"20" грудня 2011 р. Справа № 7/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 30.09.11р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 15.06.11р.)
розглянувши касаційну скаргу КП "Оболоньжитлоексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.11р.
у справі № 7/138
за позовом ВАТ "АК "Київводоканал", м. Київ
до КП "Оболоньжитлоексплуатація", м. Київ
про стягнення 361751,92 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.10р. у справі № 7/138 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 257270,70 грн. основного боргу, 590,59 грн. пені, 67052,54 грн. інфляційних збитків, 10799,52 грн. 3% річних, 2572,71 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.11р. (головуючий Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Чорна Л.В.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 20.05.10р. та постанову від 30.06.11 скасувати, позов залишити без розгляду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.05р. та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
12.08.03р. між ВАТ "АК Київводоканал" (Постачальник) та КП "Оболоньжитлоексплуатація" (Абонент) укладено договір № 02915/2-05 на послуги водопостачання та водовідведення, за яким постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент -розрахуватися за вищевказані послуги відповідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.94р. Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання (п. 7.1).
Згідно п. 2.1, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.
Відповідно до пп.а) п. 2.2, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору.
Пунктом 2.3 договору визначено, що абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, згідно додатку № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана в такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.
За п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.
Відповідно до п. 3.4, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору (п. 3.6).
Пунктом 3.5 договору сторони погодили, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні вказаної умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2).
У виконання умов договору позивач з 01.12.06р. по 01.12.09р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 649789,36 грн. Відповідач отримані послуги оплатив частково, в сумі 392518,66 грн., внаслідок чого виник борг в розмірі 283309,27 грн. (з урахуванням заборгованості в сумі 26038,57 грн. станом на 01.12.06р.)
03.03.10р. ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до КП "Оболоньжитлоексплуатація" про стягнення 283309,27 грн. основного боргу, 67052,54 грн. інфляційних втрат, 10799,52 грн. 3% річних (за період з 01.12.06р. по 01.12.09р.) та 590,59 грн. пені (з червня 2009 року по листопад 2009 року).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.10р. у справі № 7/138, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.11р., позов задоволено частково.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно частини першої п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08р. (далі - Правила), суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Пунктом 12.3 попередніх Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.94р., було передбачено, що розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.
Згідно ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, за чинним договором від 12.08.03р. у період з 01.12.06р. по 01.12.09р. позивачем були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 649789,36 грн., зобов'язання по оплаті відповідач порушив, ні обсяги поставленої питної води, а ні вартість отриманих послуг в порядку, визначеному п. 3.5 договору не заперечив, представника для проведення звірки та підписання відповідного акту з позивачем не направив, доказів сплати решти боргу не надав. Заборгованість відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи (додаток № 1) актами про зняття показань з приладу обліку, платіжними вимогами-дорученнями, дебетовими інформаційними повідомленнями.
За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення 257270,70 грн. основного боргу, пені, передбаченої п. 4.2 договору, 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за періоди, вказані позивачем.
Приймаючи до уваги дату звернення позивача з позовом, судом також правильно відмовлено у стягненні 26038,57 грн. боргу, який виник до 01.12.06р., за спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем в суді першої інстанції (а.с. 38-41, т. 1).
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржувані рішення і постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу КП "Оболоньжитлоексплуатація" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.11р. у справі № 7/138 залишити без змін.
Головуючий суддя М.М. Малетич
Судді: О.М. Мамонтова
К.С. Круглікова