< Список >
Іменем України
06 грудня 2011 року Справа № 5002-34/4028-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.01.11;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Рябоконь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-34/4028-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лідер" (пер. Бокуна, 32, Сімферополь, 95034)
до фермерського господарства "Рябоконь" (вул. Ювілейна, 10/11, Совхозне, Красноперекопський район, 96022)
про стягнення 9810,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лідер" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фермерського господарства "Рябоконь", в якому просило стягнути 9000,00 грн. основної заборгованості та 810,40 грн. пені.
Позов мотивований невиконанням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати переданого йому товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-34/4028-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з фермерського господарства "Рябоконь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лідер" 9000,00 грн. основної заборгованості, 695,59 грн. пені, 100,81 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 233,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд встановив факт поставки позивачем відповідачу товару за договором купівлі-продажу та невиконання покупцем свого обов'язку в частині своєчасної оплати, у зв'язку чим задовольнив позов на підставі загальних норм господарського та цивільного права, а саме статей 175, 193 Господарського кодексу України, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні відносини сторін.
Додаткові вимоги у вигляді пені задоволені на підставі статей 216 - 218, 232 Господарського кодексу України та умов договору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права.
Так, відповідач посилається на неправомірний розгляд справи по суті при наявності клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фермерського господарства "Рябоконь" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2010 між товариством з обмеженою відповідальності "Агро-Лідер" фермерським господарством "Рябоконь" укладено договір купівлі-продажу № 0034 (том 1, а. с. 31 - 32).
За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу (покупцю) товари, а покупець -прийняти та оплатити відповідно до умов укладеного договору.
Згідно зі статтею 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 9.1. договору він набуває чинності з дати укладенні і діє до 31.12.2010. Якщо до спливу строку дії договору жодна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить про свої наміри розірвати договір або переглянути його умови, договір буде автоматично продовжений на невизначений термін (п. 9.1.1. договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що товар - це речовини -засоби захисту рослин, конкретні види (асортимент), кількість та ціна яких у кожній партії визначається в товаросупроводжувальних документах або в специфікаціях. При цьому, специфікація змінює умови договору.
Згідно з п. 3.2. договору кількість товару, що поставляється в складі кожної окремої партії, його вартість буде визначатися відповідно до товаросупроводжувальних документів, що будуть оформлятися продавцем на постачання такої партії.
Факт підписання покупцем накладних засвідчує відповідність попереднім домовленостям сторін здійсненої продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків та інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними Специфікації (п. 3.5. договору).
Погоджена відповідно до договору вартість товару вказується в товаросупроводжувальних документах, що оформляються продавцем на кожну партію товару. Оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок продавця (п. п. 4.3, 4.4. договору).
В матеріалах справи є представлені позивачем копії видаткових накладних: № РН-0000195 від 27.04.2010 на суму 18180,00 грн. та № РН-0000194 на суму 2064,00 грн. Загальна вартість поставленого товару за вказаними накладними складає 20244,00 грн. Факт поставки товару також підтверджується копією довіреності на отримання товару № 926023 від 27.04.2010 (том 1, а. с. 27).
Позивач в позові зазначив, що фермерське господарство не в повному обсязі виконало своє договірне зобов'язання в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 9000,00 грн., яка і заявлена до стягнення.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 4.5. договору сторони домовились, що термін оплати кожної партії товару вказується в специфікації до такої партії. Якщо у специфікації строки оплати не вказані -то вартість партії товару підлягає оплаті протягом трьох банківських днів від дати поставки.
Згідно специфікації, остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач повинний був здійснити до 01.10.2010 (том 1, а. с. 33).
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів сплати відповідачем суду першої інстанції не було представлено. Також відповідачем не були надані будь-які докази оплати боргу і суду апеляційної інстанції. При цьому, зміст апеляційної скарги вказує на те, що фермерське господарство "Рябоконь" взагалі не заперечує проти факту неповної оплати. Крім того, факт наявності заборгованості визнаний відповідачем і у відповіді від 14.06.2001 № 68 (том 1, а. с. 8).
У зв'язку з наведеними обставинами справи та нормами матеріального права, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.
Щодо вимог про стягнення суми пені колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 6.2. договору у випадку прострочення, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції суми пені, колегія суддів вважає його правильним та таким, що відповідає зазначеним нормам закону, у зв'язку з чим позов в частині вимог про стягнення пені задоволений частково на суму 695,59 грн. обґрунтовано.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права не знаходять свого документального підтвердження.
Так, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про що свідчить ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 (том 1, а. с. 49 - 50), а саме штамп канцелярії суду на зворотній сторінці про її відправку сторонам.
Факт того, що місцевий господарський суд належним чином сповістив відповідача про час та місце слухання справи заявником апеляційної скарги по суті і не заперечується. Наявність клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника, не перешкоджає розгляду спору по суті, якщо справа містить в достатньої кількості необхідні докази. Отже, заявником апеляційної скарги не доведено судовій колегії те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Рябоконь" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-34/4028-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > В.В.Сотула
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лідер" (пер. Бокуна, 32, Сімферополь, 95034)
2. Фермерське господарство "Рябоконь" (вул. Ювілейна, 10/11, Совхозне, Красноперекопський район, 96022)