Справа № 2-5787/11 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/0390/1990/11
Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.
13 грудня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді Гапончука В.В.,
суддів -Шевчук Л.Я., Подолюка В.В.,
при секретарі -Матюхіній О.Г.,
з участю:
представника відповідача Чекаренди О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»про припинення договору поруки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2011 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просила вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2, як на підставу своїх вимог посилалася на частину 1 статті 559 ЦК України, а саме на те, що банком односторонньо, без письмового повідомлення поручителя підвищено відсоткову ставку по кредиту, чим збільшено її відповідальність як поручителя, що є підставою припинення договору поруки, крім цього зазначає, що відповідачем порушено умови договору поруки, зокрема, всупереч умовам п. 2.2, їй не надсилалось повідомлення про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.
З матеріалів справи вбачається, що 2 червня 2006 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(на даний час -публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», далі -Банк) було укладено кредитний договір № 70-Т (а.с. 5, 6). Згідно з умовами даного договору Банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 15 000 доларів США, відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 9,5 % річних.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань по вказаному кредитному договору між Банком і ОСОБА_2 2 червня 2006 року було укладено договір поруки № 70-Т/П (а.с. 7), відповідно до умов якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору, в тому ж об'ємі, що й позичальник.
Відповідно до умов статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом..
За змістом частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав належну правову оцінку, що відсоткова ставка за кредитним договором № 70-Т від 2 червня 2006 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, не змінювалась.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством та договором поруки не передбачено звільнення поручителя від взятих на себе зобов'язань, у разі відсутності письмового повідомлення банку поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, і вважає дане посилання апеляційної скарги безпідставним.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з дотриманням вимог статей 213, 214 ЦПК України дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку передбачених частиною 1 статті 559 ЦК України підстав вважати поруку припиненою і, в зв'язку з цим, безпідставність позовних вимог, оскільки ніякої зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності судом встановлено не було.
Висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді