33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" грудня 2011 р. Справа № 12/102
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,судді Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - не з"явився
Від відповідача - представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов.б/н., від 17.01.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.11 р. у справі №12/102 (суддя Павлюк І.Ю. )
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення в сумі 20 354 грн. 17 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 13 жовтня 2011 року у справі №12/102 позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, яка проживає за адресою: 33000, АДРЕСА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, який проживає за адресою: 43000, АДРЕСА_1 (ідент. номер НОМЕР_2) 8 007 грн. 95 коп. 30% штрафу, 114 грн. 74 коп. пені, 10 205 грн. 36 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 279 грн. 36 коп. 50 % річних, 48 грн. 26 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 186 грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого господарського суду. В позові відмовити повністю.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду подав додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Вважає, що в кінцевому результаті вимога позивача про стягнення коштів за договором купівлі-продажу з розстрочення платежу мала б бути задоволена в сумі 5944 грн. 26 коп.
Свої доводи обгрунтовує тим, що предметом позову є:
8793, 00 грн. - штраф, нарахований згідно п.7.7.2 договору, 2 060, 00 грн. - вартість монтажно - демонтажних робіт, 6 854, 54 грн. - вартість 33 ламп UV для засмаги в солярії, 600 грн. - транспортних витрат, 114, 74 грн. - пеня згідно п.7.2. договору, 10 205, 36 грн. -відсотки за користування чужими грошовими коштами, згідно п.7.4 договору, 279,36 грн. - 50 % річних, нарахованих згідно п. 7.3 договору, 48,26 грн. - інфляційні, всього - 28 958, 86 грн.
Враховуючи сплату підприємцем ОСОБА_3 10 299, 59 грн., підприємець ОСОБА_4 відмінусовує від суми 28 958, 86 грн. вказану проплату і просить стягнути 18 655, 67 грн.
Судом першої інстанції не було достовірно досліджено, чому саме часткова оплата ціни товару відповідачем в сумі 900 євро являється еквівалентом 10 299, 59 грн. які позивач відмінусовує від загальної суми заборгованості останнього. За яким курсом і станом на який день саме позивач провів такий перерахунок 900 євро в еквівалент 10 299, 59 грн. Оскільки всеж - таки оплата відповідачем проводилася за весь період дії договору а курс євро по відношенню до гривні сталим не був.
Якщо враховувати дійсність умов договору купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу № 216 -р від 20 липня 2009 року, відповідно до п. 2.3 Договору, товар оплачується в сумі еквівалентній 3000,00 євро в грошовій одиниці гривні по курсу НБУ на день сплати, але не нижче ніж 15,00 грн. за 1 євро.
Станом на 22.05 2010 року на день відмови відповідача від Договору оплата ціни товару останнім становила 900 євро (що підтверджується копіями квитанцій які є в матеріалах справи), а тому 900 євро * 15 грн. = 13 500, 00 грн. але ж далеко не 10299, 59 грн.
Така обставина судом першої інстанції досліджена не була.
А тому, 28 958, 86 грн. - 13 500, 00 грн. = 15 458, 86 грн.
Тобто, відповідно з умовами Договору та враховуючи часткову оплату ціни товару відповідачем в сумі 900 євро в кінцеву результаті до стягнення мала б підлягати сума в розмірі 15 458, 86 грн.
Як видно із суті позову, окрім штрафних санкцій, відсотків за договором, до суми 28 958, 86 грн. яку позивач чомусь вважає заборгованістю включено вартість монтажно-демонтажних робі - 2 060,00 грн., вартість 33 лапм для засмаги в солярії - 6 854, 54 грн., та 600 грн. вартості транспортних витрат, а всього - 9 514, 60 грн.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України - обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, на підтвердження вартості монтажно-демонтажних робіт в сумі 2060, 00 грн., позивач надав прейскурант цін на основні види гарантійного та післягарантійного обслуговування та перелік проведених робіт, однак надані документи з урахуванням положення ч. 2 ст. 34 ГПК, не можуть слугувати доказом вартості зазначених робіт у справі, натомість акти виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.
Не може, також бути і належним доказом Наказ підприємця ОСОБА_4 № 01/1 від 05.01.2009 року про встановлення вартості транспортних послуг. І з нову ж в матеріалах справи відсутні належні докази такі як Товарно-транспортні накладні на підтвердження факту виконання транспортних послуг позивачем.
Щодо стягнення 6 854, 54 грн. вартості 33 ламп для засмаги в солярії, зазначає, що позов не обґрунтовано належними та допустимими доказами у відповідності до норм ГПК України у цій частині.
Тому, що у видатковій накладні № 1876 від 24.07.2009 року вказано, що ресурс ламп UV для засмаги в солярії становить 800 годин. З акту прийому - передачі (повернення) товару від 26.07.2010 року вбачається, що позивач засвідчив той факт, згідно лічильників, вказані лампи пропрацювали 22 год. 48 хв. 08 сек., сторони погодили, що зауважень щодо кількості та якості за даним актом не має. А тому нарахована позивачем сума вартості 33 ламп для засмаги в солярії в розмірі 6 854, 54 грн. є безпідставною та стягненню не може підлягати.
Позивач в відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача заперечує з підстав викладених в судовому рішенні. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2011р. рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. у справі № 12/102 в частині позову про стягнення 18 655 грн. 67 коп. скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області, в решті рішення залишено без змін.
В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, позивач уточнив позовні вимоги. Відповідно до яких предметом спору є вимога про стягнення з відповідача:
8007 грн. 95 коп. 30% штрафу, 114 грн. 74 коп. пені, 10 205 грн. 36 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 279 грн. 36 коп. 50 % річних, 48 грн. 26 коп. індексу інфляції, а всього-18 655 грн. 67 коп. заборгованості згідно договору купівлі-продажу товарів з розстроченням №216-р від 20.07.2009р. та 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Вбачається, що 20.07.2009р. між СПД - фізичною особою ОСОБА_4 (продавець) та СПД - фізичною особою ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу №216-Р (далі -Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар на умовах розстрочення платежу на певний термін, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його ціну на умовах, визначених цим Договором. Перелік замовленого товару (кількість та комплектність) вказаний у Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (а.с. 11-16, І том).
Згідно з пунктом 2.1. Договору ціна товару становить 3000,00 € (три тисячі євро).
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору покупець зобов'язується здійснити часткову попередню оплату в розмірі 4,166 % від ціни товару, вказаної в пункті 2.1. Договору, що становить 125,00 євро. Покупець зобов'язується здійснювати оплату залишкової частини ціни товару, що становить 95,834 % від ціни товару, вказаної в пункті 2.1. цього Договору, що складає 2875,00 євро, протягом наступних 23 місяців рівними частинами в розмірі 125,00 євро щомісяця до 27 числа кожного місяця, в якому здійснюється оплата. Строки та розміри платежів встановлюються сторонами в Додатку № 2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
При цьому згідно п.2.3 Договору товар оплачується в сумі еквівалентній 3000,00 євро в грошовій одиниці гривня по курсу НБУ на день сплати.
Згідно з пунктом 3.8. Договору підписання акту приймання-передачі товару стверджує факт, що товар передано належної якості та за кількістю і комплектністю, що зазначений в додатку № 1 до Договору.
На виконання умов Договору №216-Р позивачем передано у власність відповідача товар, що стверджується наявними в матеріалах справи актом прийому-передачі товарів за кількістю та якістю від 27.07.2009р. та видатковою накладною від 24.07.2009р. № 1867 (а.с. 17-18, І том).
Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату товару в загальній сумі 900 євро. Вказане підтверджується копіями квитанцій про оплату (а.с. 71, І том) та визнається позивачем.
Заявою від 20.05.2010р. відповідач повідомив позивача про відмову в подальшому здійснювати проплату за отриманий товар та просив достроково розірвати договір купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу № 216-Р від 20.07.2009р.
26.05.2010р. сторонами складено акт прийому-передачі (повернення) товарів за кількістю та якістю (а.с. 20, І том), згідно якого переданий товар повернуто позивачу.
Відповідно до пунктів 7.2., 7.3. Договору за прострочення платежів згідно умов цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі одного відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати заборгованості. У випадку прострочення часткової попередньої оплати або оплати залишкової частини ціни товару, починаючи з першого дня заборгованості, покупець сплачує продавцю суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятдесяти відсотків річних від простроченої суми.
Пунктами 7.7.2. Договору купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу №216-Р від 20.07.2009р. сторони встановили відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, те, що продавець має право в разі відмови покупця від подальшої виплати ціни товару, повернути товар на свій склад і стягнути з покупця штраф у розмірі часткової попередньої оплати ціни товару, вказаної в п. 2.2.1 цього договору або у розмірі 30% від ціни товару, вказаної в п. 2.1 цього договору на вибір продавця. Всі витрати щодо монтажу та демонтажу товару, а також всі транспортні витрати, що пов'язані із поверненням товару на склад продавця, витрати на оплату робіт по дизайнерському оформленню товару, вартість ламп UV для засмаги в солярії, відрядні для працівників продавця, здійснюються за рахунок покупця згідно розцінок продавця. У випадку наявності будь-яких пошкоджень товару, їх вартість оплачується покупцем згідно розцінок продавця.
Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 007 грн. 95 коп. 30% штрафу, 114 грн. 74 коп. пені, 10 205 грн. 36 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 279 грн. 36 коп. 50 % річних, 48 грн. 26 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дійсність договору купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу №216-Р від 20.07.2009р. була предметом розгляду в межах даної справи і згідно Постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011р. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійним договору купівлі-продажу товарів з розстроченням платежу №216-Р від 20.07.2009р., укладеного між фізичною особою - підриємцем ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. А тому, заперечення відповідачем позову з підстав невідповідності умов Договору нормам чинного законодавства є безпідставним та необгрунтованим.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі спростовуються наступним.
Апелянт вказує на неправомірність задоволення позовної вимоги про стягнення вартості 33 ламп для засмаги, оскільки робочий ресурс 33 ламп для засмаги в солярії є 800 год. та беручи до уваги те, що згідно показників лічильника лампи в солярії пропрацювали лише 22 год. 48 хв. 08 сек. достовірних доказів про те, що лампи до моменту придбання відповідачем не були у використанні у матеріалах справи немає.
Однак Позивачем ставилося питання про повне відшкодування вартості 33 ламп у зв'язку із тим, що при поверненні солярію лампи не поверталися, оскільки Покупцем останні використовувалися протягом усього часу дії Договору. Факт не повернення таких ламп не заперечує сам Відповідач та в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (повернення) товарів за кількістю та якістю від 26.05.10р., згідно якого вбачається, що ФОП ОСОБА_4 повернено солярій без ламп.
Посилання апелянта на те, що не відомо, чи використовувалися лампи Позивачем до моменту, їх відчуження Відповідачу не має значення для відшкодування повної вартості таких ламп, які не були повернуті у власність продавця. Крім того, при придбанні солярію із комплектуючими у Відповідача не було жодних зауважень та претензій по кількості та якості отриманого товару, що підтверджується актом прийому-передачі від 27.07.09р. та видатковою накладною від 24.07.09 року.
Апелянт вказує, що йому не зрозуміло чому саме, здійснену часткову оплату ціни товару відповідачем в сумі 10299, 59 грн. позивач зараховує саме у вартість монтажно-демонтажних робіт (2060 грн.), вартість 33 ламп (6854, 54 грн.), транспортних витрат (600 грн.) та 785, 05 грн. у відшкодування штрафу, з якою позицією і погодився суд першої інстанції.
Разом з тим апелянт не вказує, яким чином потрібно було зарахувати часткову оплату ціни товару, здійснену Відповідачем та не наводить жодних правових норм, якими передбачається порядок зарахування, та які були порушенні як Позивачем, так і судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено чому часткова оплата ціни товару у сумі 900 Євро становить 10299, 59 грн., оскільки враховуючи дійсність умов договору купівлі-продажу, його п.2.3 (товар оплачується в сумі еквівалентній 3000, 00 Євро в грошовій одиниці гривня по курсу НБУ на день сплати, але не нижче ніж 15,00 грн. за 1 Євро), то 900 Євро має становити 13 500 грн.
Однак, у пункті 2.3 Договору сторони визначили валюту виконання договірних зобов'язань, зокрема мова йде про те, що Покупець оплачує ціну товару в сумі еквівалентній 3000 євро в грошовій одиниці гривня по курсу НБУ на день сплати, але не нижче 15,00 грн. за 1 Євро. Такий спосіб оплати був визначений з метою захисту від негативних ризиків зміни курсу Євро по відношенню до гривні.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, виконання зобов'язання ФОП ОСОБА_3 здійснювалося в грошовій одиниці - Євро, а не в гривні, тому прив'язка до 15 грн., що визначена у п.2.3 Договору у даному випадку відсутня, вона мала би бути використана лише тоді, якби оплата останньою здійснювалася б в гривні.
Що стосується, яким чином Позивач визначив, що 900 Євро становить 10299, 59 грн., то в клопотанні про уточнення позовних вимог від 07.09.10р. останнім на початку клопотання вказувалось про розмір здійснених Відповідачем часткових оплат ціни товару та про дату проведення останніх. У зв'язку із тим, що така оплата здійснювалась в грошовій одиниці Євро, то Позивачем на кожну дату такої оплати було проведено еквівалент в грошовій одиниці гривня, що в сумі становить 10 299, 59 грн. Таким чином. Позивачем при даному розрахунку було враховано нестабільність курсу Євро по відношенню до гривні за весь період дії договору, що і було досліджено судом першої інстанції.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, в тому числі 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Проте, заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що на його думку, розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп. є неспіврозмірним та завищеним.
У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем, на підтвердження надання адвокатських послуг та їх відповідної оплати, додано до позовної заяви договір доручення від № 15/04/10-1 від 15.04.2010р. (а.с. 24, І том), укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 278 від 28.04.2004р., а.с. 25), квитанції № 11/05 від 11.05.2010р. (а.с. 36, І том) та № 13/07 від 13.07.2010р. (а.с. 35, І том) про сплату позивачем адвокату 3 000 грн. 00 коп. за юридичні послуги згідно договору доручення від № 15/04/10-1 від 15.04.2010р.
Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 4 березня 1998 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з змінами та доповненнями) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
У визначенні «розумно необхідного» розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з наведеного вище, розмір витрат послуг адвоката не повинен бути явно завищеним, враховуючи розумну необхідність таких витрат.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що дана справа перебуває на розгляді в судових інстанціях вже більше року, а саме з 13.07.2010р., а тому, враховуючи тривалість розгляду даної справи, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, суд приходить до висновку, що сума 3000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката є цілком розумною, співрозмірною та обгрунтованою для даної справи.
Таким чином місцевим господарським судом з"ясовані всі обставини, які мають значення для справи. Висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин не вбачається підстав для зміни, скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 13 жовтня 2011 року по справі №12/102 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13 жовтня 2011 року по справі №12/102 залишити без змін.
3. Матеріали справи №12/102 повернути в господарський суд Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
01-12/17469/11 17469/11