Справа № 2-5575/11 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/0390/1976/11
Категорія:19 Доповідач: Данилюк В. А.
16 грудня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В А
суддів - Осіпука В.В., Свистун О.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутих коштів та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди.
Зазначила, що 5 червня 2006 року між нею та відповідачем було укладено договір поруки № 1216/к в забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором, укладеним 5 червня 2006 року між її чоловіком ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк». На підставі цього в квітні-червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» без її згоди списав із відкритого у цьому ж банку рахунку НОМЕР_1 на який надходили виключно соціальні виплати, кошти в сумі 5677 грн.12 коп. на покриття заборгованості по кредиту.
Вважаючи, що такі кошти було списано з її рахунку незаконно, позивач просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 5677 грн. 12 коп. безпідставно набутих банком коштів та 1700 грн. моральної шкоди. Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути 8568 грн. безпідставно стягнутих коштів та 2500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 8568 грн. безпідставно списаних з її рахунку коштів. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позову з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В даному судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, позивачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі.
Судом встановлено, що за період з 12.04.2011 року по 10.06.2011 року з метою погашення заборгованості за укладеним 15 червня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором відповідачем було списано з карткового рахунку НОМЕР_1 відкритого у цій же банківській установі на ім'я ОСОБА_1., кошти в сумі 8568 грн. Дані кошти були перераховані Департаментом соціальної політики Луцької міської ради на рахунок позивача як допомогу при народженні дитини, є цільовими коштами, використання яких контролюється відповідними державними органами.
Дана обставина визнавалася в ході судового розгляду представником відповідача та об'єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи й дослідженими судом першої інстанції копіями кредитного договору та договору поруки (а.с. 6-10), повідомленням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (а.с. 13), а також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.30).
Згідно з ч.2 ст.1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Згідно з ч.4 ст.26 Закону України № 2346-ІІІ від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Відповідно до п.2.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою позивача від 18.07.2007 року про відкриття карткового рахунку (а.с.45) являють собою договір про надання банківських послуг, клієнт доручає Банку здійснювати списання коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні термінів платежів, причому Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України / іноземній валюті з будь-якого рахунку Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті / національній валюті України за договором, та купівлю / продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному Ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунку Клієнта, відкритого Банком, оформляється меморіальним ордером.
Відповідно до п.1.3.2.11 вищезгаданих «Умов та правил надання банківських послуг», Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих у Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, у яких Клієнт є поручителем, а також будь-який інший заборгованості, яка виникла у Клієнта у зв'язку з невиконаними зобов'язаннями перед Банком.
Разом з тим відповідно до п. 5 укладеного між сторонами договору поруки №1216/к від 5 червня 2006 року у випадку невиконання боржником якого-небудь обов»язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(них) обов»язку(ів)., тоді відповідно до п. 6 цього договору поручитель зобов»язаний виконати обов»язок(ки), зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п»яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
А відповідно до п. 7 договору поруки договірне списання коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПриватБанку, є можливим лише після виконання банком п.5 договору поруки про обов»язок банку повідомити поручителя про порушення умов договору боржником. Як убачається з матеріалів справи, будь-яке повідомлення про порушення зобов»язань за кредитним договором ОСОБА_4, з яким позивачка 23 червня 2008 року розірвала шлюб (а.с. 15), позивачці не направлялося. Пояснення представника відповідача про те, що позивачці ОСОБА_1 повинно було бути відомо про порушення зобов»язань ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать умовам договору.
Крім того, списання коштів повинно було здійснюватись у відповідності з вимогами ч.3 ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згідно з якими договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
При цьому, згідно з «Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 8 грудня 2004 р. N 601, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2004 р. за N 1646/10245, меморіальні документи у національній валюті повинні зберігатися банком впродовж 5 років.
А оскільки відповідачем не було надано суду першої інстанції відповідних меморіальних ордерів про договірне списання з рахунку позивача вищевказаної суми, то, враховуючи вище зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кошти утримано банком неправомірно і тому вони підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, а отже є законним і справедливим і тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді