ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/38412.12.11
За позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України
ДоКомунального підприємства «Київпастранс»
Простягнення 7 093, 15 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Нікітіна А.М.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 5 593, 17 грн. коштів у розмірі понесених витрат та 1 500, 00 грн. по сплаті вартості наданої правової допомоги.
Ухвалою суду від 01.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/384 та призначено її розгляд на 12.12.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2011 р. надав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення, за яким відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі 07.11.2011 р.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо документів для розгляду справи по суті, тоді як відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, то за таких обставин Господарський суд міста Києва вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 12.12.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.
Дослідивши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
02.06.2008 р. на вул. Чернігівській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Богдан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., та автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
ОСОБА_1. 02.06.2008 р., керуючи автомобілем «Богдан», державний номер НОМЕР_1, на вулиці Чернігівській у м. Києві, при перестроюванні та зміні напрямку руху не врахував дорожню обстановку, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мазда», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка, видана Відділом ДАІ з обслуговування Дніпровського району міста Києва, та постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2008 року в адміністративній справі № 3-13386/1/08, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17, 00 грн. на користь держави.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2008 року в адміністративній справі № 3-13386/1/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Мазда», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
03.10.2008 р. ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою, якою просив відшкодувати матеріальні збитки, завдані під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.06.2008 р. в м. Києві по вул. Чернігівській, у розмірі 7 211, 80 грн., з яких 6 711, 80 грн. -сума збитків за експертизою та 500, 00 грн. -оплата послуг із визначеня вартості матеріального збитку.
Згідно з наданим ОСОБА_2 звітом ТОВ «Незалежна Експертно-Асистуюча Компанія»№ 918 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що був складений 29.09.2008 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мазда 323», державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 6 711, 80 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 54 від 15.01.2009 р., позивач сплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 5 593, 17 грн., після чого звернувся до ОСОБА_1. з листом від 23.01.2009 р. № 840/3-2-05 про відшкодування понесених витрат у сумі 5 593, 17 грн.
Даний лист був залишений без відповіді та реагування.
За таких обставин Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 5 593, 17 грн. коштів у розмірі понесених витрат та 1 500, 00 грн. по сплаті вартості наданої правової допомоги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
В обґрунтування вини ОСОБА_1. у заподіянні збитків автомобілю марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2 позивач посилається на постанову Дніпровського районного суду міста Києва, стверджуючи, що ОСОБА_1. є працівником Комунального підприємства «Київпастранс».
У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Проте позивачем не надано господарському суду належних доказів того, що ОСОБА_1. завдав шкоди майну ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків, враховуючи, що ДТП сталася о 18 год. 30 хв., тоді як за загальним правилом, робочий день триває до 18 год. 00 хв.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного належного доказу того, що відповідач порушив його право або законний інтерес. При цьому суд виходить з того, що відповідач до отримання позовної заяви навіть не знав про те, що йому слід сплатити позивачу грошові кошти, в якій сумі на та якій підставі.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
В силу вимог ст. 1 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, законодавець передбачив право підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Проте позивач до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу не звертався, про підстави та розміри такої виплати не повідомляв, у зв'язку з чим строк сплати відповідачем цих грошових коштів на даний час не настав, тому даний позов господарський суд визнає передчасним.
З огляду на наведені обставини, позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
16.12.2011