Справа № 2-а-19161/11
05 грудня 2011 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Мохонько В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
05 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо нарахування додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю в розмірах менших, ніж передбачено ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів 1-ї та 2-ї групи, зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок з виплатою за минулий період призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до вимог ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду II групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01 січня 2004 року по 08.07.2010 року з виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та як інваліду I групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2010 року і на весь час перебування в статусі інваліда 1-ої групи по ЧАЕС або до зміни законодавства.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він, як особа віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує додаткову пенсію, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.
Ухвалою судді від 06.10.2011 року позовні вимоги за періоди, що перевищують визначений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду, згідно із ст.100 КАС України залишено без розгляду.
В іншій частині позовних вимог ухвалою судді від 06.10.2011 року, відповідно до ч.1 ст. 183-2 КАС України, було відкрито скорочене провадження у вказаній справі. Копія вказаної ухвали була направлена відповідачу з роз'ясненням ч.3 ст. 183-2 КАС України.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надав суду заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року №3451-VI, яким зокрема установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51, 52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання даного закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06.07.2011 року №745, пунктом 1 якої встановлено, що особам, які належать до 1-ої категорії інвалідам I групи, щомісячна додаткова пенсія встановлюється у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що пенсія призначена та виплачується позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України.
Також представник відповідача просить врахувати норми ст..ст. 99, 100 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду, також управління просить відмовити в частині позовних вимог про виплату безстроково, так як право позивача в майбутньому не є порушеним.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 1-ої групи по захворюванню отриманому при виконанні обов»язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення, , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796-XII.
Відповідно до відповіді на звернення позивача до УПФ, відповідач не заперечує стосовно його статусу, який дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-XII.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам I групи - у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку додаткової пенсії передбаченою статтею 50 Закону України № 796 застосування підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, в частині 2 статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансування ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року було прийнято Постанову № 745, що набрала законної сили 23.07.2011 року.
З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання зробити перерахунок пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді за період з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.
Підпунктом 8 пункту 6 статті 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно. Відповідно до ст. 256 КАС України постанови щодо присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів виконуються негайно у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19 ч. 2, 22, 152 ч. 2 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 р. зі змінами і доповненнями, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст.. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 7 Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст. ст. 6-11, 71, 158-160, 162, 183-2, 256 КАС України, суддя,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю за період з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок державного бюджету.
Постанова підлягає негайному виконанню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в межах платежу за один місяць.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда В. В. Мохонько