< Список >
Іменем України
13 грудня 2011 року Справа № 5002-16/3147-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Остапової К.А.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився (заступник прокурора міста Ялта);
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-01/2685 від 22 листопада 2011 року (Рада Міністрів Автономної Республіки Крим);
позивача - не з'явився (Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим);
відповідач - не з'явився (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2)
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-16/3147-2011
за позовом заступника прокурора міста Ялта
(вулиця Кірова, 18, місто Ялта, АР Крим, 98600)
в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
(проспект Кірова, 13, місто Сімферополь, АР Крим, 95000) Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
(вулиця Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, АР Крим, 95038)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1)
про спонукання до звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди у розмірі 644,90 грн.
У липні 2011 року заступник прокурора міста Ялта, виступаючи в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, на підставі статті 212 Земельного кодексу України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), в якій просив:
- зобов'язати ФОП ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення будівлі існуючого кафе, літної площадки за власний рахунок та повернути зазначену вище земельну ділянку Раді Міністрів Автономної Республіки Крим;
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь республіканського бюджету шкоду, заподіяну самовілним зайняттям земельної ділянки орієнтованою площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 644,90грн. (а.с. 3-4).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0150 га за адресою: АДРЕСА_2, без правовстановлюючих документів.
Письмові заперечення проти позовних вимог в матеріалах справи відсутні.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2011 року по справі № 5002-16/3147-2011 (суддя Білоус М.О.) позов задовлено (а.с. 40-45).
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити, оскільки господарським судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення по справі (а.с. 60-61).
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Остапової К.А., судді Сікорської Н.І. та призначена до розгляду на 29 листопада 2011 року.
За клопотанням сторін, розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2011 року.
У судове засідання був присутнім лише представник Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Прокурор, представник Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, а також ФОП ОСОБА_2 (заявник апеляційної скарги) не з'явивились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що слухання справи відкладалось за клопотанням сторін та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін (а.с. 64, 65; 69-71).
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2011 року Управлінням Держкомзему у місті Ялта АР Крим була проведена перевірка щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства України, що підтверджується актом б/н, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,0150 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).
У зв'язку з виявленими порушеннями, 10 березня 2011 року відносно ФОП ОСОБА_2 було винесено припис № 000604 про усунення виявлених порушень шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку або її звільнити (а.с. 10).
Враховуючи, що вимоги припису відповідачем виконані не були, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, то 18 березня 2011 року винесена постанова № 0000246 „Про накладення адміністративного стягнення”, згідяно з якої, з ФОП ОСОБА_2 стягнуто 644,90 грн. (а.с. 8, 9)
Однак, ці вимоги відповідачем також виконані не були, що стало підставою звернення до суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 про скасування рішення суду такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, а також нормами Земельного кодексу України.
Підстави набуття права власності встановлені статтею 116 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до положень статі 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди земельної ділянки.
Матеріали справи підтверджують відсутність у ФОП ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. У судове засідання апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_2 не з'являвся. Докази, спростовуючи позовні вимоги судовій колегії надано не було.
Таким чином, у судової колегії відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з необгрунтованістю.
Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.
Статтею 212 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор міста Ялти АР Крим визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Що стосується вимог прокурора про повернення оспорюваної земельної ділянки Раді міністрів АР Крим слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідно рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Встановлено, що рішень про надання відповідачу у власність чи користування самовільно зайнятої ним земельної ділянки органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування не приймалось.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Органами виконавчої влади, які мають право розпоряджатися земельними ділянками за межами населених пунктів, є Кабінет Міністрів України, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районні державні адміністрації.
Розмежування повноважень між органами виконавчої влади стосовно розпорядження землею визначено у статтею 122 Земельного кодексу України.
Рішенням Верховної Ради АР Крим від 17 вересня 2003 року № 670-3/03 встановлені межі села Охотніче Лівадійської селищної ради та доручено Лівадійській селищній раді виступити замовником щодо встановлення в натурі меж вказаного населеного пункту (а.с. 29-30).
Враховуючи, що зазначене вище рішення було скасоване рішенням Верховної Ради АР Крим від 18 червня 2008 року № 911-5/08, то судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям спірної земельної ділянки, то вони також пядлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 визначено, що зазначена методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Таким чином, факт самовільного використання земельної ділянки є правопорушенням, яке заподіює шкоду державі, розмір якої визначається відповідно до вказаної вище методики.
Крім того, частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України пердбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні судовій колегії апеляційної інстанції доказів, підтверджуючих наявність у нього правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, то судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.
Керуючись статтями 46, пунктом 1 статті 103 статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-16/3147-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > М.І. Ткаченко
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > Н.І. Сікорська
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
заступник прокурора міста Ялта
(вулиця Кірова, 18, місто Ялта, АР Крим, 98600)
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
(пр. Кірова, 13, місто Сімферополь, АР Крим, 95000) Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
(вулиця Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, АР Крим, 95038)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_1)