"13" грудня 2011 р.Справа № 5016/2240/2011(13/111)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2010р. №27-12/10-2
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 09.03.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 року
у справі №5016/2240/2011(13/111)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”
про визнання договору фінансового лізингу №L2553-06/08 від 03.06.2008р. розірваним в односторонньому порядку з 31.03.2011р. із застосуванням правових наслідків розірвання договору, встановлених вказаним договором та витребування з чужого незаконного володіння майна, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” про визнання договору фінансового лізингу №L2553-06/08 від 03.06.2008р., укладеного між сторонами у справі, розірваним в односторонньому порядку з 31.03.2011р. із застосуванням правових наслідків розірвання договору, встановлених цим договором; витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” майна - приставку для збирання рапсу Bizo CX 100, 7,5 м (2008 р.в. нова) та передачі її ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 року у справі №5016/2240/2011(13/111) (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача на момент пред'явлення позову у даній справі не було правових підстав для звернення до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивачем було порушено встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання господарського договору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач (ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом було неправильно застосовано положення ст. 188 ГК України та неповно з'ясовано наявні матеріали справи.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача (ТОВ „Агроальянс”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до нього, наданих до апеляційного господарського суду відповідно 22.11.2011р. №3950/11/Д1 та 13.12.2011р. №3950/11/Д3.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 03.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №L2553-06/08 (далі - договір фінансового лізингу), згідно з яким Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р2553-06/08 від 03.06.2008р. зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток №2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору фінансового лізингу строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток №1 договору), та не може бути менше одного року.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить 109986 гривень (в тому числі 20% ПДВ).
Умовами п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору фінансового лізингу встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включать: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку. Поточні лізингові платежі розраховуюється на перший робочий день кожного лізингового періоду.
За умовами п.п. 6.1, 6.1.2 договору Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Договір фінансового лізингу підписаний повноважними представниками сторін договору, підписи яких скріплено печатками.
Окрім того, 03.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (Продавець, код ЄДРПОУ 31477154), Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Покупець (Лізингодавець), позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (Лізингоодержувач, відповідач, код ЄДРПОУ 31935438) укладено договір купівлі-продажу №P2553-06/08, предметом якого є зобов'язання Продавця передати у власність Покупця, зобов'язання Покупця оплатити, а також зобов'язання Лізингоодержувачу прийняти обладнання згідно Додатку №1 (Специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору; придбання обладнання на умовах цього договору здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу відповідно до договору лізингу від 03.06.2008р. №L2553-06/08, укладеному між Лізингоодержувачем і Покупцем.
На виконання вказаних договорів ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” придбало і передало ТОВ „Агроальянс” предмет лізингу: приставку для збирання рапсу Bizo CX 100, 7,5 м (2008 р.н. нова) вартістю 109986 грн., що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 09.07.2008р.
У подальшому відповідач сплачував ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” лізингові платежі за узгодженим сторонами графіком.
Проте, позивач вважає, що ТОВ „Агроальянс” сплачувало лізингові платежі не в повному обсязі, чим допустило порушення умов укладеного сторонами договору фінансового лізингу.
Як свідчать матеріали справи, позивач, вважаючи, що умови укладеного між сторонами договору фінансового лізингу порушуються відповідачем, звернувся до останнього з письмовими вимогами від 21.03.2011р. №647-03/11 та №648-03/11 про сплату протягом трьох днів суми простроченої заборгованості з лізингових платежів. На підтвердження направлення цих вимог на юридичну та фактичну адреси ТОВ „Агроальянс” позивачем подано копії квитанцій кур'єрської пошти від 22.03.2011р. за №312781 та від 29.03.2011р. №312782.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, посилаючись на несплату зазначеної у вимозі суми заборгованості, направив лист 29.03.2011р. за №731-03/11 відповідачу; в листі ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” довіві до відома, що відмовляється з 31.03.2011р. від договору фінансового лізингу та вимагає до 31.03.2011р. повернути предмет лізингу. На підтвердження направлення цього листа на юридичну адресу ТОВ „Агроальянс” Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” надано копію квитанції кур'єрської пошти від 29.03.2011р. №312819.
Водночас представник відповідача стверджує, що ТОВ „Агроальянс” не отримував вищезазначених вимог від 21.03.2011р. та листа від 29.03.2011р. та не визнає вимоги позивача щодо сплати заборгованості.
Матеріали справи свідчать про те, що у поданих до суду поясненнях від 08.08.2011р. представник позивача вказував, що зважаючи на те, що відповідач неодноразово заявляв, що не отримував вимоги від 21.03.2011р. та листа від 29.03.2011р., ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” повторно направило ці вимоги та листа відповідачу 20.06.2011р. і вони отримані ТОВ „Агроальянс”, про що додано повідомлення про вручення відповідачу поштової кореспонденції, з якого вбачається, що ТОВ „Агроальянс” отримало повідомлення 24.06.2011р.
Проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані належні докази заборгованості ТОВ „Агроальянс” за договором фінансового лізингу.
При цьому матеріалами справи не встановлено факту порушення відповідачем узгодженого сторонами графіку платежів (додаток №1 до договору фінансового лізингу).
При цьому позивачем вказується, що спір про стягнення вказаної заборгованості на даний час вирішується в судового порядку.
Вважаючи, що ТОВ „Агроальянс” неналежно виконало прийняті на себе договірні зобов'язання, ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” в жовтні 2011 року звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ „Агроальянс” про визнання договору фінансового лізингу №L2553-06/08 від 03.06.2008р. розірваним в односторонньому порядку з 31.03.2011р. із застосуванням правових наслідків розірвання договору, встановлених цим договором; витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” майна - приставку для збирання рапсу Bizo CX 100, 7,5 м (2008 р.в. нова) та передачі її ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Умовами ст.ст. 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначається, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власну річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі); відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частинами 1, 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Цивільним законодавством передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст. 651 ЦК України). Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України).
Статтею 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, з огляду на не встановлення матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу, не встановлення матеріалами справи факту правомірного нарахування позивачем у законному порядку збільшень суми лізингових платежів та у зв'язку з тим, що у позивача на момент пред'явлення позову в даній справі не було правових підстав для звернення до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивачем було порушено встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання господарського договору у зв'язку із зверненням до суду до закінчення встановленого ст. 188 ГК України двадцятиденного строку з урахуванням поштового обігу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” про визнання договору фінансового лізингу №L2553-06/08 від 03.06.2008р. розірваним в односторонньому порядку з 31.03.2011р. із застосуванням правових наслідків розірвання договору, встановлених цим договором; витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” майна - приставку для збирання рапсу Bizo CX 100, 7,5 м (2008 р.в. нова) та передачі її ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”.
Водночас апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, оскільки доводи скаржника не спростовують вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2011 року у справі №5016/2240/2011(13/111) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 16 грудня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош