Справа № 2-1396/11
12 грудня 2011 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Шунько Г.О.,
при секретарі - Вівденко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” про зміну дати звільнення, зобов'язання провести повний розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
10 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказав, що з 24 червня 2008 року по 09 серпня 2010 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі наказу № 115 від 24 червня 2008 року. 09 серпня 2010 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. У цей же день наказом за № 152 від 9 серпня 2010 року його звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач трудову книжку не видав і остаточний розрахунок не провів. На неодноразові усні та письмові звернення видати йому трудову книжку відповідач не реагував, видав трудову книжку тільки 19 вересня 2011 року, що перешкоджало йому в працевлаштуванні. Позивач просив суд ухвалити рішення суду, яким зобов'язати відповідача видати наказ про зміну дати звільнення з 09 серпня 2010 на 19 вересня 2011 року, відповідні внести записи до трудової книжки про фактичну дату звільнення; визнати недійсним попередній запис в трудовій книжці за № 31 про звільнення, стягнути з Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” на його користь за вказаний період середній заробіток в сумі 4800 грн., а також заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 2400 грн. Просив допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за 1 місяць.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача не 2400 грн. заборгованості за невикористані дні щорічної відпустки, а 1145 грн. та 1200 грн. витрат за надання правової допомоги про зверненні до суду.
Представник відповідача ОСОБА_2, у судовому засіданні позов визнала частково, не заперечувала з приводу затримки видачі трудової книжки, та внесення до неї необхідних змін, а саме зміни дати звільнення з 09 серпня 2010 на 19 вересня 2011 року, внесення відповідних записів до трудової книжки про фактичну дату звільнення з визнанням недійсним попередній запис в трудовій книжці за № 31 про звільнення; не заперечувала з приводу стягнення з відповідача на користь позивача за вказаний період середній заробіток в сумі 4800 грн. Представник відповідача не визнала позовні вимоги в частині виплати позивачу заборгованості за невикористані дні щорічної відпустки, а 1145 грн. та 1200 грн. витрат за надання правової допомоги про зверненні до суду. Заперечення мотивувала тим, що ОСОБА_1, отримав 1145 грн., заборгованості за невикористані дні щорічної відпустки у виді дров в кількості 25 м. куб., надавши суду товарно - транспортну накладну на от пуск і відомость на видачу заробітної плати з підписом позивача. Також не визнала і понесені ним витрати на правову допомогу.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судовим розглядом справи встановлено, що з 24 червня 2008 року по 09 серпня 2010 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Роменським дочірнім агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп”, що підтверджується наказом № 115 від 24 червня 2008 року (а. с. 7).
09 серпня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а. с. 10).
Наказом Роменського дочірнього агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” № 152 від 09 серпня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади лісника майстерської дільниці № 4 обходу № 16 (а. с. 9). Проте в порушення строків, передбачених ст. 116 КЗпП України відповідач трудову книжку позивачу не видав, остаточний розрахунок при звільненні ні в день звільнення ні в подальшому не провів. Після неодноразових звернень трудова книжка видана позивачеві 19 вересня 2011 року.
Наведене свідчить, що між сторонами виникли спірні трудові правовідносини.
Дані правовідносини регулюються ст. ст. 47, 83, 116, 117, 235 КЗпП України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП. України.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В силу ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ОСОБА_1 звільнено з роботи 09 серпня 2010 року. Відповідач всупереч вимог ст. 47 КЗпП України, абз. 5 п. 4.1 ст. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, згідно з якими власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, позивачеві трудову книжку в день звільнення не видав, розрахунку не провів. Трудову книжку позивач отримав 19 вересня 2011 року.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, відповідно до ст. 235 ч. 4 КЗпП України.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні визнала, що позивачу трудова книжка не була видана в день звільнення з вини підприємства. Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача видати наказ про зміну дати звільнення з 09 серпня 2010 на 19 вересня 2011 року, внести відповідні записи до трудової книжки про фактичну дату звільнення, визнання недійсним попередній запис в трудовій книжці за № 31 про звільнення; та стягнення на користь ОСОБА_1 за вказаний період середній заробіток в сумі 4800 грн., підлягає задоволенню. Сума заборгованості за час вимушеного прогулу відповідачем не оспорюється.
Незважаючи на заперечення представника відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за невикористані дні щорічної відпустки також підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює надану відповідачем товарно-транспортну накладну від 16 січня 2010 року на відпуск дров у кількості 25 м. куб., (по об'єму 5 вантажних машин ) так як отримання дров заперечує позивач, і відповідач не надав суду будь яких інших доказів про фактичну вчинену господарську операцію, навіть в частині виклику та допиту посадових осіб підприємства як свідків, які відпускали, а потім і звітували про господарську операцію на підприємстві. Крім того, в судовому засіданні допитана як свідок касир підприємства ОСОБА_3, не підтвердила, що 16 серпня 2010 року вона виписала товарно-транспортну накладну на відпуск дров позивачу в кількості 25 м.куб. в рахунок заробітної плати на суму 1145 грн., саме ОСОБА_1, не підтвердила і що підпис у відомості на отримання заробітної плати в сумі 1145 грн. проставлений ОСОБА_1 Крім того, свідок суду пояснила, що відомость на виплату заробітної плати велась формально, бо на той час на рахунки підприємства був накладений арешт, і усі розрахунки з працівниками підприємства по заробітній платі через касу у грошовій формі не велися, гроші в касу підприємства не надходили, а розрахунки з робітниками велися шляхом відпустки товарно - матеріальних цінностей, щоб не було заборгованості. Відомості формально складали лише для бухгалтерської звітності.
Позивач пояснив, що ні платіжну відомість, ні товарно-транспортну накладну він не підписував, дров в рахунок заробітної плати не отримував.
За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з підприємства 1145 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат за надання правової допомоги в сумі 1200 грн., то суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Враховуючи обставини справи, відсутність участі в справі представника, з врахуванням постанову КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу за надання допомоги у складанні процесуальних документів в сумі 200 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 209, 212, 214-215, 294, п. 2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, ст. ст. 47, 83, 116, 117, 235 КЗпП України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Роменське дочірнє агролісгосподарське підприємство “Роменський Агролісгосп” видати наказ про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з роботи з Роменського дочірнього агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” з 09 серпня 2010 на 19 вересня 2011 року та внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 БТ-І №3162196 про дату звільнення та визнати недійсним попередній запис в трудовій книжці за № 31 про звільнення.
Стягнути з Роменського дочірнього агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2010 року по 19 вересня 2011 року в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. з утриманням з даної суми обов'язкових платежів і зборів до бюджетів.
Стягнути з Роменського дочірнього агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 1145 (одна тисяча сто сорок п*ять) грн. з утриманням з даної суми обов'язкових платежів і зборів до бюджетів.
Стягнути з Роменського дочірнього агролісгосподарського підприємства “Роменський Агролісгосп” на користь ОСОБА_1 200 (двісті) грн. за надання правової допомоги.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за 1 місяць.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, без участі яких було проголошено судове рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис…
Копія вірна:
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Шунько