Справа №22-а-20958/11Головуючий у І інстанції Литвин О. В.
Категорія99Доповідач у 2 інстанціїСержанюк
24.11.2011
Іменем України
4 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Рокитнянському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання провести нарахування щомісячної доплати до пенсії та стягнення недоотриманих сум доплати до пенсії як " Дитині війни", -
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила, визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та зобов'язати відповідача здійснити нарахування такої допомоги та стягнути на її користь недоплачену суму вказаної соціальної допомоги за 2006-2009 роки в сумі 3 960 грн 10 коп.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячної доплати до пенсії як дитині війни та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В апеляційній скарзі УПФУ у Рокитнянському районі Київської області просить скасувати постанову та ухвалити нову про відмову в задоволені адміністративного позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»в частині зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій дітям війни.
За таких обставин, приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із того, що з моменту прийняття рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої була відновлена і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Висновки суду в цій частині відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Однак, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплати передбачені зазначеним законом з 22 січня 2009 року, а не 22 травня 2008 року, як це зазначено в постанові суду.
В зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні в частині дати відповідно з якої відповідач має здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду, виклавши абзац третій резолютивної частини у редакції, яка відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 5 лютого 2010 року змінити виклавши абзац другий та третій резолютивної частини у такій редакції:
«Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 як «Дитині війни» невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 січня 2009 року протиправною»
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги «Дітям війни»ОСОБА_2 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 січня 2009 року».
У решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: