17 жовтня 2011 року 16:44 Справа № 2а-0870/4994/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Авдєєва М.П.,
при секретарі судового засідання Вітковській С.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.08.2011);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №9557/10-010 від 11.04.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про скасування та визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000081702 від 15.02.2011 та №0000071702 від 15.02.2011,
29.06.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому просить:
- скасувати та визнання протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000081702 від 15.02.2011 та №0000071702 від 15.02.2011 в частині донарахування сум, які залишені без змін після адміністративного оскарження.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що запчастини та витратні матеріали для власного автомобіля були придбані виключно для використання у господарській діяльності. На сьогоднішній момент законодавством України не встановлено переліку документів, які підтверджують використання власного автомобіля в господарській діяльності. Тому при віднесенні до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ ФОП ОСОБА_3 керувався ЗУ «Про податок на додану вартість» та Інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю». Необхідність використання транспорту для здійснення господарської діяльності та одержання доходу випливає з самої суті виду діяльності позивача, тому відповідно до ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» позивач відносив витрати на ПММ та запчастини до складу валових витрат підприємця та до складу податкового кредиту з ПДВ. Витрати на придбання шин та масла документально підтверджені, відповідні первинні документи надані в ході проведення перевірки в повному обсязі. Крім того, чинним законодавством не заборонено використовувати власний автомобіль у підприємницькій діяльності. Фізична особа-платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» з деякими особливостями.
Ухвалою суду від 30.06.2011 адміністративний позов ОСОБА_3 залишений без руху до 26.07.2011.
25.07.2011 недоліки позовної заяви позивачем були усунуті.
Ухвалою суду від 29.07.2011 відкрито провадження у справі 2а-0870/4994/11, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 15.08.2011.
Провадження у справі зупинялося до 13.09.2011, 03.10.2011, 13.10.2011, 17.10.2011.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях, згідно з якими відповідно до наданих первинних документів, за перевіряємий період не встановлено використання «Протеуса 110.OD», моторного масла марки API CI-4 CH-4/SL (20 літрів), 4-х шин марки 205/ZDR15 Nokian в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 Крім того, ТОВ «Комптехдеталь» зареєстровано як платник податку на додану вартість 19.02.2010. Таким чином, податкова накладна від 18.02.2010 №95 на загальну суму 25000 грн., у т.ч. ПДВ-4166,67 грн. виписана ТОВ «Комптехдеталь» з порушенням вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168, а саме суб'єктом господарювання, який на час проведення господарської операції не був зареєстрований платником податку на додану вартість. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.
На підставі направлення від 10.01.2011 №12 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 по 30.09.2010.
За наслідками перевірки складений акт №17/17-2/НОМЕР_1 від 28.01.2011.
Актом перевірки встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3:
- вимог ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92, підпункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 20.05.2003 №889-IV в частині включення до складу валових витрат, безпосередньо не пов'язаних з одержанням доходів, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на 5713,88 грн. та визначення податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 857,09 грн., в т.ч. - за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 на суму 119,04 грн.; - за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 на суму 737,65 грн.;
- вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. та п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4982 грн. за періоди: - липень 2008 на 159 грн.; - лютий 2010 на 4167 грн.; - березень 2010 на 500 грн.; - травень 2010 на 156 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення від 15.02.2011 №0000071702, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 4982 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1245,05 грн., від 15.02.2011 №0000081702, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 857,09 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 214,27 грн.
24.02.2011 позивач подав первинну скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення.
За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою адміністрацією в Запорізькій області прийнято рішення №236/14/25-020 від 20.04.2001, яким:
- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.02.2011 №0000071702 про сплату донарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість і застосованих штрафних (фінансових) санкцій;
- скасовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 214,27 грн., визначені в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.02.2011 №0000081702 із посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 зареєстрований в Виконавчому комітеті Запорізької міської ради 25.02.1999 за №25488184Ф00110630.
Позивачу належить на праві власності легковий вантажопасажирський автомобіль VOLSWAGEN T4.
Відповідно до податкової накладної №852/008 від 08.07.2008 ЗАТ Компанія «Райз» позивач ОСОБА_3 придбав Протеус 110 OD у кількості 5 літрів (видаткова накладна №ВН-10008-00831 від 08.07.2008) на суму 955,44 грн. з ПДВ.
Відповідно до податкової накладної №02047 від 26.05.2010 ТОВ «Агро-Союз-Запоріжжя» позивач ОСОБА_3 придбав масло моторне синтетичне АРІ СІ-4, СН-4/SL у кількості 20 літрів на суму 933,13 грн. з ПДВ.
Відповідно до податкової накладної №46 від 19.03.2010 ПП «Ніко» позивач ОСОБА_3 придбав шини 205/70R15 Nokian у кількості 4 шт. (видаткова накладна №РН/П-00027 від 19.03.2010) на суму 3000 з ПДВ.
Відповідно до податкової накладної №95 від 18.02.2020 ТОВ «Комптехдеталь» позивач ОСОБА_3 придбав насіння соняшника на суму 25000 грн. з ПДВ.
Слід зазначити, що до перевірки приватним підприємцем не надавалися акти списання товарно-матеріальних цінностей, договори на виконання робіт (послуг), акти виконаних робіт (послуг) по ремонту автомобіля, заміни шин та мастила, платіжні документи по оплаті за послуги та інші документи, які б підтверджували проведення ремонту автомобіля та факт використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності приватного підприємця.
Таким чином, придбання вищевказаних ТМЦ підпадає під розуміння п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя вважає, що позивач порушив підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням шин, мастильних матеріалів (масло моторне синтетичне АРІ СІ-4, СН-4/SL, Протеус 110 OD) для власного автомобілю.
Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) за недоплату податку на додану вартість згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції в розмірі 1245,05 грн. за платежем податок на додану вартість у розмірі 4982 грн., та винесено рішення про стягнення 857,09 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб.
Висновок податкової інспекції про те, що податок на додану вартість з придбаних шин та мастильних матеріалів не повинен відноситись до податкового кредиту, є обґрунтованим. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем паливно-мастильних матеріалів, і сплата продавцю вартості ПММ з урахуванням ПДВ, є необхідною, але не достатньою підставою для визначення податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону). Згідно з п.1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в розумінні цього закону господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Обов'язковими ознаками господарської діяльності є те, що її провадять суб'єкти господарювання; ця діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська операція здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення сплаченого ПДВ в ціні шин та мастильних матеріалів до складу податкового кредиту є використання палива для здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання. Проте відсутні докази того, що позивач використовував придбані ПММ у власній господарській діяльності. За наданими платіжними дорученнями №14 від 05.03.2008, №17 від 12.03.2008, №25 від 25.03.2008 та за довідкою про рух коштів за період з 01.03.2008 по 31.03.2008 неможливо визначити чи саме власним автомобілем позивача перевозився зазначений товар у багатій кількості.
Суд приймає до уваги, що позивачем не надано підтверджуючих документів з інформацією про цілі використання автомобілів, кілометропробіг та норми списання ПММ.
Позивач може здійснювати такі витрати, але віднесення сплаченого в ціні ПДВ до податкового кредиту за Законом про ПДВ з метою зменшення об'єкта оподаткування суперечить положенням підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ, пункту 1.32 статті 1 і пункту 5.1. статті 5 Закону про оподаткування прибутку.
В деклараціях про отримані доходи за перевіряємий період позивачем ОСОБА_3 не відображалася наявність будь-яких транспортних засобів, які використовуються при здійснені підприємницької діяльності платником податків.
Відшкодування має здійснюватися за рахунок власного джерела. У разі використання придбаних (виготовлених) товарів, у тому числі основних засобів, у неоподатковуваних операціях сплачені у складі витрат на їх придбання суми ПДВ згідно з абз.1 п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включаються до складу податкового кредиту, а на підставі п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до балансової вартості відповідної групи основних фондів.
Однак, слід враховувати, що фізична особа-підприємець - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком передбаченому ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-платників податку законодавством не передбачено.
Приватний підприємець не зміг довести, що ТМЦ, придбані для власного автомобіля, дійсно було на нього використані, та відповідно використовувалися у власній господарській діяльності.
Крім того, до складу валових витрат позивачем ОСОБА_3 віднесено вартість Протеус 110 ОD в сумі 796,02 грн. (податкова накладна від 08.07.2008 №852/08, видаткова накладна від 08.07.2008 №ВН-10008-00831).
Відповідно до п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Оскільки обов'язковою умовою виникнення права на отримання податкового кредиту є підтвердження зв'язку придбання товарів з використанням їх у межах господарської діяльності платника податку, а при відсутності маршрутних листів такий зв'язок встановити неможливо, то в даному випадку дії відповідача є правомірними.
Таким чином, платник повинен документально підтверджувати не тільки факт придбання товарів та сплати у зв'язку з цим податку на додану вартість, а й факт використання таких товарів у межах своєї господарської діяльності даного платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.5. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
В декларації по ПДВ за лютий 2010 рік ФОП ОСОБА_3 визначено податковий кредит з ПДВ за податковою накладною ТОВ «Комптехдеталь» від 18.02.2010 №95 на загальну суму 25000 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., платіжне доручення від 18.02.2010 №60 на суму 25000 грн.
Суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту підтверджені записами в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2010 року.
Згідно з листом ДПІ у Орджонекідзевському районі від 17.01.2011 №797/7/23-211/386 свідоцтво платника податку на додану вартість було видане ТОВ «Комптехдеталь» 19.02.2010 за №100270824.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог п.п7.2.4 п.7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168 в Декларації з ПДВ за лютий 2010 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 4166,67 грн.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окре мого платника податку.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
А отже, висновки акта перевірки зроблено з додержанням вимог статті 19 Конституції України, згідно якої посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не є обґрунтованими та є такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.П. Авдєєв