту до смерті заповідача відомий не був.
Посилання позивача на наявність тиску з боку відповідачів на волю батька, яке вона вбачала у їх подальших діях після відкриття спадщини носять оціночний характер. Свідчення позивача про наявність розписки ОСОБА_5 Вол.І. про розподіл спадкового майна спростовуються свідченнями свідка ОСОБА_15, який у судовому засіданні пояснив, що розписки ніякої не було, хоча він пропонував таку розписку позивачу взяти у відповідачів. Можлива наявність обіцянки відповідачів виділити їй частину коштів від реалізації успадкованого будинку в обмін на зняття з реєстрації, звернення позивача до правоохоронних органів та Ковпаківського районного суду м.Суми за захистом своїх житлових прав не доводять факту здійснення на заповідача тиску з боку вказаних осіб саме при посвідченні ним як оспорюваного заповіту, так і вчинених раніше і скасованих ним особисто. Ці обставини знаходяться за межами вчиненого правочину, відносяться його наслідків. Крім того, у досліджених заповітах ОСОБА_5 послідовно надавав право на перехід у власність належного йому майна після його смерті своїм дітям, на користь позивача спадкове майно не заповідалось.
За наведених обставин у суду відсутні підстави для визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України, ст..ст.1233,1234,1254 ЦК України, ст..44 Закону України «Про нотаріат», суд
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним відмовити за необгрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі та не була присутня при його проголошенні -протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя