Справа №22-а-26958/11Головуючий у І інстанціїГапоненко А.П.
Категорія98Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
24.11.2011
Іменем України
11 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Верланова С.М, Білоконь О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення одноразової грошової допомоги до 5-го травня, -
В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік в розмірі 3 554, 00 грн.
Мотивував свої вимоги тим, що він є інвалідом війни 2 групи і згідно законодавства має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка має бути виплачена до 5 травня кожного року. Проте відповідач, в порушення чинного законодавства, виплату грошової допомоги у 2009 році провів у значно меншому розмірі, а саме: 430 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік ОСОБА_3, стягнуто на користь ОСОБА_3 заборговані грошові кошти в розмірі 3554, 00 грн. в рахунок щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими, доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 12) є інвалідом війни 2 групи і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога як інваліду війни за 2009 рік в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яке має преюдиційне значення, п. 21 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, правомірно дійшов висновку відносно того, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік підлягають застосуванню саме положення ст. 13 Закону Україні «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а не постанови КМ України від 18.03.2009 року за № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Доводи відповідача відносно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: