Запорізької області
про повернення позовної заяви
20.12.11 № 31/5009/7973/11
Суддя Хуторной В.М. розглянувши матеріали:
за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Токмак Запорізької області;
до відповідача: Чернігівської центральної районної лікарні, смт. Чернігівка Запорізької області;
про стягнення суми
ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Чернігівської центральної районної лікарні 17038,45 грн.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Статтею 57 ГПК України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви, зокрема докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі (п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК).
18.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви».
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
При поданні позовної заяви позивачем взагалі не надано будь -яких доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів відправлення (вручення) копії позовної заяви відповідачу.
Суд звертає увагу позивача на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено направлення господарським судом копії позовної заяви відповідачу.
Відповідно до статті 44 ГПК України (із змінами згідно із Законом N 02/163-48 від 08.07.2011 р.) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
01.11.2011 р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір»№02/163-48 від 08.07.2011 р.
Пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, ч. 1 п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що за подання до господарського суду позовної майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно листа Управління Державного казначейства у місті Запоріжжі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області від 31.10.2011 р. № 04-13/2050/2346 відкрито рахунок з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору по коду бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»:
Одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району
Банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області
МФО: 813015
Код ЄДРПОУ: 34677145
№ рахунку: 31210206700007
В даному випадку, позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 17038,45 грн., розмір судового збору становить 1411,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
При поданні позовної заяви заявником до позову надано квитанцію №18 від 16.12.2011 р. про сплату державного мита в сумі 171 грн. та квитанцію №16 від 16.12.2011 р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 240 грн. При цьому, доказів сплати судового збору в належному розмірі, як того вимагає Закон та за реквізитами, наведеними у листі Управління Державного казначейства у місті Запоріжжі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області від 31.10.2011 р. № 04-13/2050/2346, позивачем суду не надано.
Таким чином, господарський суд не може розцінювати вказані квитанції як належний доказ сплати позивачем судового збору.
Згідно із п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, державне мито в сумі 171 грн., сплачене квитанцією №18 від 16.12.11 р. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 240 грн. сплачені квитанцією №16 від 16.12.11 р., підлягають поверненню Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст. ст. 44, п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, без розгляду.
Дана ухвала є підставою для повернення Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 із державного бюджету державного мита в сумі 171 грн., сплаченого квитанцією №18 від 16.12.11 р. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 240 грн., сплачених квитанцією №16 від 16.12.11 р.
Додаток: позовна заява на 75 аркушах, в тому числі оригінали документів: квитанція №18 від 16.12.2011 р. та квитанція №16 від 16.12.2011 р.
Суддя В.М. Хуторной