< Список >
Іменем України
01 грудня 2011 року Справа № 5002-1/2753.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Воронцової Н.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сельбілляр";
відповідача: не з'явився, Ялтинська міська рада;
відповідача: не з'явився, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ;
третьої особи: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Санаторій ім. С.М. Кірова";
прокурор: не з'явився, , прокурор Автономної Республіки Крим;
третя особа: ОСОБА_1, паспорт ЕС НОМЕР_1 від 02.10.97, фізична особа ОСОБА_1;
ОСОБА_2, довіреність № 2479 від 23.10.09, фізична особа ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 04 жовтня 2011 року у справі № 5002-1/2753.1-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сельбілляр" (вул. Механізаторів, 1,Степове,Дніпропетровський район, Дніпропетровська область,52050)
до Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Хрещатик, 32-А,Київ 1,01001)
в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Київська, 77/4,Сімферополь,95000)
треті особи: закрите акціонерне товариство "Санаторій ім. С.М. Кірова" (вул. Кірова, 39,Ялта,98600)
фізична особа - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
за участю: прокуратури Автономної Республіки Крим
про визнання договору укладеним та спонукання до виконання певних дій
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сельбілляр»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради та Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»про визнання неправомірними дії органу місцевого самоврядування, які виразились у не розгляді заяви позивача про укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,0129 га. Також, позивач просив вважати укладеним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,0129 га, у наданій ним редакції та просив суд зобов'язати Центр земельного кадастру провести його державну реєстрацію.
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.09.2009р. позовні вимоги ТОВ «Сельбілляр»задоволені у повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. рішення господарського суду АР Крим скасовано частково, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання Державного підприємства Центр державного земельного кадастру провести державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення суду в частині визнання неправомірними дій Ялтинської міської ради залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011р. касаційну скаргу ТОВ «Сельбілляр»задоволено. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. скасовано, рішення господарського суду АР Крим від 09.09.2009р. у справі №2-1/4465-2009 залишено без змін.
21.03.2011р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим у порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду АР Крим від 09.09.2009 року у справі №2-1/4465-2009.
В обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення у справі №2-1/4465-2009 за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на скасування апеляційною інстанцією 22.02.2011р. рішення господарського суду АР Крим у справі №2-7/7819-2008 за позовом закритого акціонерного товариства „Санаторій імені С.М. Кірова” до Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Сельбілляр”, за участю прокурора Автономної Республіки Крим про спонукання затвердити проект землеустрою та укласти договір, яке було покладено в основу рішення суду у справі №2-1/4465-2009, таким чином у зв'язку із його скасуванням, виникли підстави для перегляду рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-1/4465-2009 за нововиявленими обставинами.
ТОВ «Сельбілляр»в своїх запереченнях наданих в суді першої інстанції, звертало увагу на постанову Вищого господарського суду України у справі №2-1/4465-2009 від 25.01.2011р., в якій чітко зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо порушення рішенням господарського суду АР Крим прав та інтересів третьої особи - ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л. О.) від 04 жовтня 2011 року у справі №5002-1/2753.1-2011 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2009р. у справі №2-1/4465-2009 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2009р. у справі №2-1/4465-2009 залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення господарського суду у справі №2-7/7819-2008 жодним чином не впливало на остаточні висновки суду під час прийняття рішення у справі №2-1/4465-2009, оскільки не було ані підставою набуття санаторієм чи ТОВ «Сельбілляр»права власності на нерухомість, ані зобов'язувало орган місцевого самоврядування укласти договір оренди землі з ТОВ «Сельбілляр», відтак його скасування не можна розглядати як підставу для перегляду судового рішення у справі №2-1/4465-2009 за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з ухвалою суду, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2009р. у справі №2-1/4465-2009 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №№2-7/7819-2008 за позовом закритого акціонерного товариства „Санаторій імені С.М. Кірова” до Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Сельбілляр”, за участю прокурора Автономної Республіки Крим про спонукання затвердити проект землеустрою та укласти договір, яке в свою чергу було покладено в основу рішення суду першої інстанції у справі №2-1/4465-2009, що є підставою у відповідності із вимогами статті 112 Господарського процесуального кодексу України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Однак всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції вказані обставини не враховані, що в свою чергу є порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є усі підстави для скасування відповідної ухвали від 04.10.2011р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 23 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Фенько Т.П., Воронцова Н.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року, продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 01 грудня 2011 року.
В судовому засіданні 01 грудня 2011 року третя особа ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу суду першої інстанції. Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що завилися, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Згідно пункту 1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Підпунктом 1.1 зазначеного роз'яснення визначено, що на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Отже, виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що нововиявлені обставини мають характеризуватись наступними ознаками:
- існування під час розгляду справи, але необізнаність заявника;
- істотність, тобто впливовість на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і впливовість на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;
- виявлені після набрання чинності судовим актом.
При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1, останній посилався на скасування судом апеляційної інстанції 22.02.2011р. рішення господарського суду АР Крим у справі №2-7/7819-2008 за позовом закритого акціонерного товариства „Санаторій імені С.М. Кірова” до Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Сельбілляр”, за участю прокурора Автономної Республіки Крим про спонукання затвердити проект землеустрою та укласти договір, яке було покладено в основу рішення суду у справі №2-1/4465-2009.
Вказані відомості третя особа, вважає нововиявленими обставинами.
Однак, судова колегія з такими доводами заявника погодитись не може, виходячи з наступного.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 22.09.2008р. у справі №2-7/7819-2008, задоволені вимоги ЗАТ «Санаторій ім. С. М. Кірова»про зобов'язання Ялтинської міської ради затвердити проект землеустрою та укласти договір. Вказаним рішенням суд визнав укладеним між ЗАТ «Санаторій ім. С. М. Кірова»та Ялтинською міською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 7, 0129 га, що складається з ділянки №1, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39, площею 6, 7640 га -кадастровий номер 0111900000:013:0168, ділянки №2, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 27-б, площею 0, 1545 га -кадастровий номер 0111900000:01:013:0169, ділянки №3, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 27, площею 0,0944 га -кадастровий номер 0111900000:01:13:0170, на умовах поданого санаторієм проекту договору.
При цьому, рішення у зазначеній справі мотивоване тим, що ЗАТ «Санаторій ім. С. М. Кірова»на момент винесення рішення було власником об'єктів нерухомості, розташованих в м. Ялта по вул. Кірова, буд. 27, 27б, 39.
Вказані відомості були прийняті судом першої інстанції до уваги у якості преюдиціальних, лише в частині наявності у ЗАТ «Санаторій ім. С. М. Кірова»права власності на нерухомість, яка знаходилась на земельній ділянці загальною площею 7, 0129 га., а також в частині ідентифікування ділянок за кадастровими номерами та площами, які необхідні для обслуговування об'єктів нерухомості, розташованих у м. Ялта по вул. Кірова.
В свою чергу, правовими підставами для задоволення позовних вимог ТОВ «Сельбілляр»у справі №2-1/4465-2009 послужили правові положення статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а фактичними обставинами, що передували зверненню товариства до суду за захистом порушеного права та як наслідок ухвалення судом рішення по задоволення позову, стали по-перше набуття ТОВ «Сельбілляр»права власності на нерухомість, що належала ЗАТ «Санаторій ім. С. М. Кірова», а також ухилення органу місцевого самоврядування від оформлення права на спірну земельну ділянку.
Таким чином, при прийнятті рішення судом першої інстанції у справі 2-1/4465-2009, було встановлено, що позивач у законному порядку набув право власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на спірних земельних ділянках на підставі договорів купівлі-продажу майна, яки в свою чергу є чинними та в судовому порядку неоскаржені, недійсними не визнані, що в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України надає право позивачеві вимагати від органу місцевого самоврядування саме оформлення правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки на умовах оренди. Також, судом було зазначено, що обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права власності на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових договорів, а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку зацікавлена особа у відповідності до статей 74, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»має право звернутись до господарського суду із заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення господарського суду у справі №2-7/7819-2008 жодним чином не впливало на остаточні висновки суду першої інстанції під час прийняття рішення у справі №2-1/4465-2009, оскільки не було ані підставою набуття санаторієм чи ТОВ «Сельбілляр»права власності на нерухомість, ані зобов'язувало орган місцевого самоврядування укласти договір оренди землі із ТОВ «Сельбілляр», а тому його скасування не можна розглядати як підставу для перегляду судового рішення у справі №2-1/4465-2009 за нововиявленими обставинами.
Крім цього, апеляційна інстанція вважає також зазначити, що матеріали справи не містять в собі відомостей щодо наявності права власності у ОСОБА_1 на домоволодіння, тоді як він є лише власником квартири, яка розташована за адресою: м.Ялта,вул..Кірова,буд..39,літ „Г”, що в свою чергу не надає право заявнику на цілісне майно розташоване за означеною адресою, а тому прийняте у справі №2-1/4465-2009 рішення не порушує жодних прав та охоронюваних законом інтересів заявника.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Стосовно відсутності порушеного права та охоронюваних законом інтересів заявника, також звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 25.01.2011р., по справі №2-1/4465-2009.
При таких обставинах, доводи на які вказує заявник, як на нововиявлені обставини у справі, не можуть вважатись такими у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України, таким чином ухвала суду першої інстанції від 04.10.2011 у цій справі підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2011 року у справі № 5002-1/2753.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.І. Проценко
Судді < Підпис > Н.В. Воронцова
< Підпис > Т.П. Фенько
Розсилка:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Сельбілляр" (вул. Механізаторів, 1,Степове,Дніпропетровський район, Дніпропетровська область,52050)
2. Ялтинська міська рада (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
3.Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (вул. Хрещатик, 32-А,Київ 1,01001)
4.Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Київська, 77/4,Сімферополь,95000)
5.Закрите акціонерне товариство "Санаторій ім. С.М. Кірова" (вул. Кірова, 39,Ялта,98600)
6.прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)
7.прокуратура АР Крим (м.Сімферополь, вул..Севастопольська,11,95011)
8.фізична особа - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)