< Список >
Іменем України
24 листопада 2011 року Справа № 5002-22/3238-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Латиніна О.А.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_2 (повноваження перевірені), наказ 10 від 01.08.05, Директор, Приватне підприємство "Союз-ВЛТ";
відповідача, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 24.11.11, Бахчисарайська міська рада;
відповідач, ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 23.10.99, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
третьої особи, не з'явився, Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів;
відповідача, ОСОБА_5, довіреність №2379 від 23.11.11, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Бахчисарайської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 12 жовтня 2011 року у справі № 5002-22/3238-2011
за позовом приватного підприємства "Союз-ВЛТ" (вул. Кримська, 2, Бахчисарай, 98400)
до Бахчисарайської міської ради (вул. Сімферопольська, 14, Бахчисарай, 98400)
фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 98463)
3-тя особа - Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів (вул. Радянська, 11, Бахчисарай, 98400)
про визнання недійсним договору оренди землі,
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено - визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, з відповідачів до Державного бюджету стягнуто штрафи за ненадання витребуваних судом доказів. Здійснений розподіл судових витрат: з відповідачів на користь позивача стягнуто по 42,50 грн. державного мита і по 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 70-77).
Судове рішення мотивовано тим, що в судовому порядку визнано недійсним рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту відводу землі та про затвердження такого проекту і про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки, а тому договір оренди, який укладений на підставі таких рішень міської ради, є недійсним.
Відповідачі подали апеляційні скарги на це судове рішення, в яких просять судове рішення скасувати та у позові відмови тому, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (а.с. 85-86, 88-90).
З відзиву на апеляційну скаргу Бахчисарайської міської ради слідує, що позивач з її доводами не згоден тому, що відповідний орган влади надав позивачу для будівництва культурно-ділового центру земельну ділянку, частину якої в подальшому міська рада незаконно надала в оренду ОСОБА_4, що встановлено судовим рішенням по іншій справі (а.с. 113-114).
Інших відзивів на апеляційні скарги не надійшло.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та погодилися з апеляційною скаргою Бахчисарайської міської ради; представник Бахчисарайської міської ради підтримав доводи апеляційної скарги міської ради та погодився з апеляційною скаргою ОСОБА_4; представник позивача з апеляційними скаргами не погодився та підтримав доводи відзиву.
Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів просив розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні, з апеляційними скаргами погодився тому, що позивач не отримав права на земельну ділянку, не має погодженого проекту землеустрою, навпаки, ОСОБА_4 має погоджений у встановленому законом порядку проект відводу земельної ділянки, цей проект має позитивний висновок державної експертизи (а.с. 98-99).
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 100-101, 106-112) та встановив наступне.
24 квітня 1992 року здійснена державна реєстрація приватного підприємства "Союз-ВЛТ" (ОКПО 19196514), яке є правонаступником приватного підприємства "Союз", яке є правонаступником малого приватного підприємства "Союз", яке є правонаступником малого підприємства "Союз", утвореного ОСОБА_2, що слідує з свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ, Статуту в редакції 2000 року (а.с. 7-10).
Відносно малого приватного підприємства "Союз" Виконкомом Бахчисарайської районної ради народних депутатів приймалися наступні рішення:
1) 27 січня 1995 року №16 про затвердження акту №144 від 15 грудня 1994 року вибору та обстеження земельної ділянки площею 2,25 га по вул. Радянська, та надання дозволу на проектування будівництва культурно-ділового центру (а.с. 11, 13);
2) 27 грудня 1995 року №328 про затвердження рішення жюрі конкурсу на розробку ескізного проекту культурно-ділового центру (а.с. 12).
З пояснень сторін та письмових доказів слідує, що позивач не отримував дозволу на складення проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 2,25 га по вул. Радянська міста Бахчисарай, не замовляв такого проекту організації (яка має ліцензію на розробку проектів землеустрою). Рішення відповідного органу про надання цієї земельної ділянки позивачу в постійне користування, оренду чи власність не приймалося. Наданий позивачем на вимогу апеляційного господарського суду "проект відводу земельної ділянки" не є проектом землеустрою, це є самостійно сформована позивачем папка з копіями вказаних вище рішень виконкому, генерального плану культурно-ділового центру та ескізних проектів такого центру (а.с. 106-112).
Рішеннями Бахчисарайської міської ради відносно підприємця ОСОБА_4 було вирішено:
1) 20 серпня 2004 року №295-в дозволено збір матеріалів попереднього погодження місцезнаходження земельної ділянки площею 0,18 га між центральним універмагом та музичною школою міста Бахчисарай для будівництва магазину побутової техніки (а.с. 14);
2) 23 грудня 2005 року №485-е дозволено розробку проекту землеустрою з відводу цієї земельної ділянки в оренду (а.с. 15);
3) 22 серпня 2006 року №59-ё дозволено збір матеріалів попереднього погодження місцезнаходження земельної ділянки площею 0,07 га в районі магазину "Універмаг" міста Бахчисарай для будівництва магазину побутової техніки (а.с. 16);
4) 09 листопада 2006 року №89-р затверджений проект землеустрою з відводу земельної ділянки в оренду для будівництва магазину побутової техніки, розташованої в м. Бахчисарай, вул. Фрунзе (в районі магазину "Універмаг"), передати в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,2500 га (а.с. 17).
Але 20 травня 2010 року постановою Вищого господарського суду України у справі №2-31/2428.2-2009 за позовом приватного підприємства "Союз-ВЛТ" до Бахчисарайської міської ради, за участю третіх осіб (в тому числі) підприємця ОСОБА_4, про визнання недійсними та скасування рішень було прийнято рішення, яким вказані рішення визнані незаконними та скасовані вказані рішення Бахчисарайської міської ради від 20 серпня 2004 року №295-в, від 23 грудня 2005 року №485-е, від 22 серпня 2006 року №59-ё, від 09 листопада 2006 року №89-р (а.с. 18-23 чи 30-41, 50-55).
27 березня 2007 року між орендодавцем - Бахчисарайською міською радою, та орендарем - підприємцем ОСОБА_4, на підставі рішення цієї ради №89-р від 09 листопада 2006 року в простій письмовій формі укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий №01 204 101 00: 01: 002: 0203, розташованої в місті Бахчисарай, вул. Фрунзе (відповідно плану). Строк договору 25 років (а.с. 66-67).
04 липня 2007 року договір зареєстрований Бахчисарайським відділом Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за №040700400025, про що на договорі здійснено запис начальником вказаного відділу (а.с. 67).
Відповідно до пункту 1 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 1 січня 2002 року) рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Станом на 27 січня та 27 грудня 1995 року (дати прийняття виконкомом ради народних депутатів рішень стосовно прав позивача) діяв Земельний кодекс України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N2196-XII, з змінами).
Відповідно до частини 2 статті 19 цього Кодексу надання в користування земельних ділянок для будь-яких потреб у межах міста було компетенцією міської ради народних депутатів.
Статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N2196-XII, з змінами) також передбачалося, що надання земельної ділянки здійснюється за проектом відведення цієї ділянки (частина 7), який погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель (частина 16).
Згідно з статтею 14 Закону України "Про основи містобудування" №2780-XII від 16 листопада 1992 року (з мінами на 27 січня 1995 року) до компетенції виконавчих комітетів міських Рад народних депутатів у сфері містобудування належало видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт; виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів вирішують й інші питання містобудівної діяльності відповідно до законодавства.
Стаття 18 вказаного Закону передбачала можливість делегування права на надання дозволу на будівництво відповідних рад народних депутатів до відповідних виконавчих органів.
Як вказано вище, виконкомом місцевої ради народних депутатів були прийняті рішення: 1) про затвердження акту вибору земельної ділянки та наданий дозвіл на розробку проекту будівництва, 2) затверджено рішення жюрі конкурсу на розробку ескізного проекту будівництва. Але позивач не отримував дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 2,35 га, такий проект не розроблявся та не погоджувався у встановленому законом порядку. Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю у нього права на отримання земельної ділянки площею 2,35 га лише за вказаними рішеннями виконкому місцевої ради народних депутатів.
Апеляційний господарський суд вважає, що такі рішення виконкому є рішеннями у сфері містобудування та не є рішенням міської ради народних депутатів про надання земельної ділянки площею 2,35 га в користування чи дозволом місцевої ради народних депутатів на розробку проекту відводу такої земельної ділянки.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Земельний кодекс України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N2196-XII, з змінами) в процедурі надання земельної ділянки в користування (власність) не передбачав такої події як затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва. А тому наявність такого рішення виконкому міської ради народних депутатів не надавало право позивачу замовити проект землеустрою чи отримати земельну ділянку в користування.
Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про основи містобудування" (з змінами на 27 січня та 27 грудня 1995 року) право на забудову земельних ділянок, наданих для містобудівних потреб, виникало після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт (стаття 22).
У зв'язку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що станом на 1 січня 2002 року - час набрання чинності Земельним кодексом України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року), у позивача не було рішення міської ради народних депутатів про надання в користування (власність) земельної ділянки площею 2,35 га. Через це не має підстав вважати, що у позивача виникло право чи є охоронюваний законом інтерес на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 2,35 га чи право на користування (власність) такою земельною ділянкою.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1); а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2).
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється певними способами, в тому числі способом визнання правочину недійсним, що слідує з частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Апеляційний господарський суд вважає, що оскільки позивач не отримав право на користування (власність) земельною ділянкою чи права на розробку проекту відводу такої земельної ділянки, то не має підстав вважати, що спірним договором порушені, не визнані чи оспорюється цивільне право чи законний інтерес позивача, він не є заінтересованою особою, яка має право заперечувати проти дійсності такого правочину.
Наявність судового рішення по іншій справі (постанови Вищого господарського суду України від 20 травня 2010 року у справі №2-31/2428.2-2009) про визнання недійсними рішень Бахчисарайської міської ради про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту відводу та про передачу земельної ділянки в оренду не підтверджує право позивача на розробку проекту відводу земельної ділянки та про право користування (власності) тому, що підставою для визнання недійсними вказаних рішень ради стосовно ОСОБА_4 був той факт, що міська рада своєчасно не розглянула звернень позивача. Таке судове рішення не може замінувати рішень відповідних органів (на 1995 рік - міської ради народних депутатів, на даний час - міської ради) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про надання земельної ділянки в користування (чи оренду) тому, що (як вказано вище) це виключна компетенція таких органів.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає, що не існує речі, права чи законні інтереси на яку позивач за цим позовом захищає тому, що відповідно до статей 179, 181 Цивільного кодексу України та статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є річчю (предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки), та нерухомим майном, якщо встановлені межі частини земної поверхні та її місцерозташування.
Як вказано вище, межі земельної ділянки площею 2,35 га (в тому числі на стадії її проектування до відводу) не встановлювалися, а тому вважати, що є така річ як земельна ділянка площею 2,35 га не має підстав.
Відсутність ознак речі частини земельної поверхні площею 2,35 га робить неможливим перевірку обґрунтування позовних вимог щодо накладення земельної ділянки площею 2,35 га (на яку претендує позивач) та земельної ділянки площею 0,2500 га (яку отримав в оренду ОСОБА_4).
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом рішення щодо позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, у позові слідує відмовити, апеляційні скарги - задовольнити.
Щодо накладення на відповідачів штрафу за ненадання на вимогу місцевого господарського суду спірного договору оренди апеляційний господарський суд вважає наступне.
З справи вбачається, що місцевий господарський суд витребував такі докази ухвалами:
09 серпня 2011 року (а.с. 44-45), при прийнятті якої ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні, що підтверджує протокол судового засідання (а.с. 42-43), копія якої направлена відповідачам 12 серпня 2011 року,
21 вересня 2011 року (а.с. 58-59), при прийнятті якої ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні, що підтверджує протокол судового засідання (а.с. 56-57), копія якої направлена відповідачам 26 вересня 2011 року.
Господарський місцевий суд перед прийняттям рішення отримав ксерокопію спірного договору оренди (а.с. 66), ця копія не засвідчена, відомості про джерело отримання такого доказу у справі відсутні.
Пункт 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Відповідно до підпункту 3.7.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18 вересня 1997 року (з змінами) неподання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами, що може тягнути такі наслідки, як стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд не вияснив причину, через яку такий доказ не був наданий відповідачами на вимогу суду, в тому числі не встановив, що Бахчисарайська міська рада отримала ухвали місцевого господарського суду про витребування договору. Крім того, місцевим господарським судом ніяк не обґрунтований розмір застосованого штрафу до кожного з відповідачів.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд мав можливість витребувати належним чином засвідчену копію договору у органу реєстрації таких договорів, доручити отримання такого доказу позивачу, та розглянути позов на підставі такої копії договору. Крім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги той факт, що не надання відповідачами доказу не перешкоджало місцевому господарському суду розглянути справу по ксерокопії договору (а.с. 66).
А тому рішення місцевого господарського суду в частині застосування штрафів також підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням норм процесуального права, що привело к прийняттю неправильного рішення.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Бахчисарайської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2011 року у справі № 5002-22/3238-2011 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.А.Латинін
З.Д. Маслова
Розсилка:
1. приватне підприємство "Союз-ВЛТ" (вул. Кримська, 2, Бахчисарай, 98400)
2. Бахчисарайська міська рада (вул. Сімферопольська, 14, Бахчисарай, 98400)
3. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 98463)
4. Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів (вул. Радянська, 11, Бахчисарай, 98400)