33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" грудня 2011 р. Справа № 5004/2013/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Волинське обласне Закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.10.11 р.
у справі № 5004/2013/11 (суддя Якушева Інна Олександрівна )
позивач Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
відповідач Волинське обласне Закрите акціонерне товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист"відповідач Виконавчий комітет Луцької міської Ради
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
прокурора - Шпинта С.М
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.10.2011 року по справі № 5004/2013/11 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю готелю «Світязь» площею 7885 кв. м. , що знаходиться за адресою : м. Луцьк , вул. Набережна,4.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що у позовній заяві від 10.10.2011р. прокурор Волинської області просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на спірне майно, а саме: на будівлю готелю « Світязь» загальною площею 7 885 кв. м, що знаходиться за адресою м. Луцьк , вул. Набережна,4.
Суд, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора Волинської області щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості його вимог щодо забезпечення позову, враховуючи принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, з огляду на викладені прокурором на обґрунтування забезпечення позову обставини, з метою запобігання відчуження спірного майна,задовільнив заявлене клопотання .
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою ,Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.10.11р. у справі 5004/2013/11 про забезпечення позову та прийняти нове судове рішення, яким у вжитті заходів забезпечення позову відмовити.
Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що всупереч вимогам ст. 86 ГПК України оскаржувана ухвала про забезпечення позову не містить належного обгрунтування припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду.
Виходячи з аналізу ст. 33 ГПК України таке припущення повинно бути достатньо обгрунтоване належними та допустимими доказами.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від І2.12.2006р. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову» у випадку, якщо заходи забезпечення позову вживаються за заявою сторони, то заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Прокурор в своїй заяві таких аргументів не навів, єдине зазначив, що вказане майно може бути відчужене у треті руки. Будь-яких доказів стосовно необхідності вжиття заходів до забезпечення позову прокурором подано не було.
Суд, ігноруючи норми ст. ст. 33, 66 ГПК України, протиправно задовольнив заяву прокурора, яка взагалі не обгрунтована доказами, та застосував заходи до забезпечення позову, належним чином не мотивуючи їх застосування.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду, обмежують та порушують права ЗАТ “Волиньтурист” у реалізації його повноважень, як власника готелю «Світязь».
Господарським судом Волинської області при прийнятті оскаржуваної ухвали зазначені вище обставини враховані не були, що спричинило порушення норм процесуального законодавства, а тому згадана ухвала підлягає скасуванню.
Представники позивача, апелянта та відповідачів: Фонду державного майна України, Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Волинсьтурист» , Виконавчого комітету Луцької міської ради не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином та заздалегідь ( а.с.90,91,93,94).
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року про призначення розгляду апеляційної скарги на 06 грудня 2011 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та отримано ними ,про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, явка представників в судове засідання обов”язковою не визнавалась, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги , апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін .
Окрім того, позивачем, відповідачами не подано відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
Прокурор в судовому засіданні просить ухвалу господарського суду Волинської області від 13.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.106 ГПК України).
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Прокурор Волинської області звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів № 437 від 31.08.2000р. "Про оформлення права власності на нерухомого майна"; визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на будівлю готелю «Світязь» загальною площею 7885,0 кв.м. , розташованої в м. Луцьк по вулиці Набережній,4; витребування з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» будівлю готелю «Світязь» , що знаходиться по вулиці Набережній , 4 в м. Луцьк; зобов»язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю «Світязь» , розташовану в м. Луцьк по вул. Набережній ,4.
У позовній заяві від 10.10.2011р. прокурор Волинської області просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на спірне майно, а саме: на будівлю готелю « Світязь» загальною площею 7 885 кв. м, що знаходиться за адресою м. Луцьк , вул. Набережна,4. При обґрунтуванні даної вимоги зазначає, що зазначене майно може бути відчужене, що може перешкодити чи утруднити виконання рішення суду по даній справі.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України підставою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення , що грошові кошти чи майно може зникнути, зменшитись у розмірах і що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно із ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 12.12.2006р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як указав Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 14.12.2007р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обгрунтованості доводів заявника з урахуванням:
розумності, обгрунтованості, адекватності вимог заявника;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв"язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги;
імовірності настання обставин, зазначених у статті 66 ГПК України;
запобігання порушенню у зв"язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками судового процесу.
Враховуючи те, що предметом спору є будівля готелю « Світязь» загальною площею 7 885 кв. м, що знаходиться за адресою м. Луцьк , вул. Набережна,4, враховуючи принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, з метою запобігання відчуження спірного майна, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано винесено ухвалу від 13.10.2011 року по справі № 5004/2013/11, якою задоволено заяву прокурора Волинської області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому судова колегія прийшла до висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
Ухвалу господарського суду Волинської області від 13.10. 2011 року у справі № 5004/2013/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
< Текст >
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.
01-12/17434/11 17434/11