ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/53809.12.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська Компанія "Славутич"
ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Простягнення 1567, 64 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 01.12.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська Компанія "Славутич" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1567, 64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 6384 від 24.03.2011 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умов даного договору за поставлений товар своєчасно не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 1455, 18 грн.
Ухвалою від 07.11.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2011 року.
В судовому засіданні 09.12.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 09.12.2011 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні 09.12.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
24 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська Компанія "Славутич" (далі- постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -покупець, відповідач) укладено договір поставки № 6384 (далі-Договір).
В силу положень п.п. 1.1, 1.2, 1.3, Договору, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного Договору.
Сторони застосовують до даного Договору умови DDP-доставка продавцем товару пункт, вказаний покупцем (редакція «ІНКОТЕРМС»2000 року). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 2.1 Договору).
Порядок розрахунків сторони обумовили розділом - 3 Договору, відповідно до якого ціна на товар встановлюється на підставі прас - листів постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.
Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не більше) 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.
Згідно п. 4.1 Договору, поставки товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника, постачальник повинен повідомити про це покупця на протязі 2 календарних днів, або відмовити у поставці з інших причин. Товар повинен бути переданий покупцю у строк не більше 2 календарних днів з моменту отримання заявки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору та згідно заявок відповідача поставив останньому товар (пиво) на загальну суму 1455, 18 грн., що підтверджується видатковими накладними скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару своєчасно не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 1455, 18 грн.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1455, 18 грн.
Як вбачається з матеріалів справи вищевказані договори за своє правовою природою є договорами поставки.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1455, 18 грн. нормативно та документально доведений.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.3. Договору, встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день простроченя платежу.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 112, 46 грн.
Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням строків розрахунку визначених Договором та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 106, 29 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська Компанія "Славутич" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-А, поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33А, код ЄДРПОУ 33403739) 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 18 коп. основного боргу, 106 (сто шість) грн. 29 коп. пені, 101 (сто одна) грн. 60 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення:
15.12.2011 року.