"14" грудня 2011 р. Справа № 2/38/2011/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2/38/2011/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СДЛК" до товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" про стягнення заборгованості, -
Встановив:
У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "СДЛК" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" про стягнення 1370723,20 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1911/1 від 19 листопада 2010 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року, затверджено мирову угоду в певній редакції. Ухвалено, що мирова угода та право власності на майно, зазначене в п. 2 мирової угоди, підлягає державній реєстрації за позивачем в комунальному підприємстві "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації". Провадження у справі в частині стягнення 687000,74 грн. припинено в зв'язку з відмовою від позову в даній частині. Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 683722,46 грн. припинено в зв'язку з укладенням мирової угоди. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Віндрев", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, залишені без задоволення в зв'язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення представника товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев", вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Затверджуючи мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю "СДЛК" і товариством з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія", місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що мирова угода, укладена сторонами, стосується їх прав і обов'язків та предмета позову, умови угоди не суперечать закону і не порушують прав та інтересів інших осіб, а провадження у справі в частині суми, обумовленої мировою угодою, а саме, п. 2, -683722,46 грн., підлягає припиненню.
В зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог стосовно стягнення 687000,74 грн. провадження у справі в даній частині позову припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З такою ухвалою місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши її без змін.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для затвердження мирової угоди між позивачем і відповідачем, а також для припинення провадження у справі, погодитись не можна.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно мирової угоди, укладеної між позивачем і відповідачем, відповідач передає позивачу в рахунок погашення боргу за договором купівлі-продажу № 1911/1 від 19 листопада 2010 року певне нерухоме майно, що належить йому на підставі договорів купівлі-продажу № 1-01/10 та № 2-01/10 від 6 серпня 2010 року, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю "Віндрев", від імені якого діяв директор товариства ОСОБА_1.
В силу положень, закріплених ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
В силу ч.ч. 3, 4 ст. 334 вказаного Кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу № 1-01/10 та № 2-01/10 від 6 серпня 2010 року (а.с. 64, 70), на які відповідач посилається як на підставу набуття ним права власності на майно, що передавалося позивачу за умовами мирової угоди, нотаріально не посвідчувалися.
При цьому, згідно довідки АА № 024030 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 12 липня 2010 року (а.с. 127), директором товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев" є ОСОБА_2, призначений на цю посаду власником товариства ОСОБА_3 згідно рішення № 2 від 8 липня 2010 року загальних зборів учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев" (а.с. 129) та наказу № 28 від 8 липня 2010 року (а.с. 130). Вказаним рішенням від 8 липня 2010 року попереднього директора товариства Козлова Олексія Володимировича, який 6 серпня 2010 року підписав договори купівлі-продажу від імені товариства, звільнено з займаної посади.
Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, на вказані обставини щодо недотримання вимог закону стосовно форми договорів купівлі-продажу № 1-01/10 та № 2-01/10 від 6 серпня 2010 року, положення чинного законодавства щодо підстав набуття права власності на об'єкти нерухомості, передані за умовами вказаних договорів, та недійсності правочинів, які, всупереч відповідних вимог закону, не посвідчені нотаріально, господарський суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не перевірив, чи набув відповідач права власності на нерухоме майно, передане ним позивачу за мировою угодою, та чи стосується укладена сторонами мирова угода у справі прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев".
Між тим, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.
На дані порушення місцевим господарським судом вимог чинного законодавства суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та, залишивши ухвалу суду без змін, припустився тих же порушень.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду слід встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, в разі встановлення факту, що мирова угода, укладена між позивачем і відповідачем, стосується прав та охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев", вирішити питання щодо залучення даного товариства до участі у справі і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віндрев" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2/38/2011/5003 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.