Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/9872/11
вх. № 9872/11
Суддя господарського суду Мамалуй О.О.
при секретарі судового засідання Яновська А.С.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 - дов.;
відповідача - ОСОБА_2 - дов. 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа < Текст >
до СТОВ "Дружба", с. Старовірівка 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним договору
Позивач, ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просить суд визнати недійсним договір поставки № 24 від 01.09.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба".
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та директором Сільськогосподарське Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» укладено договір поставки № 24 від 01.09.2011р. Договором визначено сферу, характер і порядок поставки товару, права та обов'язки сторін, умови і розмір оплати товару, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору та інше. Договором встановлено вимоги до постачальника товару щодо надання достовірних податкових даних, відображення в податкових деклараціях фінансово - господарських операцій щодо поставки товару та подання податкової звітності, а також не вчинення дій, які призведуть до визнання податковим органом фіктивності фінансово - господарської операції. З огляду на те, що позивачеві стало відомо про наявність в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова інформації про порушення публічного порядку під час укладення та виконання Договору поставки №24 від 01.09.2011р, а саме: інформації про неналежне виконання посадовими особами відповідача обов'язків щодо подання звітності до податкового органу та у податкового органу є сумніви щодо належного отримання товару Відповідачем, позивач вважає, що має місце порушення умов договору, яке та може привести до невизнання податкової звітності Позивача. З огляду на викладене, позивач вважає, що укладаючи правочин та неналежним чином виконуючи умови договору ТОВ «ДРУЖБА» порушило не тільки норми ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського Кодексу України, а ще порушило обов'язки постачальника, які накладаються умовами (пунктами) Договору, і що визнання договору поставки №24 від 01.09.2011р. недійсним цілком відновить порушені немайнові права.
Представник відповідача проти позову заперечував, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву. Відзив оглянутий судом та долучений до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що договір №24 від 01.09.2011р. підписаний уповноваженими особами та скріплені печатками суб'єктів господарювання. Товар був поставлений відповідачеві у повному обсязі, що підтверджується бухгалтерською документацією та відсутністю претензій позивача щодо факту поставки, кількості та якості товару. Твердження ФОП ОСОБА_3 щодо недійсності правочину спростовується фінансово - господарською документацією та дотриманням в момент вчинення правочинів вимог статті 203 ЦК України. Твердження позивача щодо фіктивності правочину спростовується наявністю у сторін наміру на створення правових наслідків щодо зміни права власності на товар під час укладення правочину, та фактичним виконанням умов договору. Щодо посилання позивача на про порушення відповідачем умов договору внаслідок неналежного виконання посадовими особами ТОВ «ДРУЖБА» обов'язків щодо подання звітності до податкового органу, представник відповідача зазначив, що відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку та строк було відображено господарські операції з позивачем та подано відповідну податкову звітність до ДПІ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та СТОВ «ДРУЖБА» (постачальник) укладено договір поставки № 24 від 01.09.2011р. відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що під товаром в даному правочині розуміється сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних.
Судом встановлено, що на виконання договору поставки № 24 від 01.09.2011р. відповідачем позивачеві було передано товар, що підтверджують первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме: видаткова накладна №123 від 09.09.2011, податкова накладна №123 від 09.09.2011; видаткова накладна №133 від 14.09.2011, податкова накладна №133 від 14.09.2011; видаткова накладна №134 від 14.09.2011, податкова накладна №134 від 14.09.2011; видаткова накладна №135 від 15.09.2011, податкова накладна №135 від 15.09.2011; видаткова накладна №140 від 16.09.2011, податкова накладна №140 від 16.09.2011; видаткова накладна №141 від 16.09.2011, податкова накладна №141 від 16.09.2011; видаткова накладна №142 від 16.09.2011, податкова накладна №142 від 16.09.2011; видаткова накладна №143 від 16.09.2011, податкова накладна №143 від 16.09.2011; видаткова накладна №144 від 16.09.2011, податкова накладна №144 від 16.09.2011; видаткова накладна №136 від 15.09.2011, податкова накладна №136 від 15.09.2011; видаткова накладна №106 від 02.09.2011, податкова накладна №106 від 02.09.2011; видаткова накладна №108 від 07.09.2011, податкова накладна №108 від 07.09.2011; видаткова накладна №109 від 08.09.2011, податкова накладна №109 від 08.09.2011; видаткова накладна №110 від 08.09.2011, податкова накладна №110 від 08.09.2011; видаткова накладна №111 від 08.09.2011, податкова накладна №111 від 08.09.2011; видаткова накладна №112 від 08.09.2011, податкова накладна №112 від 08.09.2011; видаткова накладна №113 від 08.09.2011, податкова накладна №113 від 08.09.2011; видаткова накладна №114 від 08.09.2011, податкова накладна №114 від 08.09.2011; видаткова накладна №115 від 08.09.2011, податкова накладна №115 від 08.09.2011; видаткова накладна №116 від 08.09.2011, податкова накладна №116 від 08.09.2011; видаткова накладна №117 від 08.09.2011, податкова накладна №117 від 08.09.2011; видаткова накладна №118 від08.09.2011, податкова накладна №118 від 08.09.2011; видаткова накладна №119 від 08.09.2011, податкова накладна №119 від 08.09.2011; видаткова накладна №120 від 09.09.2011, податкова накладна №120 від 09.09.2011; видаткова накладна №121 від 09.09.2011, податкова накладна №121 від 09.09.2011; видаткова накладна №126 від 12.09.2011, податкова накладна №126 від 12.09.2011; видаткова накладна №127 від 12.09.2011, податкова накладна №127 від 12.09.2011; видаткова накладна №137 від 15.09.2011, податкова накладна №137 від 15.09.2011; видаткова накладна №138 від 15.09.2011, податкова накладна №138 від 15.09.2011; видаткова накладна №139 від 15.09.2011, податкова накладна №139 від 15.09.2011; видаткова накладна №145 від 16.09.2011, податкова накладна №145 від 16.09.2011; видаткова накладна №146 від 16.09.2011, податкова накладна №146 від 16.09.2011; видаткова накладна №147 від 16.09.2011, податкова накладна №147 від 16.09.2011; видаткова накладна №148 від 16.09.2011, податкова накладна №148 від 16.09.2011; видаткова накладна №124 від 12.09.2011, податкова накладна №124 від 12.09.2011; видаткова накладна №125 від 12.09.2011, податкова накладна №125 від 12.09.2011; видаткова накладна №149 від 16.09.2011, податкова накладна №149 від 16.09.2011; видаткова накладна №150 від 16.09.2011, податкова накладна №150 від 16.09.2011; видаткова накладна №151 від 19.09.2011, податкова накладна №151 від 19.09.2011; видаткова накладна №152 від 19.09.2011, податкова накладна №152 від 19.09.2011; видаткова накладна №153 від 19.09.2011, податкова накладна №153 від 19.09.2011; видаткова накладна №154 від 19.09.2011, податкова накладна №154 від 19.09.2011; видаткова накладна №155 від 20.09.2011, податкова накладна №155 від 20.09.2011; видаткова накладна №128 від 12.09.2011, податкова накладна №128 від 12.09.2011; видаткова накладна №129 від 12.09.2011, податкова накладна №129 від 12.09.2011; видаткова накладна №130 від 12.09.2011, податкова накладна №130 від 12.09.2011; видаткова накладна №131 від 12.09.2011, податкова накладна №131 від 12.09.2011; видаткова накладна №132 від 12.09.2011, податкова накладна №132 від 12.09.2011; видаткова накладна №122 від 09.09.2011, податкова накладна №122 від 09.09.2011; видаткова накладна №156 від 13.09.2011, податкова накладна №156 від 13.09.2011; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000842\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000842\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000842\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000842; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000847; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000849\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000849; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000845; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000851; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000851\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000851\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000851\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000844\5; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000848; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000834-848; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000834; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000833-823; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000850; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000832\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000832\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000832; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831\5; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000831; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000830; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000828-829; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000828; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000826; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000827; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000827\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\6; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\5; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000821; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000820\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000820; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000819\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000820\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000818\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000819; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000819\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000819\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000819\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000818; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000818\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000818\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000799; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000797; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000797\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000797\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000797\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000797\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000787; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000825\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000825; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000824-825; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000824; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000824\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000824\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000824\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000822; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000817; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000817\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000816-817; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000816; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000816\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000800; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000815\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000815; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000806\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814\5; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000806; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000806\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814\4; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000814\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000813\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000813\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000812\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000812\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000813; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000813\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000812\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000812; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000809\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000809\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000809\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000809; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000805\3; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000805\2; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000805\1; товарно-транспортна накладна серії СКР000 000805.
Факт передачі товару також не заперечується ані відповідачем, ані позивачем. Обсяг поставки (без податку на додану вартість) склав 6350440,85грн., сума податку на додану вартість - 1270088,17грн.
Суд також встановив, що згідно із квитанцією №2 до Ново-Водолазької міжрайонної ДПІ 20.10.2011р. СТОВ «ДРУЖБА» було подано Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011р. та Додаток № 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Згідно даних, що містяться у Додатку №5 до Декларації з ПДВ за вересень 2011р. СТОВ «ДРУЖБА» серед контрагентів зазначено покупця з індивідуальним податковим номером - 2973608499, обсяг поставки цьому контрагенту (без податку на додану вартість) склав 6350440,85грн., сума податку на додану вартість - 1270088,17грн. Суд встановив, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію індивідуальний податковий номер - 2973608499 присвоєно ФОП ОСОБА_3. Таким чином, судом встановлено, що СТОВ «ДРУЖБА» у встановленому чинним законодавством порядку та строк було відображено господарські операції з ФОП ОСОБА_3 за договором поставки № 24 від 01.09.2011р. та подано відповідну податкову звітність до Ново-Водолазької міжрайонної ДПІ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони.
Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.п. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 234 Цивільного кодексу України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При чому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Як зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Викладена правова позиція стосується тих правочинів, сторони яких дійсно мали на меті досягти відповідного правового результату. Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину недійсним через його фіктивність, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Для визнання правочину фіктивним, ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Отже, первинні документи, що надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи приймаються судом до уваги, оскільки містять підпис директора СТОВ "Дружба» ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства.
Матеріали справи свідчать про те, що фактичне здійснення господарських операцій за оскаржуваною позивачем угодою, підтверджується первинними документами, передача товарно-матеріальних цінностей в рамках спірного договору здійснювалась на підставі відповідних видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи; оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також наявні у матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником СТОВ «Дружба» є ОСОБА_4, вказаний факт сторонами не заперечувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Суд звертає увагу, що частиною 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Таким чином, через встановлений факт проведення державної реєстрації СТОВ "Дружба», суд приходить до висновку, що первинні документи господарських операцій між СТОВ «Дружба» та ФОП ОСОБА_3. є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами. Позивачем, не надано до суду доказів скасування державної реєстрації СТОВ «Дружба» та доказів, що первинні документи підписані не уповноваженою особою. Відповідачем надано до суду докази того, що первинні документи підписані повноважною особою.
На момент розгляду справи реєстраційні, господарсько-правові або фінансово-облікові документи в судовому порядку недійсними не визнані. Факт підписання таких документів не уповноваженою особою в судовому порядку не встановлений, що свідчить про їх дійсність та юридичну значимість.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Зазначаючи про нікчемність правочину, позивач не конкретизує у чому полягало порушення публічного порядку. Враховуючи, що постачальником за договором та накладними з яких виникло господарське зобов'язання є суб'єкт господарювання, проявом вини СТОВ «Дружба» у договірних відносинах є виключно вині дії уповноважених органів та посадових осіб підприємства. Органи управління, формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе лише через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи. Вина та умисел фізичної особи може бути встановлено лише вироком суду, що набрав законної сили, проте вироків суду у відношенні директора СТОВ «Дружба» ОСОБА_4. позивачем не надано.
Враховуючи вищенаведене, а також положення статей 203, 215, 228 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність в договорі поставки № 24 від 01.09.2011р. ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення ст.203 ЦК України.
Судом враховано, що визначальною умовою встановлення нікчемності правочину є його укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, що підписувала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Судом встановлено, що оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, а в судовому засіданні підтверджено відсутність у сторін спірного правочину наміру досягти таку мету, неможливим є й встановлення форми вини відповідача при його укладанні, а відтак доводи позивача в цій частині є також необґрунтованими.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Стосовно ж доводів позивача на про порушення відповідачем умов договору внаслідок неналежного виконання посадовими особами ТОВ «ДРУЖБА» обов'язків щодо подання звітності до податкового органу, то суд зазначає, що факт порушення контрагентом обов'язків щодо подання звітності до податкового органу сам по собі не свідчить про нікчемність договору та не надає правових підстав для визнання цього договору недійсним. З огляду на те, що відповідачем надано докази своєчасного подання звітності до податкового органу, суд констатує відсутність факту порушення договору відповідачем .
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги із зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем не доведено порушення відповідачем при укладенні Договору поставки № 24 від 01.09.2011р.принципу правових наслідків недійсності угоди, ознак фіктивності і удаваності вчинених сторонами правочинів, при наявності яких правочини можуть бути визнані недійсними, тому доводи позивача про те, що спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства та укладений із суттєвим їх порушенням, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, а тому господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд констатує, що оскаржуваний позивачем договір поставки № 24 від 01.09.2011р. належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов'язувальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, сторони виконали свої зобов'язання за вказаним договором, тому зважаючи на вищевикладене, зміст Договору поставки № 24 від 01.09.2011р. становить умови, які визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами належним чином, його зміст не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, тому у суду відсутні правові підстави щодо визнання цих договорів недійсними.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний договір поставки № 24 від 01.09.2011р. повністю відповідає вимогам цивільного законодавства та направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 204, 215, 234, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - < Текст >
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Мамалуй О.О.
Повний текст рішення підписано 15.12.2011 р.