ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >
06 грудня 2011 р. 3377/11 Справа № 5010/1901/2011-1/40
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В. , при секретарі судового засідання Лозі В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Дочірнього підприємства "СТВ-Харків"
вул. Озерна, 9, с. Комунар, Харківський район, 62490
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит"
вул. Промислова, 23, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 11 340 грн. 97 коп., з яких: 5 708 грн. 7 коп. основної заборгованості,
3 230 грн. 92 коп. - пені, 1900 грн. 26 коп. - інфляційних втрат,
501 грн. 72 коп. - 3 % річних
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 460/11 від 31.10.11)
Від відповідача представники не з'явились.
Дочірнім підприємством "СТВ-Харків" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення 11 340 грн. 97 коп., з яких: 5708 грн. 7 коп. основної заборгованості, 3 230 грн. 92 коп. - пені, 1900 грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 501 грн. 72 коп. - 3 % річних.
Позивач вимоги ухвали від 22.11.11 виконав. В судовому засіданні подав: письмові пояснення по справі, належним чином засвідчену копію договору поставки № 101/П-08 від 29.05.08.
В письмовому поясненні представник позивача зазначив, що з 01.11.2011 року Дочірнє підприємство “СТВ -Харків” було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю “СТВ- Харків” про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.11.2011 (68а).
В обґрунтування заявлених вимог позивач як на докази посилається на договір поставки № 101/П-08 від 29.05.08, видаткові накладні:
1.Видаткова накладна№ ДП08- 44294 від 29.09.08 (а.с.14),
2.Видаткова накладна№ ДП08-44295 від 29.09.08 (а.с.15)
3.Видаткова накладна№ ДП08 -44293 від 29.09.08 (а.с.16)
4. Видаткова накладна№ДП08-44293-1 від 29.09.08(а.с.17)
Дані докази приймаються судом , оскільки видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В судове засідання 06.12.11 представник відповідача не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвали суду від 27.09.11, 20.10.11, 08.11.11, 22.12.11 відповідачем одержані, що підтверджуються наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.2, 29,32а,62).
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суддя встановив наступне.
29.05.08р між Дочірнім підприємством "СТВ-Харків" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (Покупець) був укладений договір поставки товару № 101/П-08, за умовами якого продавець зобов'язується поставити , а покупець зобов'язувався прийняти поставку та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно п. 4.1. договору оплата за узгоджений до поставки товар здійснюється в строк(термін) зазначений в накладних.
В п. 2.2 договору визначено, що загальна сума договору складається з сум , вказаних у накладних на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною.
На виконання вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 9 485 гон 57 коп, що підтверджується видатковими накладини, перелік яких визначений в реєстрі накладних (а.с.13)
Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними:
№ ДП08- 44294 від 29.09.08 (а.с.14), № ДП08-44295 від 29.09.08 (а.с.15), № ДП08 -44293
від 29.09.08 (а.с.16), №ДП08-44293-1 від 29.09.08 (а.с.17) року на суму 9 485 гон 57 коп, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 59 485 гон 57 коп.
Як вбачається з поданих позивачем видаткових накладних:
1.Видаткова накладна (повернення)№ Х01000000000313 (а.с.49),
2.Видаткова накладна (недовіз)№ Х01000000000314 від 29.09.08 (а.с.50)
3.Видаткова накладна (повернення) № Х01000000000400 від 08.12.08 (а.с.51)
відповідачем при прийманні товару за видатковою накладною ДП08-44293 від 29.09.08 було виявлено недовіз товару на загальну суму 25грн 86 коп у зв'язку з чим останнім складено відповідну видаткову накладну № Х01000000000314 від 29.09.08 (а.с.50) на суму 25 грн 86 коп, таким чином заборгованість за видатковою накладною ДП08-44293 від 29.09.08 складає до 2703 грн 25 коп;
01.10.08 за видатковою накладною № ДП08-44295 від 29.09.08 повернено товар на суму 607 грн 80 коп, відповідно до видаткової накладної № Х01000000000313 від 01.10.08 (а.с.49), таким чином заборгованість за накладною № ДП08-44295 від 29.09.08 складає 2779 грн 90 коп.
08.12.08 відповідно до видаткової накладної № Х01000000000400 від 08.12.08 (а.с.51) здійснено повернення товару на загальну суму 3 119 грн 84 коп у зв'язку з чим заборгованість за видатковими накладними №ДП08-44293-1 від 29.09.08(а.с.17),№ ДП08- 44294 від 29.09.08 (а.с.14) складає 248 грн 92 коп
Борг відповідача станом на 26.09.11 складає 5 708 грн. 07 коп.
Станом на 26.09.11 відповідач заборгованість не погасив, що зумовило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з поданим позивачем розрахунком (а.с.9-11 ) відповідачу нараховано 3230 грн. 92 коп. пені, 501 грн.72 коп. - три відсотки річних та 1900 грн. 26 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку (а.с.11 ), відповідачу нараховано пені на суму 3 230 грн. 92 коп.
Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом проведено власний розрахунок пені (а.с.70-71 ) в межах шестимісячного строку з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості всього на суму 794 грн 07 коп.
Таким чином, до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 794 грн 07 коп. В частині стягнення 2436 грн. 85 коп. - слід відмовити.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку (а.с. 10) відповідачу нараховано три відсотки річних в сумі 501 грн 72 коп.
Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом проведено власний розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми (а.с.72) з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості всього на суму 493 грн 28 коп.
Таким чином, до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 493 грн 28 коп. В частині стягнення 8 грн. 44 коп. - слід відмовити.
Згідно поданого розрахунку (а.с. 9) відповідачу нараховано 1900 грн 26 коп. інфляційних втрат.
Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом проведено власний розрахунок інфляційних втрат (а.с 69) з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості всього на суму
2 029 грн. 63 коп.
Враховуючи, що сума інфляційних втрат заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до стягнення підлягає інфляційних втрат в сумі 1 900 грн. 26 коп.
Щодо стягнення 800 грн., як суми на оплату юридичних послуг, про яку в позовній заяві чи в інших клопотаннях не йде мови, окрім поданого представником позивача договору про надання юридичних послуг від 31.10.11 суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.
За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, юридичні послуги не входять до скдаду судових витрат, а доказів того, що дані витрати є послугами адвоката позивачем не доведено, а тому в їх задоволенні слід відмовити за необгрунтованістю вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно
розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 49, ст ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит”
вул. Промислова,23, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 31524633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" вул. Озерна 9, с. Кумунар,
Харківський район, 62490 (код ЄДРПОУ 33816944) 5 708 (п'ять тисяч сімсот вісім) грн 07 коп суми основної заборгованості, 794 (сімсот дев'яносто чотири ) грн. 07 коп. пені, 493 грн (чотириста дев'яносто три) грн. 28 коп. - 3% річних, 1900 (тисячу дев'ятсот) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 88 (высымдесят вісім )грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 185 (сто вісімдесят п'ять )грн. 09 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити .
Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Соботник В. В.
Повне рішення складено 07.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Липко І. І. 07.12.11