Справа №22-а-27066/11Головуючий у І інстанції Кошель Б.І.
Категорія93Доповідач у 2 інстанціїСержанюк
24.11.2011
Іменем України
11 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, -
В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік в розмірі 3 554, 00 грн.
Мотивував свої вимоги тим, що він є інвалідом війни 2 групи і згідно законодавства має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка має бути виплачена до 5 травня кожного року. Проте відповідач, в порушення чинного законодавства, виплату грошової допомоги у 2009 році провів у значно меншому розмірі, а саме: 430 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку ОСОБА_2 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»та зобов'язано провести донарахування та виплату ОСОБА_2 суми недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановивши її на рівні 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законодавством.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими, доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 3) є інвалідом війни 2 групи і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога як інваліду війни за 2009 рік в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яке має преюдиційне значення, п. 21 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно дійшов висновку відносно того, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік підлягають застосуванню саме положення ст. 13 Закону Україні «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а не постанови КМ України від 18.03.2009 року за № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Доводи відповідача відносно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Однак колегія суддів не може погодитись з висновком Білоцерківського міськрайонного суду в частині встановлення щорічної грошової допомоги на рівні 10 мінімальних пенсій за віком. Оскільки ОСОБА_2 відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»як інвалід 2 групи має право на щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області -задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2010 року змінити та викласти абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести донарахування та виплату ОСОБА_2 суми недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законом».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: