Справа № 1519/2-6107/11
08 грудня 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси
в складі головуючого: судді -Бобуйок І.А.
при секретарі -Гресько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, який помер 15 липня 1995року, вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до 7-ї Одеської державної нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина -? частина квартири за адресою: АДРЕСА_1. Сьома Одеська державна нотаріальна контора 22 червня 2011року повідомила позивачу про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки спадкодавець за життя не отримав правовстановлюючий документ на спадкову квартиру, яку викупив у ЖБК «Вимпел», право власності в КП «ОМБТІ та РОН»зареєстровано не було.
Позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому має загальну площу 44,7 кв.м. в т.ч. житлову площу 28 кв.м., в порядку спадкування за законом та на 1/2 частину тієї ж квартири, яка на частку у спільному майні подружжя.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, сповіщався про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, сповіщався про дачу, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, будь яких заяв не надходило.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів, відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень від позивача, ухвалив слухати справу у порядку заочного розгляду.
Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу ІІІ-ЖД №332328 від 23 листопада 1991 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Після смерті ОСОБА_2, чоловіка ОСОБА_1, який помер 15 липня 1995 року відкрилася спадщина -? частина квартири за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до 7-ї Одеської державної нотаріальної контори.
22 червня 2011 року Сьома Одеська державна нотаріальна контора повідомила позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкову квартиру, яку ОСОБА_3 викупив у ЖБК «Вимпел».
Спадкова частина квартири належала спадкодавцеві, відповідно до Обмінного ордеру на житлове приміщення №2541 серії БО від 22 травня 1992 року.
Відповідно до Довідки ЖБК «Вимпел»від 01 червня 2010 року №79 пай та паєнагромадження по АДРЕСА_2 початково були виплачені ОСОБА_4 у сумі 3878,33 рублів.
За обмінним ордером №2541 від 22 травня 1992 року пай та паєнакопичення перейшли на ОСОБА_2.
Позивачка додала копію квитанції №603 від 21 травня 1992 року приходної каси, згідно якої від ОСОБА_2 на користь ЖБК «Вимпел»було зараховано 3878 грн.
У відповідності ч. 2 ст. 47 ЦК України (1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка підлягає нотаріальному засвідченню, а друга сторона ухиляється від нотаріального засвідчення угоди, суд вправі на вимогу сторони яка виконала угоду, визнати її дійсною.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 372 зазначеного кодексу, передбачено, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За статтею 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. При цьому відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд, зазначає, що на вимогу ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 26.09.2011 року КП «ОМБТІ та РОН»було направлено до суду довідку, згідно якої квартира за адресою: АДРЕСА_1 в КП «ОМБТІ та РОН»не зареєстрована.
Відповідно до ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.
Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу -і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.
У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Відповідно до ст. 60 СК України, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала позивачці та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, як майно, нажите в період шлюбу.
Тому ОСОБА_1 на праві власності належить ? частина вказаної квартири, як частка у майні подружжя, нажитого у період шлюбу.
Спадщину ОСОБА_1 прийняла своєчасно, оскільки проживала однією сім'єю зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Це підтверджується доданої до позовної заяви довідкою про склад сім'ї .
Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють задовольнити позов в повному обсязі та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_2, померлого 15 липня 1995 року та на ? частину тієї ж квартири, як на частку у спільному майні подружжя.
На підставі ст. 60 СК України, ст.ст. 16, 355, 368, 372, 1220, 1222, 1223, 1261, 1269 ЦК України, ст. 47 ЦК України (1963 року), керуючись ст. ст. 16, 174, 209, 212-215 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, яка в цілому має загальну площу 44,7 кв.м., житлову площу 28 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, як на частку у спільному майні подружжя, яка в цілому має загальну площу 44,7 кв.м., житлову площу 28 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
С У Д Д Я: ОСОБА_5