33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2011 р. Справа № 5004/1422/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Савченко Г.І. ,суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропанхім" на рішення господарського суду Волинської області від 04.10.11 р. у справі № 5004/1422/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропанхім"
про стягнення в сумі 1 182 985 грн. 92 коп.
за участю представників сторін:
позивача - Редько О.В.,
відповідача - Кравчук Н.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропанхім" з позовом про стягнення 1182985,92 грн. заборгованості за кредитним договором № 30/К-07 від 22.05.2007р., з них 900000 грн. строкової заборгованості за кредитом, 214019,15 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 13315,07 грн. поточної заборгованості по відсотках, 47151 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 3069 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 4506,38 грн. пені на прострочену заборгованість за відсотками, 925,32 грн. пені на заборгованість по комісії.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року (суддя Костюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Український промисловий банк" 1177554,22 грн. з них 900000 грн. строкової заборгованості по кредиту, 214019,15 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 13315,07 грн. поточної заборгованості по відсотках, 47151 грн. простроченої заборгованості, 3069 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії.В задоволенні позову в частині стягнення 925,32 грн. пені на заборгованість по щомісячній комісії судом відмовлено. Ухвалою від 19.10.2011 року про виправлення помилки господарський суд Волинської області виклав резолютивну частину рішення в новій редакції, додатково вказавши також на стягнення з відповідача пені в сумі 4506,38 грн.. Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст.ст.1054,1049,1050 ЦК України та вказав, що 22.05.2007р. між банком та ТзОВ "Агропанхім" було укладено кредитний договір №30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), зі змінами та доповненнями, з лімітом 900 000 грн., строком дії з 22.05.2007р. по 21.05.2012р. включно, під 18% річних. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, останній станом на 27.05.2011р. допустив заборгованість по кредиту, яка становила 1177554,22 грн. з якої 900000 грн. строкова заборгованість по кредиту, 214019,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках, 13315,07 грн. поточна заборгованість по відсотках, 47151 грн. прострочена заборгованість, вимоги про стягнення якої й були задоволені судом. Відмовляючи в частині стягнення 925,32 грн. пені на заборгованість по щомісячній комісії суд вказав на відсутність погодження указаного виду відповідальності сторонами у договорі.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що судом не враховано факт припинення зобов'язань між сторонами в силу надіслання відповідачем для банку 25.08.2011 року повідомлення про зустрічне зарахування однорідних вимог. Окрім того, апелянт зазначає, що безпідставно не застосувавши ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд не прийняв рішення про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. В заперечення на апеляційну скаргу позивач вказує на неможливість застосування до даних правовідносин положень ст. 601, 602 ЦК України про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки Законом України "Про банки і банківську діяльність" не допускається під час відкриття ліквідаційної процедури індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, а постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 року "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", банк перебуває в стані ліквідації юридичної особи. Цією ж постановою призначено ліквідатора ТОВ "Укрпромбанк". Вважає, що припинення зобов'язання у такий спосіб тягнуло б за собою порушення черговості задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року підлягає зміні, апеляційна скарга - частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 22.05.2007р. між банком та ТзОВ "Агропанхім" було укладено кредитний договір №30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), зі змінами та доповненнями, з лімітом 900 000 грн., строком дії з 22.05.2007р. по 21.05.2012р. включно, під 18% річних.
Додатковими угодами від 23.07.2008р. та від 20.10.2008р. сторони передбачили щомісячну комісію за управління кредитною лінією відповідно в розмірі 0,1% та 0,31% від діючого ліміту кредитування, нарахування якої здійснюється щомісячно 28 числа поточного місяця у день остаточного повернення кредиту.
Відповідно до платіжних доручень №595 та 596 від 23.05.2007р кредитні кошти в сумі 216000грн. перераховано на оплату за аміачну селітру та згідно розпорядження від 23.05.2007р. по меморіальному ордеру №1 надано 684000 грн. на поповнення обігових коштів позичальника (а. с. 17-19).
Згідно п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України та абз. 3 ч.2 ст.174 Господарського кодексу України, укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного та ч.1 ст.193 Господарського кодексів України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому.
Порядок повернення кредиту визначений пунктом 4.1 договору згідно графіку зменшення ліміту кредитування.
Згідно п. 4.4 розділу 4 кредитного договору сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця.
Пунктом 6.1.3 кредитного договору позичальник зобов'язався достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, штрафні санкції, а також сплатити усі інші платежі, передбачені даним договором у випадках та в порядку, передбачених п 9.2 договору.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даними договором в результаті невиконання Позичальником умов договору або угод укладених в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Одною з підстав дострокового повернення кредиту є порушення позичальником строків (термінів) платежів встановлених договором (п. 9 2.1).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту (п.4.1 договору) 18.02.2011р. банк направив позичальнику та поручителю вимогу за № 1819 про дострокове повне виконання зобов'язань по кредитному договору, яка відповідачем не виконана.
Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожний день прострочення.
Господарський суд першої інстанції в частині стягнення пені згідно з п. 8.1 кредитного договору вірно прийняв до уваги те, що вказана пеня нарахована в межах строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому на підставі ч.1. ст. 546, ч.1. ст. 549, п.2 ст.551 ЦК України вказана вимога підлягає задоволенню.
Як слідує із розрахунку позивача, з яким погодилась колегія суддів апеляційного господарського суду, заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 27.05.2011р. становила 1177554,22 грн. з якої 900000 грн. строкова заборгованість по кредиту, 214019,15 грн. прострочена заборгованість по відсотках, 13315,07 грн. поточна заборгованість по відсотках, 47151 грн. прострочена заборгованість, 3069 грн. поточна заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом.
Згідно норм ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Як вбачається з наданих матеріалів, зокрема з підписаного сторонами договору та додаткових угод, відповідальності сторін у виді стягнення пені за порушення зобов'язання по несвоєчасній сплаті комісійних сторонами під час укладення вказаних правочинів обумовлено не було, а тому господарський суд Волинської області дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 925,32 грн..
Апеляційний господарський суд не може погодитись із доводами апелянта про припинення на підставі ст. 601 ЦК України його зобов'язання перед банком в силу надіслання 25.08.2011 року заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 року "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", банк перебуває в стані ліквідації юридичної особи. Цією ж постановою призначено ліквідатора ТОВ "Укрпромбанк".
Згідно з частиною 4 статті 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.
Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.10.2011 № 27/292-10; від 03.10.2011 № 27/291-10; від 10.10.2011 № 57/216-10; від 24.10.2011 № 16/041-10, які відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Як встановлено господарським судом із наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, який останній не оспорює, порушення зобов'язань за кредитним договором з боку останнього виникло, починаючи з 27.12.2009 року.
Приймаючи до уваги незначний ступінь виконання зобов'язань за кредитним договором, відсутність наданих відповідачем доказів у підтвердження причин неналежного виконання зобов'язань, а також приймаючи до уваги незначний розмір пені у порівнянні з сумою невиконаних зобов'язань за кредитним договором, не вчинення будь-яких дій щодо негайного добровільного усунення відповідачем порушень зобов'язань, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України прийшла до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Поряд з тим, ухвалою про виправлення помилки від 19.10.2011 року суд першої інстанції, керуючись ст. 89 ГПК України виправив арифметичну помилку в резолютивній частині оскаржуваного рішення. Підставою винесення такої ухвали послужило те, що судом в резолютивній частині рішення не було зазначено про стягнення з відповідача пені в сумі 4506,38 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
Як встановлено апеляційним господарським судом, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вказівки про стягнення з відповідача пені в сумі 4506,38 грн., хоча така позовна вимога була розглянута судом у судовому засіданні.
Указані обставини давали підстави суду першої інстанції згідно з п. 1 ч. 1 ст. 88 ГПК України для винесення додаткового рішення, проте господарський суд Волинської області, помилково застосувавши ст. 89 ГПК України прийшов до висновку про наявність арифметичної помилки у рішенні, за її відсутності.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини у новій редакції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, ст.103, ст.104 ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року у справі № 5004/1422/11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропанхім" (45605, Волинська область, Луцький район, с. Голишів. вул. Садова , 82 ,код ЄДРПОУ 32930399, поточний рах. №2600201300025 у Волинській філії ТзОВ "Укрпромбанк", МФО 303008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ,б-р. Л. Українки, 26. Код ЄДРПОУ 19357325, МФО 321228, к/р 32000175001 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) в особі Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 7 ) 1 182060,60 грн.. з них 900000 грн. строкової заборгованості по кредиту, 214019,15 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 13315,07 грн. поточної заборгованості по відсотках, 47151 грн. простроченої заборгованості, 3069 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 4506,38 грн. пені.
В решті рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року у справі № 5004/1422/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
01-12/16811/11 16811/11