"15" грудня 2011 р. Справа № 5027/1304/2011.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Акзо Нобель Декор Україна”, м. Київ
до публічного акціонерного товариства “Красноїльський деревообробний комбінат”, смт. Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області
про стягнення боргу в сумі 488875,38 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
Позивача -ОСОБА_1, дов. від 09.11.2011 р.
Відповідача -ОСОБА_2, дов. від 28.11.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Акзо Нобель Декор Україна” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Красноїльський деревообробний комбінат” про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений на підставі договору поставки № 2604/11WA від 26.04.2011 р. товар у сумі 488875,38 грн., у тому числі 270311,00 грн. основного боргу та 218564,38 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 2604/11WА позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 280311,00 грн., за який у відповідності до умов договору останній мав розрахуватися з відстрочкою платежу до 30 днів з дати отримання товару. Однак, зазначається у позові, станом на 07.11.2011 р. відповідач має заборгованість по оплаті за поставлений товар у сумі 270311,00 грн., у зв'язку з чим йому нараховано договірну санкцію у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми партії неоплаченої партії товару за кожен день прострочення на суму 218564,38 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою від 16.11.2011 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 01.12.2011 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано провести звірку розрахунків з відповідачем, акт звірки та докази часткового погашення боргу надати суду, відповідача зобов'язано надати відзив на позов.
Ухвалою від 01.12.2011 р. здійснено процесуальну заміну відповідача ВАТ “Красноїльський деревообробний комбінат” його правонаступником публічним акціонерним товариством “Красноїльський деревообробний комбінат” (а.с. 41-42), розгляд справи відкладено на 15.12.2011 р.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав.
У судовому засіданні 15.12.2011 р. представник позивача позов підтримав, представник відповідача визнав боргові зобов'язання перед позивачем, заперечував проти покладення на відповідача судових витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
26 квітня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки № 2604/11WА, предметом якого є постачання позивачем (за текстом договору Постачальник) відповідачеві (за текстом договору Покупець) продукції (за текстом договору Товар) відповідно до погоджених специфікацій (а.с. 25-30).
На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачеві товар - затверджувачі та клей-смоли карбамідоформальдегідні, а саме:
1) по видатковій накладній № 110 від 27.04.2011 р. на суму 165727,80 грн. (а.с. 31-32);
2) по видатковій накладній № 119 від 12.05.2011 р. на суму 114583,20 грн. (а.с. 33-34), а всього на загальну суму 280311 грн.
Відповідно до п. 4.5 договору поставки № 2604/11WА від 26.04.2011 р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату кожної окремої поставленої партії товару з відтермінуванням до 30 календарних днів з дати отримання партії товару на своєму складі, що підтверджується накладною на прийом товару, право власності на товар переходить до відповідача (покупця) з моменту підписання накладної на передачу товару (п. 6.3 договору).
Пунктом 7.7 зазначеного договору в разі прострочення строків оплати товару передбачено сплату покупцем пені в розмірі 0,5% від суми неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2011 р., заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті поставленого по зазначених вище видаткових накладних товару складала 280311,00 грн. (а.с. 35).
Акту звірки розрахунків на вимогу ухвали суду від 16.11.2011 р. сторони не подали, проте згідно з банківською випискою з рахунку ТОВ “Акзо Нобель Декор Україна” (а.с. 45) відповідач 22.07.2011 р. здійснив платіж в розмірі 10000 грн. по оплаті товару за видатковою накладною № 119 від 12.05.2011 р. (рахунок № 121 від 12.05.2011р., а.с. 33), відтак, заборгованість останнього перед позивачем складає 270311,00 грн. (280311,00 грн. -10000 грн.), що визнається представниками обох сторін.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами з договору поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого по видаткових накладних № 110 від 27.04.2011 р. та № 119 від 12.05.2011 р. товару, його борг перед позивачем складає 270311,00 грн., тому позов у частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст.ст. 546 та 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до встановлених вище обставин та досліджених у судовому засіданні доказів за умовами п. 7.7 договору поставки № 2604/11WА від 26.04.2011 р. відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченої партії товару за кожний день прострочення, що згідно з розрахунком позивача за період з 27.05.2011 р. по 08.11.2011 р. складає 218564,38 грн.
Однак, суд не приймає доводів позивача в обгрунтування стягнення з відповідача пені з розрахунку 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 2 ст. 343 ГК України також встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Проте, правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил, зокрема, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 2 ст. 343 ГК України. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, з якою погодився Верховний Суд України (постанови ВГСУ від 26.02.2008 р. у справі № 21/278, від 06.10.2011 р. у справі № 5023/2454/11).
Умова ж про пеню в договорі поставки № 2604/11WА від 26.04.2011 р. у спірному випадку перевищує встановлену законом межу, оскільки облікова ставка НБУ в період з 10.08.2010 р. становить 7,75% річних (постанова НБУ від 09.08.2010 № 377), тобто 0,02% за 1 день.
Посилання позивача в позовній заяві на постанову Верховного Суду України від 22.11.2010 р. у справі № 3-24гс10 та постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. у справі № 14/80-09-2056, від 07.06.2005 р. у справі № 35/475-04, від 05.07.2006 р. у справі № 14/43, від 21.11.2007 р. у справі № 11/103-07 є некоректними, адже в одних із зазначених судових рішень вищих судових інстанцій йдеться не про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а про право сторони договору встановити договірну санкцію у разі, якщо її розмір не визначений законом (зокрема, наприклад, за прострочення виконання робіт за договором, прострочення зобов'язань з поставки продукції), а в справі 11/103-07 господарським судом стягнуто пеню за прострочення оплати продукції саме виходячи з подвійної облікової ставки НБУ і рішення суду І інстанції залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.
У вирішенні питання про розмір належної до стягнення пені в даній справі суд також не зв'язаний процесуальною позицією відповідача, який не висунув заперечень проти заявленої позивачем суми пені.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Аналогічне положення міститься в ч. 5 ст. 78 ГПК України.
Як зазначено вище, розмір пені, заявленої до стягнення, суперечить чинному законодавству, а саме Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 2 ст. 343 ГК України.
Окрім того, задоволення вимог про стягнення пені в сумі 218564,38 грн., яка близька до суми основного боргу (270311,00 грн.), суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Конституції України та ст. 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, а в силу ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють судовий захист в тому числі охоронюваних законом інтересів юридичних осіб та підприємців, інших осіб, які мають право звертатися до господарського суду.
Відтак, з урахуванням наведеного та за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 18350,89 грн. за період з 28.05.2011 р по 08.11.2011 р. згідно розрахунку, зробленого судом (а.с. 68), а в решті вимог щодо стягнення пені у позові належить відмовити.
Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Красноїльський деревообробний комбінат” (смт. Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, вул. Дружби,26, код ЄДРПОУ 00544835, р/р 26002060327125 в Чернівецькій філії ПАТ КБ “Приватбанк”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акзо Нобель Декор Україна” (м. Київ, Оболонська набережна, 7, корп. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 04099990, р/р 26003003083905 в АБ “ІНГ Банк Україна” м. Київ) 270311,00 грн. основного боргу, 18350,89 грн. пені та 5773,24 грн. судового збору.
3. У решті вимог у позові відмовити.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
У судовому засіданні 15.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 16.12.2011 р.
Суддя Т.І.Ковальчук