ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/35907.12.11
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто-страхування»
Простягнення 5 166, 50 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто страхування»про стягнення 5 166, 50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 27.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/359 та призначено її розгляд на 07.12.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відмову від позову суду не подав.
Представник відповідача у судове засідання також не зявився, про причини неявки суду не повідомив, наданим йому правом захисту у судовому засіданні не скористався, відзиву на позов суду не надав.
Про призначене судове засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі, згідно з якими позивач отримав ухвалу 04.11.2011 р., а відповідач -02.11.2011 р.
Приймаючи до уваги, що позивачем надано достатньо документів для вирішення спору по суті, то за таких обставин господарський суд вважає за можливе розглянути даний спір без участі представників сторін.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2011 р. на перехресті вул. О. Теліги -вул. Гонти у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Прокопець Є.В. 03.07.2011 р., керуючи автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_2, на перехресті вул. О. Теліги -вул. Гонти у місті Києві, перед початком руху не переконався, що даний маневр був безпечний для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідки, видані Відділом ДАІ від 03.07.2011 р., та постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2011 року в адміністративній справі № 3-7832/11, відповідно до якої ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн. на користь держави.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2011 року в адміністративній справі № 3-7832/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131357/4002/0000155 від 18.10.2010 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Підпунктом 1.3.1. пункту 1.3. договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 131357/4002/0000155 від 18.10.2010 р. визначено, що страховим ризиком, зокрема, є ДТП.
04.07.2011 р. ОСОБА_1 письмово повідомила позивачу про настання страхового випадку у зв'язку з ДТП, у зв'язку з чим 11.07.2011 р. позивачем було оглянуто пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1 та складено акт огляду транспортного засобу.
Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, замовив у ТОВ Українсько-Німецьке підприємство «ДЕКРА ЕКСПЕРТ», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 9962/10 від 14.09.2010 р., проведення оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу.
Відповідно до звіту ТОВ Українсько-Німецьке підприємство «ДЕКРА ЕКСПЕРТ»№ 284/КВ1від16.07.2011р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, становить 6 252, 57 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У відповідності до страхового акту № 00069942 від 25.07.2011 р., дорожньо-транспортна пригода, що сталася 03.07.2011 р., в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, відповідає умовам страхування і є страховим випадком. На підставі цього позивач вирішив згідно заяви страхувальника виплатити 5 676, 50 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 025075 від 29.07.2011 р. позивач сплатив на рахунок СТО -Центр обслуговування японських автомобілів «Дельта Центр»5 676, 50 грн.
Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2011 року в адміністративній справі № 3-7832/11 ОСОБА_3., який керував автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1.
Відповідальність власника транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № АА/5762526.
З огляду на те, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 131357/4002/0000155 від 18.10.2010 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3., - Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу вих. № 4591 від 12.09.2011 р. про відшкодування шкоди в розмірі 5 166, 50 грн. (в порядку регресу), яка була отримана відповідачем 12.09.2011 р.
Проте відповідач дану вимогу залишив без відповіді та реагування.
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто-страхування»про стягнення 5 166, 50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
Підпунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи те, що розмір франшизи у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5762526 становить 510, 00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50 000, 00 грн., то сума страхового відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) становить 5 166, 50 грн. (5 676, 50 грн. -510, 00 грн.).
З огляду на вищенаведене, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто-страхування»(вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(вул. Рейтарська, 37, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 20033533) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 5 166 (п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 50 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
12.12.2011