21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
14 грудня 2011 р. Справа № 2/1-10
за позовом: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління, 21001, м.Вінниця, пл.Жотнева, 1
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", 23662, Вінницька область, Тульчинський район, с.Богданівське, вул.Котовського, будинок № 1
про стягнення 1 209 588,97 грн. заборгованості за кредитним договором
та за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", 23662, Вінницька область, Тульчинський район, с.Богданівське, вул.Котовського, будинок № 1
до: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління, 21001, м.Вінниця, пл.Жотнева, 1
про визнання недійсними пункту 2.6.3 Кредитного договору №02/10/2007-980-К-11 від 02.10.2007 р. та п.1 Додаткової угоди № 02/10/2007/980-К-11 від 15.07.2008 року.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1. - за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями.
Заявлено позов ВАТ комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління до ТОВ "Богданівське" про стягнення 1 209 588 ,97 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 900 00,00 грн.- заборгованості з повернення кредиту, 128 925,00 грн. - проценти за користування кредитом, 11 463,97 грн. - пеня за порушення строку сплати процентів, 169 200,00 грн. - пені за порушення строків сплати кредитної заборгованості.
Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2007 року між ВАТ Комерційним банком “Надра”в особі філії Вінницького регіонального управління та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 02/10/2007/980-К/11, згідно якого Банком Позичальнику було надано кредит в розмірі 900 000, 00 грн. строком по 01 жовтня 2008 року зі сплатою процентів за користування строковим кредитом в розмірі 18,9 % процентів річних, а Позичальник зобов'язався спрямувати наданий Банком кредит на поповнення обігових коштів, передбачені Договором, а також з метою повернення кредиту здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків, та погашення рівномірними частками Кредиту, сплатити нараховані проценти за його користування.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальником відповідно до п.2.1 Договору в заставу по договору застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4. 27 листопада 2007 року за реєстровим № 2466, Банку було передано нерухоме майно: будівлю вагової, яка розташована за адресою: Вінницька область Тульчинський район село Білоусівка вул.Леніна, 15А заставною вартістю 48 589.00грн., а також транспортні засоби у вигляді комбайна зернозбирального MASSEY FERGUSON реєстраційний номер 01850 АВ , 2003 року випуску. Вартість вказаного предмету застави складає 552 500.00 грн.
Загальна ліквідаційна вартість застави становить 1 573 209,00 грн.
Належне виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором повинно було здійснюватись шляхом погашення кредиту у строки встановлені графіком погашення кредитної заборгованості , а також сплати до 7 числа місяця наступного за розрахунковим процентів за користування кредитними коштами.
Починаючи з 01 січня 2009 року Позичальник фактично перестав сплачувати необхідні платежі, які визначені в графіку погашення кредитної заборгованості, що призвело до виникнення боргу та, як наслідок, змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.12.09 р. порушено провадження у справі № 2/-10 та призначено засідання на 11.01.10 р.
Розгляд вказаної справи неодноразово відкладався.
07.04.2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява № б/н від 30.03.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління про визнання недійсними пункту 2.6.3 Кредитного договору №02/10/2007-980-К-11 від 02.10.2007 р. та п.1 Додаткової угоди № 02/10/2007/980-К-11 від 15.07.2008 року.
Зустрічний позов мотивований тим, що Банк, грубо порушуючи законодавство України, в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку без повідомлення на те Позичальника, виходячи з цього, ТОВ "Богданівське" вважає, що п.2.6.3 Кредитного договору та Додаткова угода не відповідають вимогам ст.203 ЦК України та просить суд відповідно до вимог ст.215 ЦК України вказаний пунк Договору та Додаткову угоду від 15 липня 2008 року визнати недійсними.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.04.10 р. первісний позов об'єднано з зустрічним та призначено для спільного розгляду на 12.04.10 р.
Ухвалою суду від 12.04.10 р. із-за несвоєчасності отримання ВАТ КБ "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління зустрічного позову розгляд справи відкладено до 12 травня 2010 року.
12.05.10 р. за клопотанням сторін в судовому засіданні оголошена перерва до 17.05.10 р.
Ухвалою суду від 17.05.10 р. призначено судово- бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 23.09.11 р. провадження у справі поновлено та призначено засідання на 31.10.11 р.
Ухвалою суду від 31.10.11 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд спраи відкладено до 21.11.11 р.
Ухвалою суду від 21.11.11 р. в зв''язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази по справі для прийняття рішення по справі розгляд справи відкладено до 14 грудня 2011 р.
В судовому засіданні представник позивача повідомив суд про проведення відповідачем часткових розрахунків по погашенню основного боргу та процентів та просив суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представники відповідача позов визнають частково в сумі 20 494,93 грн., в стягненні суми основного боргу та відсотків просять суд провадження по справі припинити за відсутністю предмету спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
02 жовтня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 02/10/2007/980-К/11.
Відповідно до умов укладеного Договору, а саме п.п. 1.1.2 - 1.1.3 Позичальнику (Відповідачу) було надано кредит в розмірі 900 000,00 грн. строком по 01 жовтня 2008 рокузі сплатою процентів за користування строковим кредитом в розмірі 18,9 % процентів річних, а Позичальник зобов''язався спрямувати наданий банком кредит на поповнення обігових коштів, передбачені Договором, а також з метою повернення кредиту здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків та погашення рівномірними частками кредиту, сплатити нараховані проценти за його користування (п.3.2. Договору).
На підставі п.3.3.7 Кредитного договору Банк (Позивач) має право вимагати дострокового погашення кредиту і нарахованих відсотків за кредитом у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за кредитом, а також порушення відповідачем інших умов Договору.
Погашення відповідачем своїх зобов''язань повинно було здійснюватись у строки встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору № 02/10/2007/980-К/11 від 02.10.07 р.), а також сплати до 7 (сьомого) числа місяця наступного за розрахунковим процентів за користування кредитними коштами (п.3.2.2. Кредитного договору).
Позивач належним чином виконав свої зобов''язання по видачі кредиту, підтвердженням чого є розпорядження Банку від 03.10.2007 року та платіжні доручення № 238 від 03.10.2007 р. та № 239 від 03.10.2007 р.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов''язання виконав не належним чином, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.
З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 02/10/2007/980-К/11 від 02 жовтня 2007 р. є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із наданих платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв"язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість по кредиту в сумі 900 000,00 грн.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналізуючи викладені обставини, судом, встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив суму основного боргу в розмірі 900 000,00 грн., що підтверджується наданими сторонами платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
З моменту подання позовної заяви до періоду погашення відповідачем заборгованості по кредиту, ТОВ "Богданівське" сплачувало позивачу відсотки за користування кредитом в розмірі 27, що згідно проведеного висновку судово- економічної експертизи є суттєво завищеним, без укладання на те, відповідної додаткової угоди, що є порушенням вимог ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п.2.6.1. Договору від 02.10.2007 р.
Згідно п.1.1.3. Договору відсоткова ставка за користування кредитом становить 18,9% річних.
Відповідно до п.2.6.1. Договору про намір змінити розмір відсоткової ставки за надання кредиту, Банк зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, всупереч Договору, не повідомив відповідача про збільшенння відсоткової ставки.
Крім того, в матеріалах справи наявні додаткова угода від 05.05.2008 р., якою змінено відсоткову ставку за користування кредитом та починаючи з 01.05.2008 р. вона становить 20,9% річних та додаткова угода від 15.07.2008 р., якою змінено відсоткову ставку за користування кредитом та починаючи з 15.07.2008 р. вона становить 25% річних. Інших додаткових угод, де йдеться про зміну відсоткової ставки за надання кредиту з 25% на 27% позивачем суду не надано.
За період з 01 квітня 2010 р. по 28 квітня 2011 р. відповідачем оплачено відсотків на загальну суму 284 643,53 грн., що вбачається із платіжних доручень, які надані до матеріалів справи.
Таким чином, переплата відповідача по % становить 44 269,26 грн. (284 643,53 грн. - 240 374,27), в результаті чого суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині, як безпідставно заявлених.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 900 000,00 грн. основного боргу та процентів в розмірі 240 374,27 грн. підлягає припиненню по п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 11 463,97 грн. - пені за порушення строку сплати процентів та 169 200,00 грн. - пені за порушення строків сплати кредитної заборгованості.
Згідно наданого Банком до суду останнього розрахунку від 12.12.11 р. останній просить суд стягнути з відповідача 1 369,94 грн. - пені за порушення строку сплати процентів та 36 589,47 грн. - пені за порушення строків сплати кредитної заборгованості за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п.4.1 Договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно слаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов''язань за цим Договором.оаір
Розрахунок пені за порушення строків сплати відсотків здійснений Банком, виходячи з розміру відсотків 18,9% з 03.10.07 р., 20,9% з 01.05.08 р., 25% з 15.07.08 р., та 27% з 01.09.08 р. процентної ставки річних.них.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено із Кредитного договору № 02/10/2007/980- К/11 від 02.10.2007 р. із змінами та доповненнями до нього кінцева дата повернення кредиту- 01 жовтня 2008 року. Отже право на нарахування пені за прострочення повернення кредиту виникло у позивача 02.10.2008 р. і припинилось 02.10.2009 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Оскільки позов пред'явлений позивачем 30.11.2009 р. (згідно відмітки канцелярії суду), а згідно нового розрахунку від 12.12.11 р., прийнятого судом як уточнення до позовних вимог, позивачем вказано новий період нарахування пені, відтак, позовна давність щодо цих вимог сплила 02.10.2009 р., тому в цій частині в позові слід відмовити.
Разом тим, дослідивши матеріали зустрічного позову № б/н від 30.03.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління про визнання недійсними пункту 2.6.3 Кредитного договору №02/10/2007-980-К-11 від 02.10.2007 р. та п.1 Додаткової угоди № 02/10/2007/980-К-11 від 15.07.2008 року, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зустрічний позов мотивовано тим, що Банк, грубо порушуючи законодавство України, в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку без повідомлення на те Позичальника, виходячи з цього, ТОВ "Богданівське" вважає, що п.2.6.3 Кредитного договору та Додаткова угода не відповідають вимогам ст.203 ЦК України та просить суд відповідно до вимог ст.215 ЦК України вказаний пункт Договору та Додаткову угоду від 15 липня 2008 року визнати недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків що відповідачем не надано достатніх доказів на підставі яких суд мав би прийти до висновку про наявність законних підстав визнати вчинені правочини недійсними.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позиція відповідача стосовно недійсності вчинення правочинів є помилковою і судом оцінюється критично та до уваги не береться, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив всі проплати по погашенню кредиту та процентів, таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем визнано борг перед позивачем та добросовісно ним погашено.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 256, 257, 509, 525, 526, 527, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Припинити провадження у справі по первісному позову в частині стягнення 900 000,00 грн. основного боргу та процентів в розмірі 240 374,27 грн. по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
2. В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (23662, Вінницька область, Тульчинський район, с.Богданівське, вул.Котовського, буд.1, код ЄДРПОУ 32298323) на користь Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління (21001, м.Вінниця, пл.Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 25962332) 12 352,36 грн. державного мита та 294,62 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
6. Рішення направити сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 грудня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу-Відкритому акціонерному товариству комерційному банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління (21001, м.Вінниця, пл.Жотнева, 1);
3 - відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (23662, Вінницька область, Тульчинський
район, с.Богданівське, вул.Котовського, будинок № 1).