26 жовтня 2011 року (15 год. 45 хв.) Справа № 2а-0870/7136/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання Сокол О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Запорізькій області
про: скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
30.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати рішення відповідача №080874 від 30.06.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 8133 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що при здійснені фактичної перевірки позивача відповідачем була порушена процедура проведення такої перевірки. Перевіряючими не були відображені в акті перевірки всі істотні обставини. Також позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає за формою вимогам чинного законодавства.
Через невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 01.09.2011 її було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 16.09.2011.
Станом на 16.09.2011 позивач усунув недоліки позовної заяви, про які йшлося в ухвалі від 01.09.2011.
Ухвалою від 19.09.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 29.09.2011.
У судове засідання, призначене на 29.09.2011 повноважний представник позивача не прибув.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання повноважного представника позивача, судове засідання було відкладене на 13.10.2011.
12.10.2011 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
12.10.2011 до суду надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі, обґрунтована необхідністю надання додаткових доказів.
Ухвало судді від 13.10.2011 провадження у справі було зупинено до 26.10.2011.
Ухвалою від 26.10.2011 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 26.10.2011.
26.10.2011 представники сторін належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не прибули.
За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі повторного неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У письмових запереченнях від 29.09.2011 відповідач посилається на те, що 23.06.2011 працівниками регіонального управління на підставі наказу від 23.06.2011 № 185-п та направлення № 32-328/140 проведено перевірку магазину з кафетерним відділом, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, 2, який належить позивачу. Під час перевірки позивачем не надано товаросупровідні документи на товар, що реалізується, тому фахівцями регіонального управління складено акт зняття залишків алкогольних напоїв, відповідно до якого на момент перевірки на реалізації в магазині знаходилось алкогольних напоїв на суму 2366,50 грн. Крім того, під час перевірки встановлено відсутність наочної інформації, яка повинна складатись із відповідного графічного знаку про заборону куріння та тексту наступного змісту «Куріння заборонено». Таким чином відповідач зазначає, що позивачем було порушено вимоги ст. 15, 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також відповідач заперечує проти доводів позивача щодо недотримання фахівцями регіонального управління порядку проведення фактичної перевірки та зазначає, що копія наказу і направлення були вручені уповноваженій особі позивача до початку проведення перевірки. На підставі вкладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.06.2011 працівниками відповідача на підставі наказу від 23.06.2011 № 185-п та направлення №32-328/140 проведено перевірку магазину з кафетерним відділом, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, 2, в якому позивач здійснює свою господарську діяльність, за результатами якої складено акт від 23.06.2011 № 119/3211/2053515957. Згідно наявної в матеріалах справи розписки копію наказу та направлення було отримано продавцем позивача ОСОБА_2
В ході перевірки встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Також перевіркою встановлено, що на момент перевірки в магазині з кафетерним не розміщена інформація, яка повинна складатися із графічного знака про заборону куріння та тексту наступного змісту «Куріння заборонено».
На час перевірки у позивача алкогольні напої складали залишки на суму 2366,50 грн.
30.06.2011 начальником відповідача було прийнято рішення № 080874 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 8133,00 грн., з яких 4733 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, із розрахунку 2366,50 грн. х 200 %, та 3400 грн. за відсутність наочної інформації, яка повинна складатися із графічного знака про заборону куріння та тексту наступного змісту «Куріння заборонено».
На вищезазначене рішення позивачем було подано скаргу до Департаменту САТ ДПА України та ДПА України. На яку, Державна податкова адміністрація України та Департамент САТ ДПА України надали відповідь про те, що позивачем згідно п. 8 Положення про порядок подання та розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.10 № 1001 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.01.11 №10/187480) порушено строк звернення до органу державної податкової служби вищого рівня.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуване рішення відповідача, в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, зазначених у цьому пункті.
Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).
Пунктом 81.1 ст. 80 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Судом встановлено, що працівниками відповідача було дотримано вищенаведену вимогу податкового законодавства.
Відповідно до п. 80.4 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Із наявних матеріалів вбачається, що перевіряючими була придбана одна пляшки горілки «Вдала» за ціною 13,75 грн. та дві пляшки пива «Старопрамен» за ціною 6,60 грн. за пляшку, 100 грамів горілки «Білий налив» за ціною 6,00 грн., про що продавцем видано фіскальні чеки.
Перевіркою встановлено, і це не заперечується позивачем, що на час її проведення у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ч. ч. 2-5 ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!"».
З матеріалів справи вбачається, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюном та наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!" у позивача на час проведення перевірки не було.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що графічний знак «Куріння заборонено!» міститься при вході у приміщення, де позивач здійснює свою господарську діяльність. Проте, суд не приймає ці доводи позивача як доказ належного виконання ним вимог зазначеного закону, оскільки з аналізу ч. ч. 3, 4 ст. 15-2 зазначеного закону прямо вбачається, що відповідна графічна інформація повинна бути розміщена безпосередньо у приміщенні.
Таким чином, позивачем допущено порушення вимог ст. 15 та ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Частинами четвертою і п'ятою ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Згідно із абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень; необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.
Щодо посилання позивача на невідповідність оскаржуваного рішення за формою вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване рішення, не належить до галузі податкового законодавства, тому на нього не розповсюджуються вимоги Податкового кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування таких санкцій наведена як додаток до зазначеного порядку.
Відтак, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваного рішення відповідача та необґрунтованість вимог позивача щодо скасування цього рішення.
Стосовно посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на порушення, яких, на думку позивача, припустився відповідач під час проведення перевірки, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає, що позивач не порушив перед судом вимогу про визнання дій відповідача під час проведення цієї перевірки, так само як і про визнання наказу про призначення такої перевірки, протиправними.
За приписами ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивач не заперечує факту відсутності у нього ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а також відсутність в приміщенні кафетерію наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", то суд не вбачає підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень від 30.06.2011 № 080874 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль