Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
19.12.2011Справа №5002-19/5013-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» (вул.Новокостянтинівська, 9, м.Київ, 04080; вул.Фрунзе, 102, м.Київ, 04080; ідентифікаційний код 30045356)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сена» (вул.Севастопольська, 59, м.Сімферополь, АР Крим, 95021; ідентифікаційний код 33131598)
про стягнення 33972,62 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_1 - представник, дов. б/н від 15.12.2011 р.
Від відповідача - ОСОБА_2 - представник, дов. б/н від 22.07.2011 р.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сена», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за товар у розмірі 33972,62 грн., а також просить стягнути судові витрати з відповідача.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 11972,62 грн., а також просить стягнути судові витрати.
Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає їх як первісні позовні вимоги позивача до відповідача. Заява про зменшення розміру позовних вимог мотивована тим, що позивачем при поданні позову не вірно визначена сума заборгованості, яка підлягає стягненню, а також у процесі розгляду даної господарської справи відповідачем частково була погашена сума заборгованості.
Представник відповідача проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. не заперечував та підтвердив несплату відповідача перед позивачем за поставлений товар саме у розмірі 10972,62 грн., оскільки 1000,00 грн. відповідач сплатив, про що свідчить платіжне доручення № 965 від 15.12.2011 р. на суму 1000,00 грн.
Представник позивача проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. усно не заперечував.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.
Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Представникам сторін роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сена» укладено Дистрибутивний договір № 16, відповідно до параграфу 1 п.1 предметом даного Договору є визначення взаємних прав і обов'язків Сторін, що стосуються співпраці у сфері дистрибуції на території України, які постачаються Виробником в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в додатку № 4 (Специфікація) далі за текстом Продукція або Продукти, а також, маркетингових і рекламних акцій відносно продукції. Зміна асортименту оформляється шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору уповноваженими представниками сторін. Шляхом виконання обов'язків, що виникають з цього договору. Сторони будуть досягати: а) зростання продажу продуктів; б) безпосереднього збільшення кількості споживачів продуктів харчування; в) високих стандартів обслуговування клієнтів; г) удосконалення вже існуючих та нових способів дистрибуції продуктів і комунікації між сторонами (а.с.31-38).
Згідно параграфу 4 п.1-4 Договору сторони домовляються, що ціною закупівлі вважається ціна локо-склад Дитриб'ютера. Дитриб'ютер купує продукцію Виробника за цінами, які передбачені чинним прас-листом, враховуючи знижку, згідно додатку № 4. У випадку доручення Дитриб'ютеру обслуговування Споживача або гастрономічної Мережі на документації продажу Дитриб'ютера, але на торгівельних умовах Виробника, узгоджених зі Споживачами / гастрономічними Мережами, Виробник кожного разу узгоджуватиме з Дитриб'ютером засади обслуговування і спосіб покриття розбіжностей в торгівельних умовах відповідно до стандартних торгівельних умов, узгоджених між Виробником і Дитриб'ютером, визначених в Додатку № 5. Загальна вартість Договору складається з вартості всього поставленого Продукту за даним Договором і відбивається в бухгалтерських і товарно - транспортних документах, що свідчать про відвантаження товару Дитриб'юторові.
Відповідно до параграфу 1 п.1-3 Договору закупівля продукції Дитриб'ютером буде виконуватись на підставі замовлень, які будуть складатися безпосередньо у комерційних представників Виробника за допомогою телефаксу або електронної пошти з випередженням мінімум у 240 годин. Замовлення повинно містити асортимент, кількість, дату, час і місце реалізації поставки. Термін поставки не поширюється на святкові дні, суботи і неділі. Виробник зобов'язаний поставляти продукцію на склади Дитриб'ютера з мінімальним терміном тривалості, не коротшим ніж 2/3 терміну, визначеного для даної групи продуктів, та продуктів без видимих пошкоджень. Виробник зобов'язується передати з Продукцією необхідні документи: товарну накладну; податкову накладну; розрахунок коректування до податкової накладної (у разі повернення товару); санітарно - гігієнічні виводи; на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат якості (відповідності).
Розрахунковим періодом, для обороту упаковки між сторонами є три місяці, рахуючи від першого дня наступного місяця, після місяця прийняття палети. У випадку неповернення Дитриб'ютером палет в даний строк, Виробник виставить фактуру терміном 7 днів від закінчення даного строку, в окремо узгоджені ціні продажу. Палети іншого типу ніж EURO, з іншими розмірами чи конструкцією та пошкоджені EURO палети, технічний стан яких, підтверджений під час поставки, не відповідає нормам передбаченим для EURO палет, не будуть визнаватися Дитриб'ютером як зворотна упаковка (остан. абз. п.8 параграфу 9 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що накладними № ГРН-000099 від 19.01.2010 р. на суму 36105,71 грн., № ГРН-000136 від 22.01.2010 р. на суму 10701,20 грн., № ГРН-000358 від 25.02.2010 р. на суму 7762,43 грн., № ГРН-000574 від 19.03.2010 р. на суму 2841,05 грн. було поставлено товар на загальну суму 57410,39 грн. (а.с.22-25).
Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних на загальну суму 11972,62 грн. у судовому порядку.
Представник відповідача проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. не заперечував та підтвердив несплату відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 10972,62 грн., оскільки 1000,00 грн. відповідач сплатив, про що свідчить платіжне доручення № 965 від 15.12.2011 р. на суму 1000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. не заперечував.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що накладними № ГРН-000099 від 19.01.2010 р. на суму 36105,71 грн., № ГРН-000136 від 22.01.2010 р. на суму 10701,20 грн., № ГРН-000358 від 25.02.2010 р. на суму 7762,43 грн., № ГРН-000574 від 19.03.2010 р. на суму 2841,05 грн. було поставлено товар на загальну суму 57410,39 грн. (а.с.22-25).
Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості на загальну суму 11972,62 грн.
Актом звірки взаєморозрахунків підписаного між позивачем та відповідачем підтверджується наявність заборгованості у розмірі 11972,62 грн.
Однак, відповідач у процесі розгляду справи сплатив 1000,00 грн. позивачу, про що свідчить платіжне доручення № 965 від 15.12.2011 р. на суму 1000,00 грн.
Проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. представник відповідача не заперечував та підтвердив несплату відповідача перед позивачем за поставлений товар саме у розмірі 10972,62 грн.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення позову у розмірі 10972,62 грн. не заперечував.
Відповідно до наданих доказів станом на момент пред'явлення позову відповідач повинен був сплатити позивачу 22972,62 грн., проте у процесі розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість позивачу. У подальшому позивач зменшив суму позову до 10972,62 грн. Сам цю суму суд розглядає як первісні позовні вимоги позивача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у розмірі 10972,62 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на законі, не оспорюються відповідачем, а отже підлягають задоволенню.
Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд зазначає наступне.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено державне мито у розмірі 339,73 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Однак, оскільки з 01.11.2011 р. набрав законної сили Закон України «Про судовий збір» (№ 3674-VI від 08.07.2011 р. із змінами і доповненнями), а також враховуючи ту обставину, що позовна заява надіслана до господарського суду після набранням вказаним законом чинності, суд вважає за необхідне повернути позивачу державне мито у розмірі 339,73 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та стягнути з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір» (№ 3674-VI від 08.07.2011 р. із змінами і доповненнями).
Згідно до положень ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (№ 3674-VI від 08.07.2011 р. із змінами і доповненнями) за подання господарського суду:
1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
Суд зазначає, що згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.10.2011 р. № 01-06/1509 розміри ставок судового збору (станом на 1 січня календарного року) (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
Положеннями статті 22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» установити на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня.
Тобто, позивач при поданні даного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1411,50 грн.
Враховуючи викладене, суд в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) судові витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача у повному обсязі, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язано саме з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· Позов задовольнити частково.
· Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сена» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» заборгованість у розмірі 10972,62 грн.
· Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сена» до Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет м.Сімферополь, р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК, призначення платежу: «Судовий збір, Код 03499968, пункт 2.1 статті 4 Закону України «Про судовий збір») судовий збір у розмірі 1411,50 грн.
· Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 339,73 грн. державного мита.
· Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Каміс-Приправи» з Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
· Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено 21.12.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.