ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/36714.12.11
За позовомПриватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна”, м.Київ
доПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал”, м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору,
на стороні Позивача - ОСОБА_1 м. Київ
Відповідача -ОСОБА_2
простягнення 15 572, 16 грн. в порядку регресу
Суддя Ягічева Н.І.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_3 -за довіреністю (№ 271 від 06.07.2011р.);
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи1:не з'явився;
від третьої особи2:не з'явився.
Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна”, м. Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал”, м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення 15 572, 16 грн. в порядку регресу.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір добровільного страхування АТ 05573 від 10.10.2010р., страховий акт №58398 від 21.06.2011р., розпорядження №58398 від 21.06.2011р., розгорнута довідка ДАІ, Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2011р. по справі №3-6590/11, Звіт №357 про оцінку автомобіля “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1 складений 21.06.2011р., заява про виплату страхового відшкодування від 10.06.2011р., видатковий касовий ордер №2171 від 29.06.2011р., регрес на вимога вих. №4783 від 18.08.2011р. та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9, 27 Закону України “Про страхування”.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 04.10.2011р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_1 на стороні Позивача та ОСОБА_2 на стороні Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу.
09.11.2011р. через канцелярію суду від Шевченківського районного суду м.Києва надійшла копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-6590/11 відносно ОСОБА_2.
09.11.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засідання 17.11.2011р. Позивач надав суду клопотання про витребування додаткових доказів по справі. Суд задовольнив заявлене клопотання.
Крім того, в судовому засіданні 17.11.2011р. від Позивача надійшла для залучення до матеріалів справи Довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.12.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу.
Крім того, 17.11.2011р. судом було направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації стосовно Полісу № АА/0300138.
В судовому засіданні 01.12.2011р. Позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу.
05.12.2011р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на судовий запит з додатком.
В судовому засідання 14.12.2011р. Позивач надав суду пояснення по суті спору.
Представник Відповідача та Треті особи в судові засідання не з'являлись, пояснень по суті спору не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.
Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Представник Позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд
10.10.2010 р. між Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна” та Івановим Олександром Володимировичем укладено договір добровільного страхування №АТ 05573, об'єктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспорту засобу марки “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1.
30.05.2011 р. по вул. Хрещатик в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля “КІА” державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2 а саме: ОСОБА_2 керуючи автомобілем “КІА” державний номер НОМЕР_2 не дотрималась безпечної дистанції, зіткнулась з автомобілем “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог ст.124 КпАП України, що підтверджується Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.06.2011р. у справі № 3-6590/11, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано виною у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до Звіту №357 про оцінку автомобіля “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, складеного 21.06.2011 р. СПД ОСОБА_4, сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля автомобілем “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 23 405, 67 грн.
Згідно рахунку, матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, складає 28 489, 80 грн.
На підставі страхового акту № 58398 від 21.06.2011 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування №АТ 05573 від 10.10.2010 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 15 572, 16 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №2171 від 29.06.2011р. (копія в матеріалах справи).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” перейшло в межах суми 15 572, 16 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із матеріалів вбачається, що транспортний засіб -автомобіль “КІА” державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_2.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/300138) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 10.03.2011 р. по 09.03.2012 р.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс № АА/300138) передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000,00 грн., франшиза -510,00 грн.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля “Citroen C4” державний номер НОМЕР_1, становить 23 405, 67 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 15 572, 16 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №АА/300138.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач регресною вимогою №4783 від 22.08.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Враховуючи визначені полісом № АА/300138 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 062, 16 грн. (15 572, 16 сума страхового відшкодування - 510,00 франшиза), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Виходячи із вищевикладеного суд не приймає заперечення Відповідача, як необґрунтовані та такі, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна”, м. Київ задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (ідентифікаційний код 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 16285602) основний борг у розмірі 15 062, 16 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (ідентифікаційний код 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 16285602) витрати по сплаті державного мита в розмірі 150, 62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228, 27 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 19.12.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева