ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >
14 грудня 2011 р. 3553/11 Справа № 5010/2017/2011-П-28/106
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.
При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська
в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради
Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
вул. Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000
вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000
вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано - Франківськ, 76000
до відповідача: Приватного підприємства "Сігуенья"
вул. Грюнвальдська, 7-9, м. Івано-Франківськ, 76000
про про стягнення 117004 грн. 77 коп., в тому числі: 47441 грн. 19 коп. основної
заборгованості, 2392 грн. 50 коп. 3% річних, 5047 грн. 62 коп. інфляційних
втрат та 62123 грн. 46 коп. пені
За участю представників:
Учасник судового засідання:ОСОБА_1 - помічник прокурора, посвідчення № НОМЕР_1 від
20.07.11; доручення №65-2435 вих-11 від 28.09.11;
Від позивача: ОСОБА_2 - спеціаліст 1 категорії юридичного відділу виконавчого
комітету Івано-Франківської міської ради,
довіреність №1769/01-20/67-в від 26.10.11;
Від позивача: ОСОБА_3 - юрисконсульт 1-ї категорії юридичного відділу ДМП "Івано-
Франківськтеплокомуненерго", довіреність №779-2/2011 р. від 12.10.11;
Від відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність № 07-12/2011 від 14.12.11;
у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернувся до господарського суду, на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництва, з позовом до Приватного підприємства "Сігуенья" про стягнення 164004 грн. 77 коп., в тому числі: 94441 грн. 19 коп. - основної заборгованості, 2392 грн. 50 коп. - 3% річних, 5047 грн. 62 коп. - інфляційних втрат та 62123 грн. 46 коп. - пені.
Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, заступник прокурора в позовній заяві № 70-684-11 від 21.09.11 (вх.№ 3429 від 14.10.11) визначив, на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В обгрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14 про постачання теплової енергії від 03.03.08 в частині здійснення оплати за використану теплову енергію, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 94441 грн.19 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 2392 грн. 50 коп. 3% річних, 5047 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 62123 грн. 46 коп. пені .
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.11.11.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, відкладено розгляд справи на 28.11.11.
28.11.11 представником прокуратури в судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми боргу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 117004 грн. 77 коп., з яких: 47441 грн. 19 коп. - сума основної заборгованості, 2392 грн. 50 коп. - 3% річних, 5047 грн. 62 коп. - інфляційні втрати та 62123 грн. 46 коп. - пеня. Зазначена заява прийнята судом до розгляду по суті у відповідності до ст. 22 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.11, в зв»язку з повторною неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.12.11.
14.12.11 в судовому засіданні помічник прокурора та представники позивача позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 59) основну заборгованість в сумі 47441 грн. 19 коп. визнає, факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 14 про постачання теплової енергії від 03.03.08 підтвердила. У відзиві на позов відповідач посилається на ст. 233 ГКУ, нараховані штрафні санкції вважає надмірно великими порівняно із основною сумою заборгованості та збитками кредитора, вказавши, що суд має право зменшити розмір санкцій. У зв»язку із скрутним матеріальним становищем, ПП «Сігуенья»просить суд не стягувати з відповідача пеню в розмірі 62123 грн. 46 коп.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 03.03.08 між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(надалі-виробник) та приватним підприємством «Сігуенья»(надалі- споживач) укладено договір № 14 про постачання теплової енергії, який підписаний та скріплений печатками юридичних осіб(а.с. 11-13) .
Пунктом 1.1. Договору виробник зобов»язується постачати споживачеві теплову енергію (далі-енергія) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов»язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»належним чином виконувало договірні зобов»язання -постачало споживачу теплову енергію в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та вентиляцію, підігрів води (гаряче водопостачання), технологічні потреби (п. 2.1 Договору).
Облік теплової енергії та порядок розрахунків обумовлені в розділі 5 Договору.
Пунктом 5.8. Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду в 5-ти денний термін після дати одержання рахунку-фактури.
В порушення договірних зобов'язань споживач (відповідач), не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за теплову енергію. ПП “Сігуенья” лише частково сплатило суму заборгованості в розмірі 47000 грн., оплату залишку вартості отриманої теплової енергії в сумі 47441 грн. 19 коп. відповідачем не здійснено.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 47441 грн. 19 коп. за отриману відповідачем теплову енергію, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 47000 грн., визнання заборгованості в сумі 47441 грн. 19 коп. представником відповідача в судовому засіданні, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в розмірі 47441 грн. 19 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 14 про постачання теплової енергії від 03.03.08 підтверджується матеріалами справи та визнаний представником відповідача в судовому засіданні.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 5.8. Договору № 14 про постачання теплової енергії від 03.03.08 сторони погодили, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, на суми невиконаного зобов»язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.
На підставі вищевказаного пункту договору, позивачем нараховано пеню в сумі 62123 грн. 46 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені за період з 01.12.10 по 31.05.11 в сумі 62123 грн. 46 коп., 3 % річних в сумі 2392 грн. 50 коп. та 5047 грн. 62 коп. інфляційних втрат.
Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 10) є арифметично вірним.
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов”язання визнається відповідачем в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору та вищевказаних норм чинного законодавства, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 01.12.10 по 31.05.11 в сумі 62123 грн. 46 коп., 3 % річних в сумі 2392 грн. 50 коп. та 5047 грн. 62 коп. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не вбачає підстав щодо зменшення розміру нарахованої до стягнення пені з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно приписів ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/293 від 29.04.94 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
В матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, які б свідчили про наявність правових підстав для обгрунтованого застосування п.3 ст. 83 ГПК України; доказів в підтвердження обставин про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, відповідачем суду не подано.
Оскільки позов поданий заступником прокурора, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір, підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230, 231, 233 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 546, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 22, 33 , 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Приватного підприємства "Сігуенья" про стягнення 117004 грн. 77 коп., в тому числі: 47441 грн. 19 коп. основної заборгованості, 2392 грн. 50 коп. 3% річних, 5047 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 62123 грн. 46 коп. пені задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Сігуенья" (вул. Грюнвальдська, 7-9, м. Івано-Франківськ, 76000; код 31523823) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59а, м. Івано-Франківськ, 76000; код 03346058) -47441 (сорок сім тисяч чотириста сорок одну) грн. 19 коп. заборгованості за теплову енергію, 2392 (дві тисячі триста дев»яносто дві) грн. 50 коп. 3% річних, 5047(п»ять тисяч сорок сім) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 62123 (шістдесят дві тисячі сто двадцять три)грн. 46 коп. пені.
Стягнути з Приватного підприємства "Сігуенья" (вул. Грюнвальдська, 7-9, м. Івано-Франківськ, 76000; код 31523823) в доход Державного бюджету ( одержувач: УДК у м. Івано-Франківську; банк одержувача: ГУДК в Івано-Франківській області, МФО одержувача: 836014, номер рахунку: 31214206700002, код ЄДРПОУ одержувача: 20568100, код ЄДРПОУ суду 03499939) -судовий збір в розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) грн. 09 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.П. Кавлак
Повне рішення складено 20.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кавлак І. П. 20.12.11