Справа № 2-1986/11
провадження № 22-ц/0390/2069/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.
Категорія: 41 Доповідач: Данилюк В. А.
16.12.2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Данилюк В А,
суддів - Овсієнка А.А., Свистун О.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Житлово-комунальне підприємство №2 про визнання права користування житлом за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 7 листопада 2011 року,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луцької міської ради Волинської області про визнання за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування квартирою по АДРЕСА_1. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що наймачем даної однокімнатної квартири був рідний брат чоловіка ОСОБА_6 ОСОБА_8, який 18.02.1994 року вибув на постійне місце проживання в інше місце. У квартирі залишилися проживати вона та її чоловік. Особовий рахунок та договір житлового найму не переоформлявся.
4 квітня 2001 року у зв»язку з необхідністю догляду за хворою матір»ю виписалася з квартири на тимчасове проживання в АДРЕСА_2 Шлюбу з ОСОБА_6 не розривала, вела з ним спільне господарство, регулярно приїжджала в м. Луцьк і користувалася квартирою як своїм постійним житлом. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у позивача та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_5 У 2009 році чоловік захворів, тому повернулася з сином у спірну квартиру, де проживає по даний час. Договір житлового найму на квартиру був укладений з попереднім наймачем ОСОБА_8, у зв»язку з чим її чоловік ОСОБА_6 звернувся в Луцьку міську раду із заявою про переоформлення договору на нього, але помер 29 грудня 2010 року, і це питання залишилося невирішеним. А тому за життя чоловіка за місцем проживання зареєстрована не була. Оскільки вселилася у спірну квартиру на правах члена сім»ї свого чоловіка, оплачує житлову площу та комунальні послуги за договором житлового найму, а тому вважає, що набула разом з малолітньою дитиною права користування даним жилим приміщенням.
Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею та її сином ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 за набувальною давністю. 21.06.2011 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, зазначивши, що згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 року спірній квартирі №1 був присвоєний поштовий номер 2, тому просила визнати право на користування та право власності на квартиру АДРЕСА_1
7 листопада 2011 року ухвалою Луцького міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання права власності на квартиру залишено без розгляду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 7 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання за нею та її малолітнім сином ОСОБА_5 права користування квартирою задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право користування квартирою по вул. Миру, 22/2 в м. Луцьку.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
У даному судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечили апеляційну скаргу, оскільки вважають, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, просять залишити його без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наймачем службової квартири ЖЕК №5 по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, якій згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 року за №427-1 було присвоєно поштовий номер 2, була ОСОБА_9. Після її смерті договір найму згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих від 28.04.1981 року за №82-П переоформлено на її сина ОСОБА_8, який проживав там зі своєю сім»єю.
Крім нього, у квартирі були зареєстровані та проживали брат ОСОБА_6 та дружина брата позивачка у справі ОСОБА_1.
Наймач ОСОБА_8 вибув з квартири та виписався 18.02.1994 року. У квартирі залишалися прописаними ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Договір найму на дану квартиру не було переоформлено.
У квітні 2001 року позивачка ОСОБА_1 знялася з реєстрації і вибула з квартири на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, де була зареєстрована до 27.12.2010 року, проживала і працювала кухарем Холопичівського ДНЗ.
25 жовтня 2004 року у позивачки та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_5
Дані обставини підтверджуються довідкою ЖКП №2 (а.с.17), формою «Б» ЖКП №2, оглянутою в судовому засіданні (а.с.50), копією паспорта громадянки ОСОБА_1, копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 9).
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи право користування жилим приміщенням по вул. Миру, 22/2 в м. Луцьку за позивачкою та її сином, суд першої інстанції виходив з того, що із спірної квартири ОСОБА_1 у 2001 році вибула з поважних причин, у судовому порядку не визнана такою, що втратила право на це житло, після вибуття повернулася з неповнолітнім сином ОСОБА_5 і проживала у спірній квартирі за згодою ОСОБА_6 як члени його сім»ї, а тому набула разом з сином права користування зазначеним жилим приміщенням.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 107 ЖК України та роз»яснення п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» наймач або член його сім»ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред»явлення позову про це.
Вибуваючи із спірної квартири та виписавшись з неї у квітні 2001року, позивачка втратила право користування цим житлом, оскільки постійно проживала як до народження, так і після народження дитини в АДРЕСА_2, про що свідчить її місце реєстрації, місце роботи, а також акт обстеження квартири від 17.01.2011 року, складений до звернення позивачки в суд працівниками департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради про те, що у спірній квартирі сім»я Зарудницьких не проживала, а проживали особи за договором піднайму (а.с. 25).
Як убачається з довідки Управління охорони здоров»я за №1177/17.23 від 30.09.2011 року, згідно інформації дитячої поліклініки дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на обслуговуванні у комунальному закладі «Луцька міська дитяча поліклініка» не перебував і не перебуває на даний час (а.с. 76).
Даним доказам суд першої інстанції належної оцінки не дав і дійшов передчасного висновку, що позивачка з малолітньою дитиною постійно проживала у спірній квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи позивачки про те, що вона з дитиною повернулася і проживала постійно як член сім»ї ОСОБА_6 до дня його смерті у спірній квартирі, не підтверджуються належними доказами, а покази свідків не підтверджують факту постійного проживання позивачки у квартирі і спростовуються зазначеними вище доказами.
Та обставина, що 27 грудня 2010 року позивачка знялася з реєстрації з місця проживання в с. Холопичі, а 28 грудня 2010 року подала документи про реєстрацію у квартирі по АДРЕСА_1 свідчить лише про те, що остання мала намір проживати у даній квартирі.
Квитанції про оплату комунальних послуг виписані на ім»я попереднього наймача квартири і не підтверджують того, що позивачка несла витрати по утриманню квартири.
Таким чином на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються належними доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не довела, що вона та її неповнолітня дитини набули права користування спірним жилим приміщенням, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Луцької міської ради задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 листопада 2011 року в даній справі скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права користування житлом відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,
Головуючий:
Судді: