33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" листопада 2011 р. Справа № 2/88/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Коломис В.В. ,судді Огороднік К.М.
при секретарі Ващук К.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Пінтійська Н.І.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.11 р. у справі № 2/88/2011/5003
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс"
до Відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський"
про стягнення 265 732,12 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.09.2011 року у справі № 2/88/2011/5003 (суддя Мельник П.А.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" -232 073,00 грн. - боргу, 12 080,27 грн. - пені, 7550,15 грн. - інфляційних збитків, 14 028,70 грн. - 18 % річних, 2657,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема зазначає, що оспорюваний договір в письмові формі не укладався та повноважним представником відповідача не підписувався, а отже між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо строків розрахунків за поставлений товар.
В судове засідання представник апелянта не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами відповідача не погоджується та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відзначає, що оскаржуваний договір, підписаний та скріплений печаткою відповідача, був надісланий ним на адресу ТОВ "КреМікс" шляхом факсимільного зв'язку, що в свою чергу підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримали викладені у відзиві заперечення.
Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів вбачає можливим розгляд справи без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2011 р. у справі № 2/88/2011/5003 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (надалі - позивач, постачальник) направило на адресу Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" (надалі - відповідач, покупець) проект договору поставки №9 від 06 січня 2011 року (надалі - договір) належним чином підписаний повноважною особою позивача та скріпленого круглою печаткою, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки (надалі-товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах , визначених договором.
Відповідач, в свою чергу, шляхом факсимільного зв'язку надіслав ТОВ "КреМікс" підписаний та скріплений печаткою договір поставки №9 від 06 січня 2011 року.
13 січня 2011 року на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 116 555,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2011р. №РН-0000076 та довіреністю №34 від 14.01.2011 року, виписаною на ім'я ОСОБА_1.
17 лютого 2011 року на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 115 518,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.02.2011р. №РН-0000459 та довіреністю №159 від 18.02.2011 року, виписаною на ім'я ОСОБА_1.
Відповідно до п. 7.1. договору сторони дійшли згоди щодо наступного порядку розрахунків: оплата товару здійснюється відповідачем протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня поставки товару.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши відповідну товар на загальну суму 232 073,00 грн.
Відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 232 073,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору 01.07.2011 року позивачем було направлено відповідачеві вимогу щодо оплату боргу за №28 за поставлений товар протягом 7 (семи) днів з дня отримання вимоги. Факт відправки та отримання відповідачем вимоги підтверджується фіскальним чеком, реєстром відправлених ТОВ "КреМікс" документів, повідомленням про вручення.
Відповідно до п.8.4. договору за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Пунктом 8.5. договору передбачено, що якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення по оплаті.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12080,27 грн. - пені, 7550, 15 грн. - інфляційних збитків та 14 028,70 грн. - 18% річних.
Твердження апелянта про те, що оспорюваний договір повноважним представником відповідача не підписувався та в письмовій формі не вчинявся колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.
Пунктом 12.5. договору сторони визначили, що договір та/або додатки до нього, укладені засобами факсимільного зв'язку, мають силу оригіналу, якщо вони підписані уповноваженими особами і на факсимільних примірниках є чіткий відбиток печатки.
Згідно зі статтею 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Відповідно до ч.1. ст. 181 ГК України укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №9 від 06.01.2011року є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна від 13.01.2011р., №РН-0000076, видаткова накладна від 17.02.2011р. №РН-0000459.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 232 073,00 грн.
Твердження апелянта, що розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений до 31.12.2011 року колегією суддів до уваги не береться, оскільки за умовами договору (п. 7.1) оплата товару здійснюється відповідачем протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня поставки товару. Будь-яких доказів, які б свідчили про погодження іншого строку оплати товару відповідачем не подано.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 232 073,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
За умовами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.8.4. договору за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що порушення виконання зобов'язання з оплати товару має місце, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12080,27 грн. - пені по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р., 7550,15 грн. інфляційних збитків по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р., та 14 028,70 грн. - 18% річних по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" від 07.09.2011 року № 1026 відмовити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2011 року у справі № 2/88/2011/5003 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
01-12/16715/11 16715/11