29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" грудня 2011 р.Справа № 11/5025/1800/11
за позовом Дочірнього підприємство "Альма-Шкіргалантерея" м. Хмельницький
до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Червінської Світлани Василівни м. Хмельницький
про визнання недійсним кредитного договору №0077/08/17-KLMVI ВІД 28.05.2008 року
Суддя Радченя Д.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 10/19-08 від 05.05.10р.;
третьої особи: не з'явився.
Суть спору:
Позивач - Дочірнє підприємство "Альма-Шкіргалантерея" м. Хмельницький звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №0077/08/17-KLMVI від 28.05.2008 року укладеного між позивачем та акціонерним комерційним банком "Форум" з моменту його укладання.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що договір є недійсним з огляду на таке:
П. 2.1. договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є іпотека нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37, укладеною між ОСОБА_2 та АКБ "Форум".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг вказаним Законом визначено як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Таким чином, підписаний між відповідачем та позивачем кредитний договір є відповідно до вказаних норм Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" договором про іпотечний борг. Відповідно ж до ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний борг виникає тільки при дотриманні сторонами договору про іпотечний борг умов, встановлених цим Законом. Зокрема, ст.2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачає, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових, зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків: інші умови за рішенням кредитодавця. В супереч положенням зазначеного вище нормативного акту, вказана інформація не була письмово оприлюднена відповідачем та надана позивачу.
Враховуючи те, що вказана інформація не була письмово оприлюднена відповідачем та надана позивачу останній просить визнати договір №0077/08/17-KLMVI від 28.05.2008 року недійсним з моменту його укладання.
В судове засідання 14.12.12р. позивач повноважного представника для участі не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач - ПАТ "Банк Форум" м. Київ проти позову заперечує, оскільки на думку останнього позов є необґрунтований та таким, що не відповідає дійсності.
У відзиві на позовну заяву зазначає, що вимоги ст. 2 ЗУ "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" які встановлюють обов'язки кредитодавця до укладання договору про іпотечний борг, не можуть бути підставою для визнання недійсним правочину.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Червінська С. В. повноважного представника для участі в судовому засіданні не направила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду про відкладення судового розгляду направлялись на адресу третьої особи, повідомлення про вручення ухвал суду третій особі наявні в матеріалах справи. Позиція третьої особи, щодо заявлених позовних вимог суду не відома.
Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши в судових засідання доводи представників сторін, господарським судом встановлено:
В зв'язку із приведенням статуту АКБ „Форум" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" останнім 19.04.2010 року проведено зміну найменування юридичної особи - Відповідача з АКБ "Форум" на ПАТ "БАНК ФОРУМ". Згідно статуту ПАТ "БАНК ФОРУМ" є правонаступником АКБ "Форум" (м. Київ, бульвар Верховної Ради. 7, код ЄДРПОУ 21574573), а тому надалі по справі назви АКБ „Форум" та ПАТ "БАНК ФОРУМ" рахуються 2-ма назвами одної юридичної особи - публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ і використовують в одному значенні.
28 травня 2008р. року між Акціонерним комерційним банком „Форум" (надалі - Відповідач) та дочірнім підприємством "Альма-Шкіргалантерея" (надалі - Позивач) було укладено кредитний договір №0077/08/17-KLMVI відповідно до якого банк (відповідач) надає позичальнику кредитні кошти у гривні та доларах США у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів (для закупівлі комплектуючих, матеріалів та інші цілі, погоджені з банком) з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2. договору кредитні кошти надаються строком по „27" травня 2009 р.
За змістом п. 1.3. договору кредитні кошти в межах суми, зазначеної в п.1.1 цього Договору можуть надаватися Позичальнику окремими частинами (надалі за текстом - „траншами") в будь-якій валюті, зазначеній в п.1.1 цього договору, відповідно до письмової заяви позичальника.
Згідно з п. 1.4. договору за користування кредитними коштами встановлюється плата (надалі за текстом „проценти") - в розмірі 25,0% (двадцять п'ять) процентів річних за користування кредитними коштами в гривні та 13,5% (тринадцять цілих п'ять десятих) процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є іпотека нежитлових приміщень загальною площею 1579,7 м2, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37 та належить на праві власності майновому поручителю фізичній особі-підприємцю Пивовару Олександру Миколайовичу; порука ТОВ „Шкіргалантерея"; порука ТОВ „Альма-Шкіргалантерея"; порука фізичної особи Пивовара Олександра Миколайовича.
Тобто зміст зазначеного пункту договору не відповідає змісту п. 2.1. договору в редакції позивача при обґрунтуванні позовної заяви.
Позивач вважаючи, що неотримання ним при укладанні кредитного договору інформації передбаченої Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" є порушенням, яке вказує на недійсність договору №0077/08/17-KLMVI від 28.05.2008 року, тому звернувся з позовом до суду.
Аналізуючи матеріали справи, оцінюючи їх у сукупності, господарський суд враховує таке :
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно вимог ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Безпідставними є вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним у зв'язку з недотриманням відповідачем вимог статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Так, згідно із абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" визначено, що іпотечний борг - основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Абзацом 4 частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону, договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 2 вищезазначеного Закону, іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.
При цьому Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", встановлює, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження, порядок дострокового виконання основного зобов'язання в разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця.
Позивач в судовому засіданні не вказав достатніх підстав необхідних для визнання договору недійсним. Так, статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Таким чином інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення договору однією з сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Судом враховано, що при укладанні кредитного договору між сторонами погоджено умову, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є іпотека та порука, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
При цьому враховується, що відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За правило, забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором оформляються окремими договорами.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору кредиту, позивач має довести наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на те, що спірний договір, в силу положень Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" є договором про іпотечний борг. Однак, при укладені такого договору відповідач не виконав вимог вказаного Закону щодо надання певної інформації до укладення цього договору. Такий висновок позивач зробив внаслідок аналізу ст. 1 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний борг - основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою; договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу.
В силу вказаних норм Закону, договір про іпотечний борг є угодою, що регулює відносини з приводу іпотечного боргу, яким, в даному випадку є основне зобов'язання за кредитним договором (повернення кредиту та сплата процентів), оскільки він (договір кредиту) забезпечений іпотекою. Однак, договір про іпотечний борг це лише частина (одна з умов) кредитного договору, про наявність (дію) якої можна говорити лише з моменту укладення іпотечного договору. В момент же погодження всіх істотних умов кредитного договору, погодження переддоговірних питань договору про іпотечний борг не є обов'язковою умовою. Отже, ототожнення кредитного договору з договором про іпотечний борг є помилковим, а тому висновок позивача про недотримання вимог ст. 2 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" при укладені кредитного договору є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Досліджуючи умови спірного договору у цілому, суд приходить до висновку про його укладеність, враховуючи наступне.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Надання банком позичальнику кредиту по спірному кредитному договору не заперечується позивачем в тексті позовної заяви.
Аналізуючи умови даного кредитного договору суд прийшов до висновку, що такий договір є укладеним оскільки містить усі істотні умови: мета, сума, строк кредиту, умови і порядок надання кредиту, його повернення та сплати процентів, забезпечення зобов'язань позичальника, (зокрема іпотекою), права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, а також інші умови, які сторони вважали необхідним включити у зміст цього договору.
Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
В позові Дочірнього підприємство "Альма-Шкіргалантерея" м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Червінської Світлани Василівни м. Хмельницький про визнання недійсним кредитного договору №0077/08/17-KLMVI ВІД 28.05.2008 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "Форум" та дочірнім підприємством "Альма - Шкіргалантерея" відмовити.
Суддя Д.І. Радченя
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 19.12.2011 року.
Віідрук 3 прим.
1 - до справи,
2 - позивачу(рекомендованим з повідомленням),
3 - третій особі (рекомендованим з повідомленням)