Якимівський районний суд Запорізької області
Справа № 2а-437/11
Ім'ям України
"03" лютого 2011 р.
«3»лютого 2011 р. суд Якимівського районного суду Запорізької області у складі:
Головуючого - судді Маврешко Н.В.,
За участю секретаря - Лісниченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Якимівка Запорізької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації в Якимівському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ям та щорічної допомоги на оздоровлення.
13.01.2011 р. до Якимівського районного суд Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації в Якимівському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ям та щорічної допомоги на оздоровлення.
В позові ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду,має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії видане 4.12.1992 р. та має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХП, (надалі Закон № 796-ХХИ). Згідно вказаного закону ст. 50 особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - ЗО відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».
На даний час позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в значно нижчому розмірі, в зв'язку з чим звернулася до Відповідача 1 із заявою про проведення перерахунку основної її податкової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ.Відповідач 1 відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно.
Відмову у проведенні перерахунку позивач вважає протиправною оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають стаття 51 та стаття 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1" -6-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанова ОСОБА_2 Міністрів України № 530 від 28.05.2008 ніч" та №1375 від 23.12.2009 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або нашому правовому акту, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІ1 позивач, як особа, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (II категорія) маю право на отримання щорічної якомога на оздоровлення в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат.
Позивач отримує щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі ніж передбачено ст. 48 вказаного закону, в зв'язку з чим було звернення до Відповідача 2 із заявою про проведення перерахунку розміру нарахованої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідач 2 відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови ОСОБА_2 Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. Відмову у проведенні перерахунку позивач вважає протиправною за вищевказаними підставами.
Позивач просив вирішити питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, так як його вимоги стосувались за період часу з 2001 р. по теперішній час, мотивуючи своє клопотання обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачам було достеменно відомо про порушення його прав у вищевказаний період, а також положеннями ст.268 ЦК України,ст.46 Закону України»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.87 ЦК України та практикою Європейського Суду ( без зазначення рішень по конкретним справам).
У своїй позовній заяві позивач просив :
Для забезпечення моїх прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини (у тому числі і пілотних рішень відповідно до Протоколу № 14 Конвенції) вийти за межі заявлених мною вимог у порядку визначеному у ч. 2 ст. 11 КАС України.
Застосувати практику Європейського Суду з прав людини відповідно до якої пенсії і соціальні виплати визнано власністю у розумінні ст.. 1 Першого Протоколу Конвенції та застосувати норму п. 5 ст. 268 ЦК України та не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди завданої прийняттям нормативно-правових актів визнаних незаконними заявлені у порядку ст.. 21 КАС України та ст. 152 Конституції України і ст.. 1175 ЦК України.
Визнати дії Відповідача 1, Відповідача 2 такими що були помилково здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України ст.268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Відповідача 1 провести перерахунок та виплату мені, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.. 152 Конституції України, ст.. 1175, ст.. 268 ЦК України та ст. 49,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 30% від мінімальної пенсії за віком,встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з моменту, коли я пішов на пенсію, а саме з 31.05.2001 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Відповідача 1 усунути порушення, а саме призначити (встановити) мені, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ і виплачувати її щомісячно.
Зобов'язати Відповідача 2 усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 31.05.2001 року.
Зобов'язати Відповідача 2 виплатити згідно ст.48 Закону України №796-ХП від 28.02.1991 р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 31.05.2001 року.
Зобов'язати Відповідача 2 призначити (встановити) мені, як постраждалому внаслідок 2 Чорнобильської катастрофи 2 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ.
Стягнути на його користь, згідно ст.90, 94 КАС України, кошти, затрачені мною на правову допомогу в розмірі 500,00 (п'ятьсот) грн..
До суду надійшли заперечення відповідачів.
Так, Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області не визнало позовні вимоги позивача у повному обсязі, та в своїх запереченнях вказало, що
1.Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України підпункт 13 пункту 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 № 107-УІ в частині визначення розміру додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, передбачивши для осіб, належним до цієї категорії додаткову пенсію у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але жодного порядку застосування положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796 ( в редакції Закону №2001-XII від 19.12.1991) ( далі -Закон про статус) судом прийнято не було.
Як передбачено ст. 62 Закону про статус, застосування норм цього закону провадиться у порядку, визначеному ОСОБА_2 Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Тому з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян ОСОБА_2 Міністрів України 28.05.2008 року було прийнято постанову № 530, пунктом 4 якої тим, що належать до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено додаткову пенсію у розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Управління не має повноважень самостійно встановлювати розмір додаткової пенсії, а лише здійснює виплату в розмірі, встановленому центральним органом державної виконавчої влади - ОСОБА_2 Міністрів України. Постанова КМУ є чинною, тому її положення підлягають виконанню.
2. Позивач в адміністративному позові стверджує, що на правовідносини, які склались між ним та Управлінням не поширюється строк позовної давності і пов'язує норми КАС України з нормами Цивільного кодексу України, а саме із ст.268 ЦК. Але при цьому не заявляє вимоги визнати незаконним конкретний правовий акт, яким, на його думку, було порушено його право власності або інше речове право. Але не нараховану відповідно, не виплачена позивачу додаткову пенсію в тому розмірі, в якому він бажає, за жодних обставин не може вважатись його власністю, тому , на думку Управління, застосовувати норми Цивільного законодавства стосовно позовної давності в адміністративному провадженні неправомірно. Крім того, даний позов розглядається судом за правилами КАС України, в яких поняття "позовна давність" відсутнє.
3. Маючи статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи -ліквідатора 2-ї категорії , позивач пов'язує факт ушкодження свого здоров'я з рішеннями, діями та бездіяльністю Управління, але не надає жодних доказів, які б вказували на причинно-слідчий зв'язок між погіршенням здоров'я та діяльністю (бездіяльністю) Управління. Звідси, треба розуміти, бажання позивача застосувати в адміністративному провадженні строк позовної давності.
4. Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межі строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За правилами цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк. Згідно ч.1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умовами, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління праці та соціального захисту населення позов не визнало у повному обсязі та в своїх запереченнях вказало, що
По-перше, виплата щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме постраждалим 2-гої категорії, проводилась управлінням відповідно до Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 у розмірі 26,70 грн., в подальшому відповідно до постанови КМУ від 12 липня 2005 року за № 562 в розмірі 100,00 грн. Виплати проводилися у вказаних розмірах тому, що фінансування на виплати щорічної допомоги особам, постраждалим внаслідок катастрофи на ЧАЕС 2-гої категорії, відбувається за розмірами, встановленими вищенаведеними постановами КМУ.
Відповідно до наказів Міністерства фінансів України «Про упорядкування розпорядників коштів державного бюджету»від 13.03.2000 року № 47 та «Про бюджетну класифікацію та її запровадження»від 27.12.2001 року № 604 встановлено перелік розпорядників коштів державного бюджету з чітким визначенням їх підпорядкування і розмежуванням на розпорядників коштів державного бюджету. Відповідно до цих наказів управління є розпорядником коштів 3-го ступеня і не має повноважень до встановлення розміру допомоги, його зміни, збільшення або зменшення.
Управління не встановлює самостійно розміри соціальних виплат, а лише здійснює виплату за встановленими розмірами в межах фінансування (бюджетних асигнувань), що виділяється Мінфіном, у розмірі, встановленому ОСОБА_2 Міністрів України, тому не має можливості самостійно з власної ініціативи проводити перерахунки.
Повноваження щодо встановлення розміру допомоги, його зміни, збільшення або зменшення належать ОСОБА_2 Міністрів України. В зв'язку з цим ще раз зазначаємо, що встановлення розміру допомоги, його зміна, збільшення або зменшення, проведення перерахунку, виходить за межі повноважень управління, тому позивач в адміністративному позові оскаржує ті дії, які не належать до повноважень управління.
По-друге, позивач в адміністративному позові зазначає, що на його правовідносини з відповідачами у даному спорі не поширюється позовна давність.
В зв'язку з цим він інтерпретує законодавство України, приводячи норму ч.2 ст.21 КАС України: «Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити. публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства».
На далі позивач проводить паралель від цієї норми КАС України до норм ст.268 ЦК України. Тобто, позивач пов'язує цю норму з нормами ст. 268 ЦК України, а саме п.4 ч .1 ст.268 ЦК України: «Позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено йог' право власності або інше речове право», п.З ч.1 ст.268 ЦК України: «Позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим, ушкодженням здоров 'я або смертю».
При цьому позивач в адміністративному позові не заявляє вимоги визнати незаконним правовий акт, не вказує, яким саме правовим актом порушено його праве власності або інше речове право.
Стосовно відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, позивач не вказує, при чому тут управління як відповідач? Яким чином управління могло завдати шкоду здоров'ю відповідача? Яка саме шкода була нанесена здоров'ю відповідача?
В даному випадку шкода здоров'ю позивача була нанесена техногенною катастрофою, яка сталася на ЧАЕС, і управління в даному випадку ніяк з цим не пов'язано.
В зв'язку з тим, що у п.З ч.1 ст.268 ЦК України йдеться про порушення права власності або іншого речового права, позивач стверджує, що соціальні виплати відповідне до рішень Європейського Суду з прав людини є власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.1 зазначеного протоколу: «Кожна фізична або юридична особа і право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Соціальні виплати в певному сенсі можливо віднести до власності. Але у власника, до його власності є три основні повноваження: володіння, користування, розпорядженню Але в даному випадку як можна володіти, користуватися та розпоряджатися соціальними виплатами, яких ще не існує, в тому розмірі, в якому їх бажає мати позивач, , які ще взагалі йому не нараховані.
Відповідно до вищенаведеного вважаємо, що відповідна інтерпретація позивачем законодавства в даному адміністративному позові пов'язана з тим, що позивач намагається таким чином схилити суд до висновку, що на його правовідносини з відповідачами у даному спорі не поширюється позовна давність.
Позивач також надав до суду клопотання, в якому також просить відновити йому строк позовної давності
На думку управління, всіма цими діями позивач намагається в адміністративному провадженні застосувати норми Цивільного законодавства України, а саме положень ст.257 та 258 ЦК України, що визначають загальний строк позовної давності у 3 роки, та визначає вимоги, на які позовна давність не поширюється.
Застосування даних норм Цивільного законодавства за ствердженням позивача надає йому право відповідно до адміністративного позову вимагати від відповідача усунути порушення і призначити, провести перерахунок, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, починаючи з 31.05.2001 року.
Або якщо йому судом буде відновлений загальний строк позовної давності 3 роки, то він має право вимагати від управління проведення вказаних дій, починаючи з листопада 2007 року
Управління вважає, що застосування норм Цивільного законодавства стосовно позовної давності в адміністративному провадженні є неправомірним та неприпустимим.
Адже позивачем ОСОБА_3 до суду поданий адміністративний позов, який розглядається судом в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, в якому поняття позовної давності відсутнє.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За відповідною статтею для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Стосовно правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем в особі управління, строк звернення до адміністративного суду не врегульований будь якими іншими законами, окрім Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до наведеного шестимісячний строк встановлений для звернення до адміністративного суду позбавляє позивача ОСОБА_1 вимагати від управління виконання в повному обсязі вимог, зазначених ним в адміністративному позові, який він подав до суду.
Відповідно до вищезазначеного, в зв 'язку з тим, що в адміністративному позові позивам ОСОБА_1 оскаржує ті дії, які не належать до повноважень управління, а встановлення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду позбавляє його права вимагати від управління праці та соціального захисту населення Якимівської райдержадміністрації Запорізької області провести перерахунок, призначення та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат починаючи з 31.05.2001 року.
В судове засідання сторони надали заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі.
У відповідності до ст.41 ч.1 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Під час судового засідання були вивчені наступні матеріали справи:
- паспорт позивача ( а.с.9-10)
- довідка про ідентифікаційний код ( а.с.11)
- пенсійне посвідчення ( а.с.12)
- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( а.с.13)
- заява позивача до УПСЗН щодо перерахунку допомоги від 5.11.2010 р. ( а.с.14)
- відповідь УПСЗН позивачу ( а.с.15)
- довідка про виплату допомоги ( а.с.16)
- заява позивача до Управління Пенсійного Фонду щодо перерахунку та виплату додаткової пенсії від 5.11.2010 р.( а.с.17)
- довідка щодо виплати додаткової пенсії ( а.с.18)
- відповідь Управління Пенсійного Фонду ( а.с.19-20)
- матеріали надання правової допомоги ( а.с.21-28)
Таким чином судом було встановлено наступне:
Щодо строків:
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі у своїх запереченнях на адміністративний позов наполягали на застосуванні у даній справі наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В адміністративному позові, поданому 13.01.2011 року, позивач, на думку суду не зазначив поважних причин пропуску строку, тому суд дійшов до висновку, ,що вимоги позивача за 2001- 12.07.2010 р. заявлені поза межами 6ти місячного строку звернення до адміністративного суду, тому за цей період часу необхідно відмовити на вищевказаних підставах.
Щодо вимог по додатковій пенсії:
має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в смт. Якимівка Запорізької області з 31.05.2001 року та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний
захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової
втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а
також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення
єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов
проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення
визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 51 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до
01.01.2008 року, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за
шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому вихідним критерієм обчислення пенсії виступає мінімальна пенсія за
віком.
Зі змісту Закону України "Про державний бюджети на 2010рік"та Закону України »Про державний бюджети на 2011рік»вбачається, що для реалізації положень ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачалося обмеження щодо застосування встановлених законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється на
рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного
законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова ОСОБА_2 Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання
соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом,
який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач- Управління Пенсійного Фонду неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2010 році. Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах,передбачених Законом. Встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі з 13.07.2010 року по теперішній час відповідні виплати пенсії позивачу не здійснило.
Щодо вимог виплати допомоги на оздоровлення:
позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії , має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, а не у розмірі щорічної допомоги, виплаченого відповідачем відповідно до Постанови ОСОБА_2 Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р, Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови ОСОБА_2 Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 , Закону України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою ОСОБА_2 Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній (твердій) грошовій сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. А зі змісту Закону України "Про державний бюджети на 2010рік"та Закону України »Про державний бюджети на 2011рік» вбачається, що для реалізації положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачалося обмеження щодо застосування встановлених законом розмірів заробітної плати.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до п.6 ч. 1 ст.92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2010-2011 років не призупинялась.
Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягають норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями, а не положення постанов ОСОБА_2 Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 р та від 26.07.1996 р. за № 836.
На вищевказаних підставах суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог за період з 13.07.2010 р. ( 6 місяців до моменту звернення до суду) та по теперішній час і в подальшому -до зміни законодавства.
В даному випадку, на думку суду, не слід керуватися положеннями ст. 94 КАС України щодо стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу), бо враховуючи строк, за який позивач просив перерахувати та стягнути недоплачену додаткову пенсію та грошову допомогу на оздоровлення ( з 2001 по теперішній час), майже у всіх позовних вимогах позивачу відмовлено( за виключенням останніх 6 місяців), тому у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. 48,50,51,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р., ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст., 160, 161, 162,163, 99,100 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області,Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації в Якимівському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ям та щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_1,як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленою частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,згідно вимог ст.ст.49,51 Закону України «"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р». за період з 13.07.2010 року по 13.01.2011 року - неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленою частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.ст.49,51 Закону України «"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р». з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період, починаючи з 13.07.2010 року та виплачувати до зміни законодавства або правового статусу особи -позивача.
Визнати відмову Управління соціального захисту населення райдержадміністрації у Якимівському районі Запорізької області щодо виплати ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р». у 2010 р. -неправомірною.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення райдержадміністрації у Якимівському районі Запорізької області виплатити ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р». за 2010 р. та виплачувати щорічно до зміни законодавства або правового статусу особи -позивача.
В іншій частині позовних вимоги відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпетровскього апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього кодексу -з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову першої інстанції подається протягом двадцята днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :
Суддя:ОСОБА_4