Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313
Іменем України
20.12.2011Справа №5002-24/4753-2011
За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Поштамту - Центру УДППЗ «Укрпошта», АР Крим, м. Сімферополь
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м. Сімферополь
Про стягнення 1065, 29 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 12-43 від 04.01.2011р., паспорт НОМЕР_1, виданий 16.10.2003р.
Від відповідача - ОСОБА_4, представник за довіреністю № 805 від 25.11.2011р., посвідчення № 30 видано 15.08.2005р.
Обставини справи: до господарського суду звернулося Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Поштамту - Центру УДППЗ «Укрпошта» з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1065, 29 грн.
Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01.01.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір про дольову участь в утриманні приміщення.
Відповідачем, у порушення умов договору, не був сплачений рахунок за лютий 2011 року.
У зв'язку із цим за відповідачем створилась заборгованість у розмірі 874, 85 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 1065,29 грн., у тому числі: 874,85 грн. - заборгованість за договором, 78,95 грн. - 3% річних, 22,75 грн. - індекс інфляції.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов та, зокрема, вказав, що договір є розірваним з 31.01.2011 р., а тому у нього відсутнє зобов'язання сплачувати за лютий 2011 р.
Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно - апаратного комплексу «Діловодство суду».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2003 р. між позивачем по справі ( Почтамт ) та відповідачем по справі (учасник) було укладено договір б/н про дольову участь в утриманні приміщення ( а. с. 9 - 10).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Почтамт передає частину приміщення площею 15 кв. м. учаснику для часткового погашення витрат на утримання відділення зв'язку №15 по вул. Севастопольська, 23. Учасник надає інформаційно - консультаційні і маркетингові послуги.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору учасник відшкодовує частину витрат, які понесені Почтамтом з утримання відділення зв'язку №15.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору учасник зобов'язався своєчасно відшкодовувати витрати Почтамту за користування приміщеннями і комунальними послугами.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору відшкодування витрат проводиться щомісячно при виставленні рахунків і може бути переглянуте у разі зміни інфляції, зміни централізованих цін та тарифів, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 4.3 вказаного договору відшкодування витрат проводиться до 5 - ого числа поточного місяця ( передоплата ) з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення вимог вищевказаного договору не сплатив рахунки за лютий 2011 р. на загальну суму 874,85 грн. ( а. с. 41 - 44 ).
На підставі вказаного позивач вважає, що в зв'язку з несплатою вказаних рахунків за лютий 2011 р. за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 874,85 грн., яку відповідач відмовляється сплачувати в добровільному порядку.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
У якості підстав позову позивач посилається на договір б/н про дольову участь від 01.01.2003 р.
На думку позивача, заборгованість у розмірі 874,85 грн. виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору.
Даний факт, на думку суду, спростовується наявними у справі документами.
Суд зазначає, що пунктом 5.6 вказаного договору сторони дійшли згоди, що строк дії договору встановлюється з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р.
При цьому у пункті 5.5 вказаного договору сторони зауважили на те, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору після закінчення його строку на протязі одного місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що вищевказаний договір припинив свою дію з 31.01.2011 р., а тому він не повинен проводити сплату за лютий 2011 р.
Позивач проти вказаного заперечував. На його думку договір після закінчення строку його дії 01.01.2010р. був пролонгований на новий строк, оскільки ані він, ані відповідач на протязі місяця після закінчення строку договору не заявляли про його припинення.
Але в подальшому позивач дійшов висновку розірвати договір з відповідачем та надіслав на його адресу спочатку лист від 31.01.2011р., а потім додаткову угоду №5 від 01.03.2011 р. до договору б/н від 01.01.2003 р. в зв'язку з його розірванням з 01.03.2011 р., у підтвердження чого представив лист від 10.03.2011 р. ( а. с. 39, 40 ).
При цьому позивач посилається на п. 5.1 вказаного договору, відповідно до якого сторони мають право за обоюдною згодою достроково розірвати договір, попередивши про це один одного письмово за 30 днів до фактичного звільнення приміщень.
Суд не приймає вказані доводи позивача до уваги у зв'язку з наступним.
У листі вих. №01-06-577 від 31.01.2011р., який отриманий відповідачем 31.01.2011р. згідно із написом на листі, що не заперечується сторонами, позивач повідомив відповідача про те, що договір на 2011 р. пролонгований не буде і на підставі вказаного вимагав до 01.03.2011 р. звільнити приміщення ( а. с. 40 ).
Оскільки вказана заява була зроблена позивачем до спливу місячного строку після закінчення строку дії договору, як це передбачено п. 5.5, суд дійшов висновку про те, що договір про дольову участь в утриманні приміщення від 01.01.2003 р. на 2011 р. продовжений не був. З урахуванням вказаного суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що вищевказаний договір був пролонгований і діяв до 01.03.2011 р.
Отже, посилання сторін на п. 5.1 договору, яким передбачений порядок розірвання договору, суд до уваги не приймає.
При таких обставинах, враховуючи те, що предметом позову є заборгованість відповідача за лютий 2011 р., яка виникла у порушення вимог договору про дольову участь в утриманні приміщення від 01.01.2003 р., який на спірний період вже припинив свою дію, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 874,85 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу у розмірі 88,74 грн., а також інфляційні втрати на суму 22,75 грн. та 3% річних у розмірі 78,95 грн., які були нараховані на суму основного боргу.
Однак оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині основного боргу, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2011 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.