Справа №22-а-27086/11Головуючий у І інстанціїПримаченко В.О.
Категорія99Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
24.11.2011
Іменем України
11 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Сержанюка А.С.
суддів: Верланова С.М, Білоконь О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2009 роки,-
В січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем така допомога за 2006, 2007 роки не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному розмірі, тому позивач просив суд зобов'язати відповідача провести нарахування вказаної соціальної допомоги за 2006-2009 роки у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ у місті Біла Церква провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік, починаючи з 10.12.2008 року, з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі УПФУ у м. Білій Церкві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Білій Церкві Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте, така надбавка в 2006-2007 роках йому не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у значно меншому розмірі.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій дітям війни.
За таких обставин, приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: