Справа №22-а-27444/11Головуючий у І інстанціїКошель Л.М.
Категорія100Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
24.11.2011
Іменем України
11 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Верланова С.М, Білоконь О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про виплату недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що він є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, однак відповідачем виплачено вказану допомогу за 2009 рік у значно меншому розмірі. Просив зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право на проведення перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, зобов'язано УСЗН Білоцерківської міської ради виплатити на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги в січні 2010 року -869 грн., з вирахуванням виплаченої допомоги в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, посилаючись на порушення Білоцерківським міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак, відповідачем така допомога здійснювалась позивачу у розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 вищевказаного Закону, застосуванню підлягають саме положення вказаного закону, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вищевказана Постанова КМ України істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Отже, враховуючи наведене, управління соціального захисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення, виходячи саме із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: