33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2011 р. Справа № 20/5007/68/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 р. у справі № 20/5007/68/11
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт"
про стягнення 96929,87 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - не з'явився,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із позовом до приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" про стягнення 96929,87 грн. боргу.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96701,34 грн. заборгованості, 967,01 грн. державного мита, 235,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5985,86 грн. витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 173, 181, 193 ГК України, ст.ст. 202, 205, 509, 525, 526, 530, 638, 639, 655, 692 ЦК України та вказав, що матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 96701,34 грн. Враховуючи, що 15.07.2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 2 від 14.07.2011 року з вимогою сплати заборгованість за поставлений товар протягом семи днів, яку останній залишив без задоволення, суд визнав позовні вимоги такими, що доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 96701,34 грн. Суд також прийняв до уваги той факт, що представництво інтересів позивача у всіх судових засіданнях здійснювалося адвокатом ОСОБА_2, на підставі укладеної між ними угоди, а тому суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року і прийняти нове рішення про відмову в позові. Апелянт зокрема зазначає, що ні накладні, ні акти звірки, на які посилається суд не можуть бути належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України стосовно наявності чи відсутності заборгованості. Вважає, що такі документи не є зведеним бухгалтерським регістром та первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Звертає увагу апеляційного суду на те, що платіжне доручення № 1555 від 25.07.2011 року без відмітки кредитної установи не може підтверджувати факт перерахування коштів за послуги адвоката.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Представник відповідача не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
28.11.2011 року до апеляційного суду надійшло електронне повідомлення № 10, в якому ПВ НВП "Промсвіт" просить перенести судове засідання на більш пізніший термін, у зв'язку із заміною представника юрисконсульта.
Проте, у порушення ст. 33 ГПК України відповідач будь-яких доказів у підтвердження поважності причин неявки на розгляд справи його представника не подав. Крім того, представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах. Також, відповідно до п. 4 резолютивної частини ухвали апеляційного суду від 14.11.2011 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
З огляду на викладене, нез'явлення представника відповідача через його зміну не є перешкодою для розгляду скарги по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесене в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2008 року по 26.05.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав приватному багатопрофільному науково-виробничому підприємству "Промсвіт", а останній отримав, товар на загальну суму 937317,32 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТККВ-00031 від 24.01.2008 року, № ТККВ-00044 від 29.01.2008 року, № ТККВ-00045 від 29.01.2008 року, № ТККВ-00046 від 29.01.2008 року, № ТККВ-00060 від 01.02.2008 року, № ККВ-000193 від 20.05.2008 року, № ТККВ-00236 від 29.07.2008 року, № ТККВ-00 від 14.08.2008 року, № ККВ-000082 від 17.07.2009 року, № ККВ-000079 від 17.07.2009 року, № ККВ-000270 від 31.08.2009 року, № ККВ-000271 від 31.08.2009 року, № ККВ-000297 від 30.09.2009 року, № ККВ-000298 від 30.09.2009 року, № ККВ-000301 від 30.09.2009 року, № ККВ-000300 від 30.09.2009 року, № ККВ-000299 від 30.09.2009 року, № ККВ-000460 від 05.10.2009 року, № ККВ-000474 від 10.10.2009 року, № ККВ-000439 від 13.10.2009 року, № ККВ-000459 від 14.10.2009 року, № ККВ-000462 від 28.10.2009 року, № ККВ-000598 від 11.11.2009 року, № ККВ-000600 від 30.11.2009 року, № ККВ-000597 від 30.11.2009 року, № ККВ-000599 від 30.11.2009 року, № ККВ-000601 від 30.11.2009 року, № ККВ-000689 від 18.12.2009 року, № ККВ-000692 від 24.12.2009 року, № ККВ-000691 від 30.12.2009 року, № ККВ-000193 від 31.03.2010 року, № ККВ-000346 від 30.04.2010 року, № ККВ-000503 від 31.05.2010 року, № ККВ-000664 від 30.06.2010 року, № ККВ-000895 від 02.08.2010 року, № ККВ-001018 від 30.08.2010 року, № ККВ-001025 від 31.08.2010 року, № ККВ-001026 від 31.08.2010 року, № ККВ-001105 від 17.09.2010 року, № ККВ-001171 від 30.09.2010 року, № ККВ-001170 від 30.09.2010 року, № ККВ-001332 від 29.10.2010 року, № ККВ-001437 від 30.11.2010 року, № ККВ-001587 від 30.12.2010 року, № ККВ-000096 від 31.01.2011 року, № ККВ-000224 від 28.02.2011 року, № ККВ-000312 від 21.03.2011 року та накладними № ККВ-000304 від 15.09.2008 року, № ККВ-000305 від 15.09.2008 року, № ККВ-000306 від 15.09.2008 року, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень (а.с. 9-59).
Натомість, відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 840615,98 грн., що підтверджується виписками банків по особових рахунках позивача (а.с. 60-112, 144-145) та платіжним дорученням № 4167 від 23.12.2010 року (а.с.152).
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Місцевим господарським судом вірно враховано положення ст. 181 ГК України, ст. ст. 638, 639 ЦК України щодо можливості укладення господарських договорів у спрощений спосіб, за умови якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 202, 205, 655 ЦК України слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.
При цьому, колегія суддів погоджується із застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору норм ст. 193 ГК України, ст. 509, ст. 525, ст. 526, ст. 610 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.
Відтак, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення оплати за отриманий товар, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за період з січня 2008 р. по травень 2011 року в розмірі 96701,34 грн. (937317,32 грн. вартості поставлених товарів - 840615,98 грн. сплаченого боргу).
Поряд з тим, позивач просив стягнути з відповідача 96929,87 грн. боргу, який підтверджений крім зазначених вище видаткових накладних також актом звірки розрахунків від 26.05.2011 року. Однак, як вбачається із видаткової накладної № ТККВ-00236 від 29.07.2008 року відповідач отримав за нею товар на суму 2111,84 грн., хоча в акті вказана сума 2345,24 грн. Враховуючи, що наявним в матеріалах справи належним доказом, а саме видатковою накладною № ТККВ-00236 від 29.07.2008 року, доведено придбання відповідачем товару на суму 2111,84 грн., колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову частково.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в такому випадку слід керуватися нормою ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
14.07.2011 року ФОП ОСОБА_1 направив ПБ НВП "Промсвіт" претензію № 2, згідно змісту якої відповідач протягом семиденного терміну зобов'язаний був сплатити 96929,87 грн. (а.с. 116). Вказана претензія отримана уповноваженим представником відповідача 20.07.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та в свою чергу свідчить про настання строку виконання зобов'язання.
За таких обставин, враховуючи, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, виписками по рахунках позивача, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та актом звірки розрахунків, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов в частині стягнення 96701,34 грн. боргу.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує, що жодних заперечень щодо факту отримання товару на зазначену суму чи оплату їх вартості на більшу суму відповідач суду першої інстанції не надав, в той час як справа неодноразово відкладалась, а саме з 18.08.2011 року на 06.09.2011 року та з 06.09.2011 року на 27.09.2011 року, в тому числі по причині неявки належним чином повідомленого представника відповідача та не надання ним відзиву на позов. Також, не надано таких доказів і апеляційному суду, при чому у своїй скарзі підстави для скасування рішення господарського суду Житомирської області відповідач зводить виключно до того, що видаткові накладні не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними зафіксовано факт здійснення господарських операцій, вони є підставою для бухгалтерського обліку та виходячи з наведеного є первинними бухгалтерськими документами, а в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України - належними доказами отримання відповідачем товарів.
Колегії суддів апеляційного суду вважає, що також узгоджується з положеннями ст. 44, ч. 3 ст. 48, ст.49 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", вірним висновок суду першої інстанції про необхідність відшкодування відповідачем витрат позивачу на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Посилання ж апелянта на те, що платіжне доручення № 1555 від 25.07.2011 року не підтверджує факт перерахування коштів за послуги адвоката спростовується відміткою банку про перерахування коштів в сумі 6000 грн. 25.07.2011 року з рахунка ФОП ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 з призначенням платежу - попередня оплата за послуги по справі за позовом до ПБНВП "Промсвіт". У матеріалах справи міститься виписка з особового рахунка ФОП ОСОБА_2, яка також підтверджує перерахування 25.07.2011 року коштів в сумі 6000 грн. як попередньої оплати за послуги по справі за позовом до ПБНВП "Промсвіт".
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року у справі № 20/5007/68/11 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" - без задоволення.
2 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.
01-12/16817/11 16817/11