Якимівський районний суд Запорізької області
Справа № 2-629/11
Ім'ям України
"11" листопада 2011 р.
Справа № 2-629/2011р.
11.11.2011 року Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого -Маврешко В.В.
при секретарі -Лісниченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Встановив:
23.09.2011 р. до Якимівського районного суду Запорізької області звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачці надано у приватну власність земельні ділянки площею 22,26 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Якимівського району, для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, що підтверджується Державними актами на право власності на землю від 29.04.1999 року та від 13.12. 1999 року.
Згідно Технічного звіту по встановленню меж земельного паю землевласникам ОСОБА_3 сільської ради позивачці належить земельна ділянка загальною площею 22,26 га, на якій вона займається вирощуванням зернових культур. Суміжна ділянка належить відповідачу ОСОБА_2.
Восени 2010 року позивачка засіяла всю площу озимою пшеницею, використовуючи власні техніку та насіння пшениці, з метою отримати певний врожай, який частково продати, покривши свої витрати на сівбу, отримати доход, а решту залишити для потреб власного господарства та на посів на наступний рік.
В травні 2011 року відповідач ОСОБА_2 в ході обробки дисковою бороною своєї ділянки, заїхав на ділянку ОСОБА_1, в результаті чого знищив посіви пшениці на площі 1 гектар, завдавши матеріальної шкоди позивачу. Свідком цієї події став син позивачки - ОСОБА_4. Чоловік позивачки ОСОБА_5 звернув увагу відповідача на неправомірність його дій, на що ОСОБА_2 пояснив, що його сусіди по земельних ділянках, а саме землевласник ОСОБА_6, змістився по своїй площі, тому відповідач з метою уникнути зменшення своєї власної ділянки компенсував площу за рахунок ділянки позивача.
Одночасно з тим, відповідач визнав знищення ним посівів і погодився відшкодувати матеріальну шкоду позивачеві. Але згодом відмовився відшкодовувати шкоду позивачу, мотивуючи тим, що розмір матеріальної шкоди завеликий.
Одразу після знищення відповідачем посівів пшениці ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 сільської ради з метою урегулювання ситуації з межами земельних ділянок. За усним розпорядженням голови ОСОБА_3 сільської ради на місце події разом із чоловіком позивачки виїжджав землевпорядник сільради ОСОБА_7, який проводив заміри земельних ділянок і може підтвердити як сам факт знищення посівів, так і площу, на якій відбулася подія.
Розмір матеріальної шкоди від знищення посівів складає 4 381,44 грн, а саме: згідно довідки відділу статистики в Якимівському районі станом на 01 вересня 2011 року урожайність озимої пшениці по району склала 32,6 центнерів
3 гектару, а ціна реалізації по району - 1344,00грн., тому: 1 га х 32,6 ц/га х 1344,00грн = 4 381,44 грн. В цю суму входить як витрати на сівбу, так і не отриманий доход з врожаю.
Крім того, відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу. Позивачка, реалізуючи таке право, звернулась за правовою допомогою, яка полягає в складенні позовної заяви та представництва її інтересів у судовому засіданні. Згідно договору про надання юридичних послуг та акту виконаних робіт сума послуг складає 600,00 гривень.
Таким чином, загальний розмір відшкодування матеріальної шкоди складає 4 981,44 гривні, яку позивачка просила стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовну заяву у повному обсязі та просили її задовольнити. Крім того, позивачка додала, що її зустрів землевпорядник сільської ради та пояснив, що переміряв поле, на якому знаходяться її паї на прохання ОСОБА_6В.В результаті чого, всім землекористувачам довелося зміститися. На той момент коли переміряли поле, ділянка позивачки вже була засіяна пшеницею.
В травні 2011р відповідач повідомив, що збирається задискувати частину паю, який належить позивачці. Позивачка просила не робити цього до збору урожаю. Але відповідач задискував, знищивши при цьому частину врожаю позивачки. Позивачка пропонувала відповідачу вирішити конфлікт мирним шляхом, але відповідач відмовився.Додала, що межові знаки на межах земельних ділянок встановлював представник Запорізького інституту.
Відповідач позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що позивачка самовільно захватила частину його земельної ділянки тому він задискував частину земельної ділянки, що належить йому та була зайнята позивачкою, однак на момент дисковки на цій частині поля нічого не росло. Крім того, відповідач пояснив, що він нікого не попереджував про те, що збирається дискувати поле. На той момент, коли від дискував свій пай, межові знаки стояли з його сторони, на стороні позивачки межові знаки лежали на землі, тому точно встановити межу він не зміг. При дискуванні, у травні 2011р, відміряв межі своєї ділянки. На ділянці позивачки був трав'яний покров, висотою 10-15 см чи росло там щось точно сказати не може.У вересні відповідач звернувся до земельного кадастру для встановлення меж земельних ділянок.
Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі:
- паспорт позивачки, код( а.с.6-7)
- державні акти на право власності на земельну ділянку позивачки ( а.с.8-9)
- документи щодо надання правової допомоги ( а.с.11-14)
- заперечення відповідача ( а.с.17-18)
- паспорт, код відповідача ( а.с.19-21)
- документи щодо права власності на земельну ділянку ( а.с.22-26)
- схеми щодо винесення меж в натуру земельної ділянки відповідача, відповідно до яких самовільно було зайнято позивачкою 0,6118 га ( а.с.27-28)
- заява відповідача до сільської ради та протокол засідання комісії з питань аграрного сектору ( а.с.29-31)
- квитанції щодо сплати земельного податку відповідачем ( а.с.33-36)
- державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача ( а.с.37)
- схема -карта поля, на якому розташовані земельні ділянки сторін ( а.с.38-39)
- матеріли положення про постійні комісії сільської ради (40-46)
- відповідь держкозему на запит суду (матеріали розгляду звернення відповідача) (а.с.66-68)
- відповідь прокурора три на звернення відповідача ( а.с.78)
- протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення земельного законодавства у відношенні позивачки (а.с.79)
- припис щодо усунення порушень земельного законодавства ( а.с.80)
- матеріали виконання припису щодо усунення земельного законодавства ( а.с.81-83,88-89)
- матеріали оскарження постанови про адміністративне правопорушення ( а.с.84-87)
- покази свідків, допитаних у судовому засіданні:
- покази свідка ОСОБА_8 про те, що він встановлював межі земельної ділянки на замовлення ОСОБА_2 у вересні 2011р. ОСОБА_2 просив виділити йому земельну ділянку в натурі на підставі держакту. Після проведення зйомки в присутності ОСОБА_2 ставили колишки на межах його ділянки. Дана земельна ділянка не була оброблена однаковою обробкою, однак один край ділянки був оброблений інакше, було видно що там росли зернові культури. Після встановлення меж земельної ділянки геодезисти встановлювали дерев'яні колишки. Але на цій ділянці вже стояв бетонний колишек. Ділянку, що належала ОСОБА_2 та де росли зернові культури,вони позначили на схемі та вказали її площу.
- покази свідка ОСОБА_7- землевпорядника ОСОБА_3 сільської ради про те, що до сільської ради звернувся ОСОБА_5 з заявою про те, що на його полі частково знищені посіви пшениці. Зі слів ОСОБА_5 задискував частину його поля ОСОБА_2 На полі дійсно було видно, що частина поля, приблизно пів гектара, задискована. У травні місяці земельна ділянка ОСОБА_2 була лише задискована, а на ділянці ОСОБА_5 росли зернові-пшениця.
На прохання позивача було перемірено все поле , таким чином було встановлено, що частина поля позивача була задискована. На момент обміру поля на межі паїв позивача та відповідача, було встановлено колишек. Хто його ставив пояснити не може.
- покази свідка ОСОБА_6 про те, що на полі, де знаходяться земельні ділянки сторян, він орендує декілька паїв. В листопаді 2010р разом з землевпорядником ним було перемірено всі паї, які він орендує. Під час переміряння землі було встановлено,що він недобирає 30 м землів, тому межі була пернесена на вказану відстань. За орендованої ним землею знаходиться пай брата відповідача, якого він попередив про перенесення межі.Ділянка відповідача знаходиться через пай від межі,ґяку він переніс. На момент обміру орендованих земельних ділянок, позивач вже засіяла свої землі зерновими. Весною 2011 р. він бачив, що частина пая позивача приблизно 0.8 була задискована. Пай відповідача був лише задискований на ньому нічого не росло.
- покази свідка ОСОБА_9 про те, що в 2011р він працював головою сільської ради. У травні 2011р чоловік позивача звернувся з заявою про те, що ОСОБА_2 задискував частину їх засіяного поля. Сільською радою позивачу та відповідачу було запропоновано вирішити питання з задискованою ділянкою мирним шляхом., але сторони не домовилися. На запитання відповідачу «чому не вирішили питання мирним шляхом? Останній відповів, що ОСОБА_5 його розізлив.»
- покази свідка ОСОБА_5 ( чоловіка позивачки) про те, що у 2010р першим виміряв свою ділянку ОСОБА_6 і виявилося, що йому не вистачає гектара. Тому було вирішено змістити всі земельні ділянки, але так-як на момент переміряння частина земельних ділянок вже була засіяна, було вирішено зміщуватися після збору врожаю. Пай позивачки також було засіяно пшеницею. Позивачка сіяла пшеницю відповідно до межових знаків, які були встановлені ще в 1997р. і ніяких конфліктів, що до меж земельних ділянок, не виникало. Після того, як відповідач задискував частину поля позивачки, на місце було викликано землевпорядника сільської ради, який встановив, що ушкоджена ділянка становить 20 м. Відповідач визнав, що знищів частину посівів позивачки та погодився відшкодувати збитки. Але до теперішнього часу цього не зробив.
- покази свідка ОСОБА_4Т.( син позивачки)про те, що відповідач дискував свою ділянку в його присутності, почав дискувати з його сторони. Коли відповідач дискував земельну ділянку позивачки, то пшениця яка там росла була перед виходом в трубку. Висота пагонів була 15-20 см., якщо проїхати по такій пшениці вона врожаю вже не дасть.
Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка причинила шкоду, відшкодувати збитки в повному обсязі. Розмір збитків, які належать до відшкодування, визначаються у відповідності з реальною вартістю знищеного майна на момент розгляду справи.
У відповідності до ст.158 ч.2 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей.
Таким чином , у судовому засіданні було встановлено:
Восени 2010 року позивачка засіяла всю площу озимою пшеницею, використовуючи власні техніку та насіння пшениці, з метою отримати певний врожай, який частково продати, покривши свої витрати на сівбу, отримати прибуток, а решту залишити для потреб власного господарства та на посів на наступний рік.
Як вказала позивачка у позовній заяві, в травні 2011 року відповідач ОСОБА_2 в ході обробки дисковою бороною своєї ділянки, заїхав на ділянку ОСОБА_1, в результаті чого знищив посіви пшениці на площі 1 гектар, завдавши матеріальної шкоди позивачу. Однак, у судовому засіданні було встановлено, що у листопаді 2010 р. ОСОБА_6 ( голова фермерського господарства),який орендує земельні паї на полі, на якому розташовані земельні ділянки сторін по справі, вирішив виміряти правильність площі земельних ділянок. Для чого, ОСОБА_6 запросив землевпорядника сільської ради. Під час заміру земельних ділянок було встановлено, що ОСОБА_6 недоотримав в оренду землю і межу необхідно перемістити на 30 м. На вказану відстань ОСОБА_6 відступив до середини поля під час обробки та засівання землі восени 2010 р. При цьому ОСОБА_6 пояснив, що вимірював земельні ділянки після того як позивачка та її родичі засіяли свої землі. За орендованими ОСОБА_6 землями знаходиться земельна ділянка ОСОБА_10 (брата відповідача), якого ОСОБА_6 попередив про зміщення межі у його сторону. Після земельної ділянки ОСОБА_10 знаходиться земельна ділянка відповідача, а потім - позивачки. Матеріали справи показали, що відбулося зміщення меж земельних ділянок, в результаті чого позивачка, засіваючи озимими свої земельні ділянки, помилково засіяли частину земельної ділянки відповідача площею 0,6118 га . Навесні 2011 р. відповідач звертався до сина позивачки з питанням регулювання меж земельних ділянок позивачки та відповідача, відповідачу було запропоновано вирішити це питання після збору врожаю (при цьому суміжна земельна ділянка відповідача нічим не була засіяна). Не дивлячись на це, відповідач самовільно задискував посіви пшениці позивачки чим спричинив їй матеріальну шкоду.
Щодо підстав стягнення шкоди.
Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи питання, чи були дії по знищенню посивів відповідача неправомірними, суд звертав увагу на наступне:
Як було встановлено у судовому засіданні, відповідач діяв самовільно, тобто вирішував земельний спор всупереч встановленого законом порядку, здійснював дії щодо знищення посивів, при цьому з правомірністю його дій був не згоден інший громадянин (позивачка) і цими самовільними діями було спричинено шкоду позивачу.
Самовільне скоєння дій по знищенню посивів має місце тоді, коли особа реалізовує своє дійсне або уявне право незаконними методами (цей висновок суд робить з того, що діючим законодавством встановлений судовий порядок земельних спорів
( ст.158 ч.2 ЗК України)). При цьому, сам відповідач розумів неправомірність своїх методів, бо згодом, через декілька місяців став приймати заходи щодо звільнення своєї ділянки передбаченими законом засобами (надав скаргу до прокуратури, сільської ради, держкомзему, встановив межі земельної ділянки -викликав спеціалістів кадастрової організації). Тому, суд дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача, який, як особа, що спричинила шкоду, повинен нести цивільно - правову відповідальність.
Щодо наявності пшениці на ділянці, яку задискував відповідач та займала позивачка. Наявність пшениці підтвердили позивачка, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6
Щодо розміру задискованої площі Під час судового засідання це було встановлено на матеріалах схеми щодо винесення меж в натуру земельної ділянки відповідача, відповідно до яких самовільно було зайнято позивачкою 0,6118 га, складеною кадастровою організацією, показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6
Щодо розміру матеріальної шкоди та судових витрат, що підлягають стягненню.
В судовому засіданні було встановлено, що було пошкоджено 0,6118 га, враховуючи довідку статистики на вказаній земельній ділянці виросло б 19,94468 ц пшениці на загальну суму 2680 гр. 56 коп. ( що підлягає задоволенню і складає 61,18% заявлених позовних вимог). Тому, відповідно до ст.88 ЦПК України сума судових витрат та витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам складає: на правову допомогу -367,08 гр.( 61,18 % від 600 гр.),судових витрат -104,62 гр. ( 61,18 % від 171 гр.)
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1166,1192 ЦК України, 158 ч.2 ЗК України ст.ст.10, 11, 215-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився с.Переможне Якимівського району Запорізької області, мешкає вул. Станченка б.15/2 с. Михайлівське Якимівського району Запорізької області (код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, народилась с.Переможне Якимівського району Запорізької області, мешкає с.М.Горького вул.М.Горького б.65/2 ( код НОМЕР_2) 2680 ,56 гр. матеріальної шкоди, 367,08 гр. за правову допомогу,104,62 гр. судових витрат, а всього на суму 3152 гр. 26 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Суддя:ОСОБА_12